LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексико-фольклористичні одиниці як складові ідіостилю Д.Міщенка (за історичною трилогією “Синьоока Тивер”, “Лихі літа ойкумени”, “Розплата”)

Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
51

сам «Романтики» – тем более что легко вычленяемым ключевым текстом, «раскрывающим» внутреннее
устройство цикла, является, на наш взгляд, пьеса «Феникс».
Г. Бродская, увлеченная судьбой актрисы С. Голлидэй, в значительной мере восстановила биографиче-
скую подоплеку возникновения «Романтики». В книге «Сонечка Голлидэй. Жизнь и актерская судьба» она
предложила свой взгляд на полемику Цветаевой и Е. Вахтангова: именно группа завсегдатаев дома поэта в
Борисоглебском переулке к весне 1919 года откололась от вахтанговской студии, чтобы строить свой театр
на основе драматургии поэтов – Блока, Антокольского и Цветаевой. В работе предложено оригинальное
прочтение «Повести о Сонечке», отражающей взгляд зрелого поэта на коллизии его молодости, что позво-
ляет приобщить этот материал к «театральному тексту» М.И. Цветаевой. Подлинным проникновением ста-
ли мысли Г. Бродской о С. Голлидэй как актрисе лирического, исповедального типа, опередившей свое
время в желании создавать поэтические моноспектакли. Таким образом, были созданы предпосылки для от-
вета на вопрос об анти-театральном мифе Цветаевой, доказана высокая степень ее влияния на актеров бу-
дущей Третьей студии. По сути, к этому же выводу приходит и В. Швейцер, крупнейший биограф поэта,
восстановивший логику его конфликта с В. Мейерхольдом. Предложение сотрудничать с Первым Театром
РСФСР в постановке переделанного шекспировского «Гамлета», а затем журнальная полемика, даже скан-
дал, вызванный цветаевским отказом, безусловно свидетельствуют об авторитете создателя «Романтики»,
привлекательности для современников его драматургического опыта. Примечательно, что, по сведениям В.
Швейцер, в 1920 году Цветаева работала над пьесой о Дмитрии Самозванце, текст которой не сохранился.
Мы не можем обоснованно отрицать эту версию, хотя на сегодняшний день не имеем также никаких под-
тверждений ее истинности. В любом случае все вышесказанное заставляет видеть в «Романтике» не слу-
чайный результат цветаевского «романа с театром» на рубеже 1920-х годов, а весомый этап творческого
пути, обозначивший новые тенденции в развитии ее художественной индивидуальности. Эти тенденции
должны быть осмыслены и описаны в категориях современного литературоведения.


Источники и литература
1. Крадожен Е.М. Повтор в структуре поэтического цикла. – Автореферат дис… канд. филол. наук. – М.,
1989. – 17 с.
2. Новикова М.А., Столярова Е.Б. «Поединок роковой». (Драматический цикл М. Цветаевой «Романтика»)
// Вопросы русской литературы. – Симферополь. – 1993. – Вып. 1 (58). – С. 70 – 78.
3. Осипова Н.О. «Театральный текст» в системе художественного мировидения М. Цветаевой // Осипова
Н.О. Творчество М. Цветаевой в контексте культурной мифологии Серебряного века. – Киров: Изд-во
ВГПУ, 2000. – С. 111 – 126.
4. Смольяков А.Ю. Стилизация в русской поэтической драме начала ХХ века: Драматургический цикл
М.И. Цветаевой «Романтика»: Дис… канд. искусствоведения. – М., 1998. – 149 с.
5. Хализев В.Е. Драма как род литературы. – М.: Изд-во МГУ, 1986. – 261 с.
6. Швейцер В. Быт и бытие Марины Цветаевой. – Fontenay-aux-Roses: Syntaxis, 1988. – 537 c.
7. Яковченко С.Б. Драматургическое начало в творчестве М. Цветаевой: Автореферат дис… кандидата фи-
лол. наук. – Вологда, 1994. – 24 с.

Домалега І.М.
ЛЕКСИКО-ФОЛЬКЛОРИСТИЧНІ ОДИНИЦІ ЯК СКЛАДОВІ ІДІОСТИЛЮ Д.МІЩЕНКА
(ЗА ІСТОРИЧНОЮ ТРИЛОГІЄЮ “СИНЬООКА ТИВЕР”, “ЛИХІ ЛІТА ОЙКУМЕНИ”,
“РОЗПЛАТА”)


Вивчення стилю письменника rрунтується на розгляді мовних особливостей, “індивідуальних проявів у
мові на відміну від загальних норм слововживання” [3, 188]. У літературознавстві поняття стилю вміщує
дослідження того мовного шару, який передає експресивно-оцінні значення героїв, предметів та явищ. Та-
ким чином, нашим завданням є дослідити лексико-фразеологічні одиниці мови, найбільш притаманні стилю
Д.Міщенка для відтворення духу епохи VІ – VІІ ст. і ментальних особливостей слов’ян. Адже саме вира-
ження особистісного сприйняття дійсності, висловлювання певної концепції автором у художньому творі
вважається словесною майстерністю. Про творчість Д.Міщенка М.Медуниця писав: “…є письменники ...,
твори яких хочеться якщо не зачитувати вголос повністю, то принаймні виписати той чи інший фрагмент у
окремий зошит, як вірш, для можливого колись використання” [5, 4].
Використання певних мовних засобів пояснюється намаганням письменника створити художній ефект,
який сприятиме більш яскравій реалізації ідейного задуму твору. Про нерозривність способу вираження й
художнього ефекту, який досягається під час передачі у словесній тканині твору, сутності певного явища,
процесів дійсності, людських характерів писали В.Виноградов, Ю.Бондарев, М.Храпченко, Ар.Григорян,
Г.Колшанський та ін.
Завдяки влучно дібраним мовним засобам для розкриття характерів, станів образів, процесів дійсності
тощо у стилі зливаються висловлювання й естетичний уплив на реципієнта.
Як відомо, звукова, семантична й синтаксична організація художнього твору перебуває у нерозривному
зв’язку з його образною системою й ідейно-смисловим змістом. Ідея втілюється не лише в сюжеті, компо-
зиції, а й у словесних виразах, які інтерпретують її втілення. Виконуючи стилістичний аналіз, дослідник
намагається розкрити відтінки й нюанси думок, їхнє значення у загальному задумі письменника.

52
Домалега І.М.
ЛЕКСИКО-ФОЛЬКЛОРИСТИЧНІ ОДИНИЦІ ЯК СКЛАДОВІ ІДІОСТИЛЮ Д.МІЩЕНКА
(ЗА ІСТОРИЧНОЮ ТРИЛОГІЄЮ “СИНЬООКА ТИВЕР”, “ЛИХІ ЛІТА ОЙКУМЕНИ”, “РОЗПЛАТА”)

Однією з ознак індивідуального стилю письменника є вміння вибирати з багатьох граматичних,