LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексико-фольклористичні одиниці як складові ідіостилю Д.Міщенка (за історичною трилогією “Синьоока Тивер”, “Лихі літа ойкумени”, “Розплата”)

посадив замість себе каган тощо.
Оцінюючи складність мовностилістичної інтерпретації Д.Міщенка в трилогії, В.Міняйло писав: “Ця
робота потребувала не тільки великої історичної ерудиції, а й філологічної сміливості в спробі реконструк-
ції мови VІ – VІІ ст. н. е. на основі чернігово-сіверського чи подільського діалектів української мови” [6, с.
6]. Мовну палітру творів інкрустують численні фразеологічні звороти, близькі до народних, та суто авто-
рські, які і за чисельністю, і за якістю становлять одну з найвиразніших ознак художнього викладу. Числен-
ні фразеологічні звороти притаманні авторській мові для увиразнення характеристик персонажів. Їх можна
поділити на нормативні, які зафіксовані у Фразеологічному словнику української мови: “А парубок-
невдаха не подає виду, що невдоволений: ходить перед усіма гоголем…” [9, с. 55] – триматися поважно, го-
рдовито, зарозуміло, зверхньо [13, с. 931]; й такі, в яких автор вдається “до свідомого відхилення від норми
в семантиці” [12, с. 111]: “… а вона (Миловида – І.Д.) по клітях-закутках ховається, дрижаки роздає сті-
нам” [9, с. 360] – боїться, хвилюється, замість узвичаєного роздають дрижаки – дуже холодно десь [13, с.
748]. Окрему групу становлять фразеологізми, в яких узвичаєні лексичні складники замінені індивідуально-
авторськими (оказіональними): “…князь сидів, гейби у воду опущений” [9, с. 128] – дуже похмурий, сум-
ний хто-небудь [13, 589]. У зазначеному фразеологізмі вжито діалектне слово гейби [1, с. 176] замість нейт-
ральних нормативних як, наче, немов для увиразнення передачі територіального говору. Іноді усталений
зворот розширюється новими словами: “…чутки … багатьом нагнали холоду в п’яти” [9, с. 181] – нагнати
холоду – викликати страх, переляк, занепокоєння, тривогу і т. ін. [13, с. 521];
Особливою “експресивністю відзначаються фразеологізми-оказіоналізми, що виникають унаслідок за-
міни-перестановки компонентів відомого звороту” [12, с. 113]: “…не бачила світу за сльозами” [9, с. 172]
замість за слізьми світа [білого] не бачити [13, с. 20]. Для вираження тонкощів відчуттів письменник за-
стосував до фразеологізмів декілька прийомів оновлення: перестановка компонентів і доповнення новими
словами: “…Вепр змушений був поставити рогом подивовані очі” [9, с. 185] – очі рогом кому – у кого-
небудь дуже незадоволений, насуплений, сердитий вигляд [13, с. 594].
Найбільший ряд фразеологічних зворотів містить невласне пряма мова – уведення до авторської мови
висловів і міркувань (без використання лапок і виділення як прямої мови), які належать не йому, а котро-
мусь із персонажів. Наприклад, у роздумах Волот констатує: “…Вепр слів на вітер не кидає” [9, с. 58].
Д.Міщенко інтерпретує фразеологізм кидати слова на вітер – даремно, марно говорити що-небудь [13,
371]. Миловида, вбачаючи свою вину в поработінні Божейка ромеями, міркує “ліпше вже світ за очі піде,
аніж залишиться там, де її мають за басиху, що накликала лихо на свого лада і на його домівку” [9, с. 116] –
піти у будь-якому напрямі, будь-куди, тільки б не залишитись на тому самому місці [13, с. 596 – 597] і т. д.
Меншою мірою фразеологічні звороти спостерігаються в мовленні героїв для характеристики їхньої
вдачі й характеру. Мати Миловиди, Купава, розмовляючи з чоловіком, говорить про почуття Миловиди й
Божейка: “Засіли одне одному в тім’ї, запали в серце…” [9, с. 48] – забити клин у тім’я – вселити, навіяти
думки; збудити певні роздуми, прагнення, бажання [13, с. 298]; припасти до серця – викликати симпатію,
почуття кохання, сподобатися кому-небудь [13, с. 696]. Письменник нанизує два синонімічні фразеологіз-
ми, ілюструючи строкатість народної мови й глибину материного розуміння сили почуттів молодих людей.
Таким чином, говорячи про письменницький стиль Д.Міщенка, можна зауважити, що найбільш поши-
реними лексичними одиницями для змоделювання колориту народів VІ – VІІ ст. н. е. є історизми й архаїз-
ми. Територіальну приналежність героїв автору допомогли відтворити діалектизми.
Для вираження менталітету слов’янського народу через характер та погляди окремих героїв майстер
художнього слова щедро помережив їхню та авторську мову різнотипними фразеологічними зворотами, які
ілюструють неповторність і яскравість народної мови.

Джерела та література
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад і гол. ред. В.Т.Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ
“Перун”, 2003. – 1440 с.
2. Карасик В. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. – М.: Гнозис, 2004. – 390 с.
3. Колшанский Г. Соотношение субъективных и объективных факторов в языке. – М.: КомКнига, 2005. –
232 с.
4. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін. – К.: ВЦ “Академія”, 1997. – 752
с.
5. Медуниця М. Світи Дмитра Міщенка // Демократична Україна. – 2001. – 20 листоп. – №112. – С. 4.
6. Міняйло В. Близький світ далекого минулого // Літературна Україна. – 1986. – 16 жовтня. – № 42. – С. 6.
7. Міщенко Д. Лихі літа ойкумени. – К.: Рад. письменник, 1985. – 463 с.
8. Міщенко Д. Розплата. – К.: Рад. письменник, 1987. – 382 с.
9. Міщенко Д. Синьоока Тивер. – К.: Рад. письменник, 1983. – 431с.
10. Півторак Г. Звідки ми і наша мова. –К.: Наукова думка, 1993. – 200 с.
11. Пінчук С. І ожило безмовне // Літературна Україна. – 1988. – берез. – С. 4.
12. Чабаненко В. Стилістика експресивних засобів української мови: Монографія. – Запоріжжя: ЗДУ, 2002.
– 351 с.
13. Фразеологічний словник української мови / Уклад.: В.М.Білоноженко та ін. – К.: Наук. думка, 1993. –
984 с.