LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексико-фразеологічна основа текстів політичних дискусій (на матеріалі української преси кінця XX - початку XXI століття)

картотеку стилістично маркованих лексичних і фразеологічних засобів української мови (понад 5 тисяч одиниць).

Відповідно до завдань і матеріалу дослідження в роботі комплексно застосовано такі методи й прийоми вивчення лексико-фразеологічної основи текстів політичних дискусій: метод виявлення аргументів у політичних дискусіях; метод компонентного, трансформаційного, концептуального аналізу (методика моделювання політичних метафор).

Наукова новизна роботи. Уперше в українському мовознавстві досліджено жанр політичної дискусії в аспекті його прагматично-комунікативної організації. Новою є типологічна класифікація лексичних та фразеологічних засобів вираження концептів "влада", "політика". По-новому висвітлено явище метафоризації в публіцистичних текстах кінця ХХ – початку ХХІ століття. Отримано новий матеріал на підставі асоціативного аналізу стимулу "влада".

Теоретичне значення дисертації полягає в розвитку теорії прагматично-комунікативної та когнітивної лінгвістики, в поширенні її положень на дослідження політичного дискурсу. Опис структурно-семантичних моделей і функцій політичної метафори, зокрема структурування поняття "влада" як визначального концепту політичного дискурсу, забезпечує поглиблене вивчення лексико-фразеологічної основи політичних текстів. Виявлені тенденції побудови політичних медіатекстів дають змогу уточнити зміст концептів "політика", "влада".

Практичне значення дисертації. Основні теоретичні та практичні положення й висновки можуть бути використані в лінгводидактиці, зокрема у викладанні спецкурсів з лінгвістики тексту та теорії комунікації, когнітивної лінгвістики ("Фреймова семантика", "Семіотика політичної метафори"), інтерпретації жанрів масової комунікації. На основі отриманих результатів уточнено значення слів та ФО в сучасних тлумачних словниках.

Апробація роботи. Основні положення дисертації обговорено на засіданні відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України, засіданні кафедри українського мовознавства Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського та апробовано на Міжнародній науковій конференції "Актуальные проблемы вербальной коммуникации: язык и общество" в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (Київ, 2003 р.); на Міжнародній науковій конференції "Слов'янська фразеологія: семантичний, ареальний, історичний та етнокультурний аспекти" (Луганськ, 19 – 20 жовтня 2004 р.); на Міжнародній науковій конференції "Українська наукова термінологія в діахронному та синхронному аспектах" (Сімферополь, 20 – 21 жовтня 2004 р.).

Публікації. Зміст дисертації висвітлено в 6 наукових статтях, надрукованих у провідних фахових виданнях.

Структура роботи. Дисертація складається зі списку умовних скорочень, змісту, вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (245 позицій), додатків. Повний обсяг роботи становить 285 сторінок, обсяг основного тексту – 182 сторінки, додатків – 80.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір і актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання роботи, названо об'єкт і предмет вивчення, з'ясовано теоретичне і практичне значення дисертації, наукову новизну, окреслено методи дослідження.

У першому розділі "Теоретичні засади дослідження текстів політичних дискусій" з'ясовано зміст поняття "політичний дискурс". У ширшому розумінні під політичним дискурсом розуміють будь-які мовні утворення, суб'єкт, адресат або зміст яких стосується сфери політики, у вужчому – це клас жанрів, обмежений сферою професійної політичної діяльності.

Тексти політичних дискусій становлять окремий комунікативний жанр у контексті політичного дискурсу й характеризуються певними способами аргументації, що зумовлюють використання відповідних лексичних і фразеологічних засобів.

Відношення жанру політичної дискусії до політичного дискурсу – відношення між родовим та видовим поняттям. Як синонімічні використовуємо в роботі поняття "полеміка" й "дискусія".

Для політичної дискусії характерна певна структура, лексичні й фразеологічні засоби вираження. Обов'язковий складник дискусії – аргументативність, доказовість, однак досліджувані тексти не завжди репрезентують цю ознаку. Неодмінний компонент дискусії – оцінна лексика. Як дискусійні розглядаємо політичні статті з елементами полеміки, критичні публікації, статті, спрямовані на дискредитування опонента тощо. Спостережено, що дискусії в пресі активізуються в періоди виборчих кампаній, загострення політичних ситуацій.

Виокремлено основні способи аргументування в політичних дискусіях: аргументи, що стосуються предмета суперечки, тези, яка захищається або критикується. Це "аргументи до справи, до суті справи". Їх кваліфікують як коректні, саме до них звертаються в реальній суперечці. Аргументи другої групи не стосуються суті справи, вони спрямовані на обґрунтування або критику тези суперечки. Їх застосовують лише з однією метою – одержати перемогу в суперечці. Такі докази отримали назву "аргументи до людини, до особи". Вони вважаються некоректними, тому що їх застосування свідчить про те, що суперечка зі спору заради істини перетворюється на спір заради перемоги.

У політичній дискусії домінують коректні аргументи: (аргумент до авторитетного погляду) на зразок: А що стосується Міністерства транспорту, тут я хочу нагадати, можна сказати, нашого земляка, Миколу Гоголя... Слова, що в Росії дві біди – дурні та дороги. Але дороги в Україні не кращі, ніж в Росії. Я знаю, що Росія приділяє сьогодні дуже серйозну увагу цим проблемам. І нам головне – не відстати, бо дороги – це "артерії". "Артерії", які дають життя країні [ПрВ]; аргумент до досвіду: Не менш "партійним" є і висловлювання про Віктора Януковича: "За нього говорять його справи, і не тільки його, але і справи уряду. Результати конкретні". І знов-таки, бачимо суто радянський партійний метод. Пам'ятаєте? Дефіцит. В магазинах зникали товари, а телевізор розповідав про "подальше піднесення життєвого рівня?" Все повторюється. Можна довго перераховувати справді конкретні "заслуги" уряду Януковича: торішня хлібна криза, цьогорічне зростання цін на м'ясо, на пальне... [ШП]; аргумент до дійсних історичних подій: А якщо вже говорити про "добрих царів", то хочу нагадати, що саме колишнім царським генералам Йозефові Пілсудському та Карлові Манергейму вдалося відірвати свої країни від Російської імперії й не тільки створити незалежні європейські держави, а й зупинити агресію вже радянського імперіалізму. Поляки це зробили на початку 20-х, а фіни – наприкінці 30-х років минулого століття[УМ]; аргумент до культурних