LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексико-фразеологічна основа текстів політичних дискусій (на матеріалі української преси кінця XX - початку XXI століття)

справді повірили, що такий варіант можливий [УМ]; в) еліпсис-конверсія, напр.: Сьогодні ж і "пряник", і "батіг" – у руках політичних, насамперед, владних сил [УС].

Натяк на ФО є одним із основних способів структурно-семантичних трансформацій фразеологізмів у текстах політичних дискусій. Для фразеологічних висловів характерні такі типи натяку: а) у спеціально створеному мовному оточенні може використовуватися слово чи кілька слів, співзвучних з компонентом чи кількома компонентами фразеологічних одиниць, напр.: Це, мабуть, уже щось більше, ніж просто фарс. Бо і в першому, і в другому "пункті" історія повторилася: знову поразка опозиції, знову ті ж самі "граблі" і помилки [УМ], пор.: наступати на ті ж самі граблі; б)фразеологічний натяк здійснюється також шляхом використання спільнокореневих слів з одним із компонентів усталеного вислову, що теж наштовхує на сприймання загальномовного фразеологізму, напр.: У відповідь на дії "гайкових ключів" звільнилися з "Нового каналу" Андрій Шевченко, а з "Тонісу" – Олесь Ковальчук [УМ]; в) використання компонентів фразеологізму за зразком вільного слововживання, напр.: Збагне, що настав доленосний момент у його (народу – О.А.) житті, чи знову сховається за ту "хату, що скраю"? [СП], пор. із загальномовною ФО моя хата скраю.

Лексична заміна (субституція) компонентів ФО реалізує приховані виражальні можливості вислову. Субституція полягає в цілеспрямованій заміні одного чи кількох компонентів ФО словами вільного словосполучення. Нове слово-субститут вливається в загальну семантику стійкого вислову, вступає у структурно-семантичну взаємодію із загальномовною ФО.

У досліджуваних текстах спостерігаємо лексичні заміни: а) синонімами: повними або контекстуальними, напр.: Мажоритарні вибори відбуваються за системою казино: один виграв, і зірвав куш усіх інших гравців. Або пан, або пропан-бутан [ПіК], пор. або пан або пропав; б) власними іменами, напр.: Скориставшись принципом "почекати, поки попри вікно пронесуть труп ворога", Симоненко дочекався, що і Ткаченко, і Мороз, і навіть Вітренко "прийшли до воза" і пообіцяли підтримати його в другому турі [ПіК], пор. прийде коза до воза; в)одиницями того самого тематичного ряду. Такі фразеологізми можна вводити в один варіативний ряд з одиницями загальномовними, напр.: Хтось, відчувши подих свободи, на голову зріс у власних та глядацьких (читацьких, слухацьких) очах, а комусь довелось позичити в Сірка не тільки органи зору, а й усі інші можливі частини тіла включно з філейними частинами, поливаючи мас-медійну аудиторію такими потоками брудної брехні, що замість небезпеки втратити роботу довелося постати перед загрозою втратити ім'я [УМ], пор. позичити у Сірка очей – 'втратити почуття сорому, власної гідності'; г) антонімами: вислів світле майбутнє трансформується у контрарний антонім світле минуле: Аж серце защеміло від ностальгії за світлим рядянським минулим [УМ].

Оказіональна заміна компонентів ФО пов'язана з жартівливо-іронічною характеристикою, напр.: Сезон партійних з'їздів розпочався. Якщо курчата "стають на облік", як відомо, восени, то дилери партій оглядають свої лави переважно взимку [УМ]; За чинним законодавством – це пряме порушення. Та депутатів по весні рахують, тоді й побачимо ціну заборон [ДУ].

Контаміновані традиційні вислови виступають важливим джерелом емоційно-експресивної насиченості тексту, напр.: Інші партії вже розіграли "зелену козирну карту" – Говерлу [ПрВ]. У оказіональній ФО розіграти "козирну карту", на нашу думку, перехрещуються два усталені вислови: козирна карта та розіграти карту.

Комбіновані трансформації. У полемічному дискурсі використовуються одночасно кілька прийомів трансформації фразеологізмів, що сприяє розширенню чи, навпаки, звуженню семантики усталеного вислову, надає гостроти, прив'язує до конкретної політичної ситуації. Зафіксовано такі типи комбінованих трансформацій ФО: а) заміна компонента ФО + поширення новими складниками: Зрештою, "собака" цієї проблеми закопана значно глибше, ніж здається на перший погляд [УМ]; б) заміна компонентного складу + контамінація: Один із рушіїв "конституційної реформи" Петро Симоненко не стерпів того, що ПаРЄ пробують наступити на горло його власній конституційній пісні [ПіК], пор. наступати на горло і лебедина пісня; в) заміна компонентного складу + поширення + контамінація: Багато хто з олігархів, імовірно, вхопиться за мажоритарну синицю, не ризикуючи "зірвати куш" партійного журавля [УС], пор. краще синиця в руці, ніж журавель у небі + зірвати куш; г) контамінація + поширення ФО: А зміна "орієнтації" депутатів, які поповнюють ряди переможців, ніщо інше, як пошук "теплого місця" під парламентським Сонцем [МУ], пор. тепле місце і місце під сонцем.


ВИСНОВКИ

1. Жанр політичної дискусії (синонімічні поняття дискусія, полеміка, полемічна стаття) становить характерну ознаку політичного дискурсу кінця ХХ – початку ХХІ століття. Йому властиві структурно-текстові та лексико-фразеологічні ознаки. Обов'язкова для дискусії вимога аргументативності, доказовості у досліджуваних текстах не завжди дотримується. Натомість стилетвірну роль виконує актуалізована оцінна лексика та фразеологія.

2. Виокремлено основні способи аргументування у текстах політичних дискусій кінця ХХ – початку ХХІ століття: коректні аргументи, що стосуються предмета суперечки, тези, яка захищається або критикується, та некоректні, спрямовані на обґрунтування або критику тези суперечки, які апелюють передусім до емоцій. Їх застосовують лише з однією метою – одержати перемогу в суперечці. Такі докази отримали назву "аргументи до людини, особи".

У публіцистичних текстах домінують коректні аргументи. Як аргументи до культурних традицій, до почуттів, емоцій використовуються метафори та усталені вислови емоційно-оцінного змісту, фразеологізми.

3. Політична дискусія вербалізується у відповідних тематичних групах лексики та фразеології як характерних явищах вторинної номінації. Фразеологічні одиниці, політичні метафори, перифрази заступають нейтральні первинні вислови й надають текстам політичних дискусій емоційності, переконливості.

4. Основним концептом політичного дискурсу є концепт "влада", який становить ієрархічно організовану структуру, репрезентовану ФО, перифрастичними мовними стереотипами, політичними метафорами. Вербалізація концепту "влада" пов'язана з використанням