LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексико-фразеологічна основа текстів політичних дискусій (на матеріалі української преси кінця XX - початку XXI століття)

традицій: Влада демонструвала своїм громадянам безпринципність, зневагу до пересічного українця, нехтування тими віковічними традиціями, щo склалися в Україні: не глумися над чужим нещастям, не говори злого, не заздри, не кради, не забирай хліба зі слабких рук [СП]; аргумент до цінностей: Ідеєю, що об'єднала б усі етноси в одну державну націю, має бути саме слово "Україна", значеннєвими компонентами якого є соборність, державність, висока культура, духовність, економічне процвітання, демократія, соціальна справедливість, престиж у світі, фізичне й моральне здоров'я нації, забезпечення перспективи на майбутнє. За змістом, наша ідея, як і в будь-якій національній державі, має бути національною, а саме – українською [СП].

Як аргументи до культурних традицій використовуються у текстах дискусій метафори та фразеологізми, у яких акумулюються традиційні уявлення про суспільство. Фразеологізми та прислів'я віддзеркалюють у своїй внутрішній формі характерні особливості культури: Як би здивувався видатний теоретик західної теорії держави і права Жан Боден, який свого часу попереджав про небезпеку створення системи управління державним кораблем одночасно трьома капітанами... Внаслідок цього утворюється ще не бачений у світі "поділ" трьох влад за принципом взаємодії Лебедя, Рака і Щуки або триголового дракона, який страждає вже не на роздвоєння, а розтроєння свідомості [УМ].

Якщо для опрацювання фактичної інформації (напр., аргумент до історичного факту) потрібно задіювати складні механізми пам'яті, встановлювати асоціативний ланцюжок, порівнювати з інформацією, що вже існує, то емотивні вислови (некоректні аргументи) несуть значний прагматичний ефект. Поширеним некоректним аргументом у сучасному політичному дискурсі є аргумент до особистості, спрямований на дискредитування політичного опонента, пор.: Просто сказали: "Вийдете з фракції – покеруєте ще інститутом, а ні, то..." А без інституту хто Ви такий? Археолог просто нульовий. І директором Інституту археології Ви ніколи б не стали, якби Ваш попередник був "безхребетним". А історик Ви номенклатурний, з претензіями на беззаперечний авторитет. Хоч який там авторитет? [УМ].

Основним концептом політичного дискурсу є концепт "влада", який становить ієрархічно організовану структуру, репрезентовану політичними метафорами, фразеологічними одиницями, перифразами. Спільними для лексико-фразеологічної структури концепту "влада" є фрейми "здобування влади" (простягати загребущі руки до жаданих портфелів, дорватися до владного керма); "утримування влади" (тримати ручки цього плуга, тримати владні мотузочки в руках); "використання різноманітних методів і засобів впливу, маніпулювання" (навісити локшину на вуха, закрутити гайки, використати владні важелі); "обмовляння, облаювання політичного опонента" (вимастити владним брудом, вилити тонни політичного бруду). Використовувані пейоративні мовні засоби зумовлені вербальною агресією політичної комунікації. В останній задіяно аксіологічно марковані одиниці з проекцією на дихотомію "ми – вони", "свої – чужі", де вони, чужі, – це політичні опоненти, вороги, з якими потрібно боротися. Граматичною формою вираження опозиції "ми – вони" є використання контрарних займенників.

Другий розділ "Семантика, структура і прагматика політичної метафори" присвячений концептуальному аналізові сучасної політичної метафори. Досліджено фреймово-слотову структуру продуктивних метафоричних моделей, проаналізовано метафоричне наповнення концепту "політика".

Система метафоричних моделей – це важлива частина національної мовної картини світу. Семантичне моделювання дає змогу виявити продуктивні, актуальні метафоричні моделі.

Під концептуальною (когнітивною) метафорою розуміємо осмислення одного концепту за рахунок перенесення певного комплексу знань у тематично інший текст. За функціональними критеріями метафору в політичному дискурсі розглядають як спосіб мислення та пізнання дійсності (Баранов, Караулов 1991). Вона – незамінний інструмент для розв'язання проблемних ситуацій у політичній дискусії. Отже, метафора виступає концептом, даючи назву абстрактним поняттям.

Метафорична модель – це реалізована або та, що складається у свідомості мовців, схема зв'язку між поняттєвими сферами, яку можна подати у вигляді формули: "А – це В", пор.: "Політичні реалії – хвороба"; "Політична система – механізм" тощо. У бінарній метафоричній моделі розрізняємо ментальні сферу-джерело і сферу-мету. Ментальна сфера-джерело слугує для утворення продуктивних метафоричних моделей за допомогою фреймово-слотових операцій. Фрейм – це опис стереотипної ситуації або об'єкта. Зазвичай система фреймів розгортається в когнітивні динамічні сценарії, які відображають уявлення про типове розгортання моделі.

Фрейми складаються зі слотів – елементів ситуацій, певного типу інформації, релевантної для фрагмента описуваної дійсності.

У текстах політичних дискусій побутують різноманітні метафоричні моделі, які образно відтворюють сучасні політичні реалії. Використовуючи у дискусіях метафоричну модель замість прямої номінації, автор має на меті спрямувати думку опонента у заданому напрямку, робить спробу нав'язати свою систему оцінок і поглядів.

У досліджуваних джерелах переважає антропоцентрична модель метафор. Виділено й описано чотири концептуальні сфери ("Соціум", "Людина", "Природа", "Артефакти"), серед яких найбільш продуктивні 12 різновидів.

Концептуальна сфера "Соціум". Політичне життя моделюється за зразком інших сфер соціальної діяльності людини. Це сфери-джерела "театр", "війна", "кримінал", "спорт", "гра". Серед соціоморфних метафор виділено 4 метафоричні моделі, зокрема політична дійсність – театр, напр.: Щодо комуністів, які у парі з олігархами із неприхованим задоволенням топлять прем'єра, то їм у цьому процесі наразі відведено роль масовки, на фоні якої справжні актори добиваються жаданої головної ролі [КС]; Більшість тих партій показали своє мистецтво наголовній сцені держави [УК]; Голосуватимуть за "розкуплені місця в партері" обласних, міських і, що найсмішніше, – сільських рад [КС]; Ді-джей БЮТ Микола Томенко [Д]; У кардебалеті – Шуфрич і Стоян [Д]; політичні реалії – війна, напр.: Складалося враження, що парламентарії готуються до рукопашної [ПіК]; Політичні баталії на владному київському Олімпі розгортаються все активніше [УМ]; Перед виборами кандидати створюють димову завісу, за якою не видно їхнє справжнє обличчя [КС]; політичні реалії – кримінальний світ, напр.: