LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексико-тематичні парадигми у поетичному ідіолекті Євгена Гуцала

побіліли. Тут губи калин / кораловим болем палають на лицях зів'ялих.

Важливу роль у розгортанні образно-тематичних ліній, динамізації композиційних структур вірша, психологізації образу відіграють композити з колористичним компонентом, порівн:. І ніч вже розіллялась угорі, / і ніч уже по долах розіллялась / лимонно-жовтим кадмієм зорі, / лимонно-жовтим кадмієм печалі; Занімів і затерп чорноокою тишею-птахою, / що вмостилась ізнагла на весь цей наляканий ліс, / і трусилася ніч-чорноризниця чорними лахами / із вирлатих очей розцвітаючи сонмищем сліз .

На основі здійсненого аналізу поетичного ідіолекту Є. Гуцала зроблено такі висновки.

Дослідження текстових структур на рівні синтагматики (лінійне розгортання тексту), парадигматики (вертикальні тематичні, асоціативно-смислові відношення) дають змогу окреслити набір тих чи тих лексичних одиниць, що виступають домінантними в певній художній системі, певному художньому ідіолекті.

Як показали спостереження над поетичними творами Є. Гуцала, основними лексико-тематичними парадигмами мовної картини світу автора є парадигми лексем на позначення флори і фауни, часу і простору, кольороназв.

Під поняттям лексико-тематичної парадигми розуміємо групи слів, що являють собою спосіб упорядкування предметів, явищ, подій і які можна виділити на основі тих чи тих логічних зв'язків, певного бачення під відповідним кутом зору.

Лексико-тематична група флористичної лексики становить значний шар мовної системи Є. Гуцала і функціонує як у прямих, так і в переносно-фігуральних значеннях, фіксуючись, зокрема, у флороназвах виразної етнічної закріпленості (барвінок, верба, калина, шипшина, терен, хміль, рута, смерека, явір, тополя, жито, пшениця та ін). Особливо активні такі одиниці в описово-зображувальних контекстах пейзажних замальовок, що являють собою елементи опису краєвиду, ландшафту, національно-художнього простору і т. ін. Авторське ставлення до зображуваного яскраво простежується у портретних характеристиках, побудованих на основі тих чи тих флоризмів. Фаунонімні компоненти в поезії Є.Гуцала досить продуктивні при розгортанні образно-смислових, композиційних ліній, є важливим засобом творення асоціативних полів у художніх структурах.

Зв'язок флоролексем, зоолексем із певним набором лексико-семантичних одиниць відповідної тематики зумовлює образне освоєння відповідних контекстуальних ситуацій. Порівняльні, метафоричні конструкції з флористичним, зоонімним компонентом є важливим складником поетичного ідіолекту Є.Гуцала, іноді на їх основі будується ввесь вірш, з багатьма композиційними розгалуженнями. Найбільш поширені такі моделі компаративів із флористичним компонентом, як: рослина – людина, людина – рослина, рослина – абстрактне поняття, рослина – історична реалія, де лексема-флоризм виступає як суб'єктною, так і об'єктною частиною порівняння. Основою процесу метафоризації в межах предикатних структур з зоонімним компонентом є присвоєння об'єкту значень, властивостей і станів, які виявляються в іншому класі предметів. До найбільш яскравих предикатів, які в поєднанні з зоонімною лексикою стають елементами Гуцалових метафор, слід віднести такі, що а) характеризують предмет на основі порівняння з зоонімною одиницею (ніч озвалась совою); б) мають вказівку на розвиток, рух (ластівка у небі написала).

Атрибутика загальної парадигми простору в поезії Є. Гуцала представлена номінаціями, що позначають: а) великий простір: світ, земля, небо; б) рельєф місцевості: гора, долина, дорога; в) елементи водних реалій: річка, струмок, джерело; г) явища природи: вітер, сніг, туман; ґ) небесні об'єкти: сонце, зоря, місяць тощо. Часові маркери означені номінаціями типу минуле, майбутнє, сучасне, ера, епоха, вік, день, ніч, тиждень, місяць, рік, весна, літо, осінь, зима тощо. Часопросторові характеристики в системі поетичних творів Є. Гуцала нерідко накладаються одна на одну, перехрещуються, стають важливим чинником динамізації, образного розгортання ліричної оповіді.

Колористична парадигма Гуцалового ідіолекту обіймає назви всіх кольорів, їх відтінків, асоціативно-образних утворень з колористичним компонентом. У мові поезії Є.Гуцала переважають білий, золотий і чорний кольори. Лексичний склад цієї парадигми характеризується різноструктурними компонентами (іменниками, прикметниками, прислівниками, дієсловами). Однак найпродуктивнішими у творенні колоративів є прикметники. Вони здатні розгортати систему слів-кольоропозначень на основі переосмислень значень твірних одиниць, виражених іншими граматичними категоріями, наприклад, волошковий, лазуровий, перламутровий, ізумрудний, зів'ялого маку, які в контексті набувають виразно оцінного забарвлення.

Мовно-образна система поетичного ідіолекту Євгена Гуцала, "вибудувана" на основі численних компонентів розгляданих лексико-тематичних парадигм, відзначається динамізмом образного слова, поєднанням народно-поетичної стихії й індивідуально-авторських пошуків у поетичній творчості, що своєрідно відображає особливості концептуальної і загальномовної картини світу.


Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:


Колористична парадигма в поезії Євгена Гуцала // Мова і культура: Збірник наукових праць. – Том ІV/2. – Випуск 5. – К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2002. – С. 173-179.

Колористичний епітет у поезії Євгена Гуцала. // Мова у слов'янському культурному просторі: Тези доповідей і повідомлень Міжнародної наукової конференції. – Умань: Графіка, 2002. – С. 125-126.

Порівняння з флористичним компонентом у поетичній мові Євгена Гуцала // Українське мовознавство: Міжвідомчий науковий збірник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Випуск 26. – К., 2003. – С. 100-104.

Лексико-тематична парадигма дендролексем у поетичній мові Євгена Гуцала // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. – Випуск 9. – К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2003. – С. 345-348.

Лексико-тематична парадигма концепту "небо" в поезії Євгена Гуцала // Семантика мови і тексту: Збірник статей VІІІ Міжнародної конференції. – Івано-Франківськ.: Видавництво "Плай", 2003. – С. 555-558.

Назви квітів як елемент пейзажу (на матеріалі поезій Євгена Гуцала) // Молодь і мовознавство: Збірник матеріалів загальноуніверситетської звітно-наукової конференції викладачів, аспірантів і студентів. – Вип. 2. – Умань: Графіка, 2003. – С. 77-78.

Колористичний епітет у поезії Євгена Гуцала // Наука і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. – К.: Логос, 2003. – Т. ХL. – С. 260-265.

Лексико-тематична парадигма зоолексем у поетичному ідіостилі Євгена Гуцала // Вісник Уманського педуніверситету. Філологія (мовознавство): Збірник наукових праць / В.Г.Кузь (гол. ред.) та ін. – К.: Знання України, 2004. – С.276-282.

Метафорична властивість лексико-тематичної парадигми зоолексем у поезії Євгена Гуцала // Молодь і мовознавство: Збірник матеріалів загальноуніверситетської звітно-наукової конференції викладачів, аспірантів і студентів. – Вип. 3. – Умань: Графіка, 2004. – С. 67-68.

Лексико-тематична парадигма простору у поезії Євгена Гуцала // Українське мовознавство. Зб. наук. праць. – К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2004. – Вип.