LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексикографічна інтерпретація семантичної структури багатозначних прикметників російської мови

структурно-семантичні особливості словникових дефініцій прикметників, викладені основні підходи до лексикографічної інтерпретації полісемії, а також до проблеми розуміння лексичного значення і семантичного відтінку та їх розмежування.

У реферованому розділі відзначається, що нерозривний зв'язок семантики і лексикографії завжди усвідомлювався вченими. Лексикографічні описи, з одного боку, базуються на теоретичних досягненнях семантики, з іншого ж - сприяють подальшому її розвитку. Для лексикографічної роботи найбільш суттєвими виступають такі поняття семантики, як лексичне значення, лексико-семантичний варіант, семантична структура полісеманта.

Лексичне значення являє собою центральну лінгвістичну проблему, без розв'язання якої неможливий успішний розвиток мовознавства як у теоретичному, так і в прикладному аспекті. В даній роботі прийняте робоче визначення лексичного значення, обумовлене розумінням слова як основної номінативної і структурно-функціональної одиниці мови, згідно з яким воно виступає як "відоме відображення предмета, явища чи відношення у свідомості, що входить до структури слова в ролі так званої внутрішньої його сторони, по відношенню до якої звучання слова виступає як матеріальна оболонка" (О.І.Смирницький).

Найбільш плідним у вивченні лексичного значення є його дослідження як процесу й результату лексико-семантичного варіювання слова (В.В.Виноградов, О.І.Смирницький, О.С.Ахманова, В.А.Звегінцев, А.А.Уфімцева, А.М.Шрамм та ін). Опис лексичного значення в термінах лексико-семантичного варіювання дозволяє "розчленувати слово - лексему в його індивідуальному, власне лексичному значенні на мінімальні двосторонні одиниці - лексико-семантичні варіанти слова" (А.А.Уфімцева). Із вичленуванням найменшої двосторонньої лексичної одиниці (ЛСВ) були створені передумови системного опису лексики в цілому як структурного рівня мови.

Введення у науковий обіг поняття лексико-семантичного варіанта (О.І.Смирницький) дозволило по-новому осмислити поняття семантичної структури багатозначного слова. Багаточисельні вивчення змістової сторони полісемантичного слова довели, що вона утворює не просту сукупність значень і використань, а систему взаємопов'язаних і взаємообумовлених ЛСВ, або, іншими словами, певну узагальнену модель, у якій ЛСВ слова протиставлені одне одному і характеризуються відносно один одного із урахуванням різних можливих валентностей для кожного ЛСВ. Семантична структура кожного багатозначного слова може розглядатися як відображення особливого виду відношень, які були названі Д.Н.Шмельовим епідигматичними, або дериваційними (у широкому розумінні слова). Епідигматичні зв'язки значень передбачаються двостороннім характером лексичної одиниці (слова, ЛСВ), її здатністю об'єднуватися, з одного боку, з рядами формально близьких слів, а з іншого - з тими вкрапленнями семантичного простору, з якими так чи інакше стикається її власний значеннєвий зміст, тобто з іншими значеннями багатозначного слова. Оскільки епідигматичні відношення закономірно виявляються як на міжслівному, так і на внутрішньослівному рівнях, застосування епідигматичного аналізу дозволяє виявити всі види транспозиції (переходу) від вихідних значень до вторинних, що спостерігаються як між мотивуючими і мотивованими ЛСВ різних слів, так і між ЛСВ одного слова.

Прикметники займають особливу позицію серед семіологічних підкласів характеризуючих слів : структурно і змістовно вони наближаються до предметних слів, але за функцією та ступенем абстракції свого значення належать до ознакових слів. Класичне традиційне мовознавство здавна поділяє всі прикметники за характером їх семантики на два великі розряди - якісні та відносні. Відмінності в характері цих розрядів прикметників визначають і специфіку їх семантичної структури. При характеристиці якісних прикметників учені вказують на наявність у їх семантиці не тільки когнітивного компонента, але й модальних ознак (суб'єктивної та прагматичної оцінки). Відносні прикметники відрізняються від якісних як ступенем узагальнення ознакового значення, так і ступенем семантичної та словотвірної валентності, семантичною залежністю від мотивуючих їх слів.

Сконцентрованість у лексемі всіх її зв'язків та відношень служить предметом лексикографічного тлумачення слова в словнику. Незважаючи на цілий ряд ще не розв'язаних проблем, сучасна тлумачна лексикографія розробила свої прийоми і способи інтерпретації лексичного значення слова у словниковій статті шляхом його тлумачення, що включає:

а) систему граматичних, стильових і стилістичних позначок; б) дефініцію (визначення) лексичного значення; в) ілюстративний матеріал як засіб семантизації слова.

Словникова дефініція виступає основним способом репрезентації семантичної структури мовних одиниць, результатом абстрагування від багаточисельних контекстних уживань конкретного значення слова.

Різні типи тлумачних словників використовують різноманітні за характером та об'ємом дефініції, які характеризують узуальне значення слова. Характер і об'єм дефініції визначається й тим, яка частина мови і який її лексико-граматичний розряд фіксується. Конкретні схеми побудови лексикографічних дефініцій можуть бути достатньо різноманітними (за даними П.Н.Денисова, вони можуть нараховувати до 50-60 різновидів), однак за типом ці різновиди зводяться до трьох основних видів : 1) описова, 2) синонімічна і 3) відправна (дериваційна). Словникова стаття, яка описує семантичну структуру багатозначного прикметника, може включати в себе як однотипні, так і різнотипні дефініції, що представляють різні ЛСВ. Наприклад : Уважительный. 1. Такой, который может быть принят во внимание, достаточный для оправдания чего-л. Уважительная причина (описова дефініція). 2. Проникнутый уважением. Уважительное отношение (дериваційна дефініція). 3. Прост. Относящийся с уважением к кому-, чему-л.; почтительный. Уважительний парень (дефініція змішаного типу, яка суміщає дериваційний і синонімічний різновиди) [БАС, т.4]; Палый. 1. Прост. Павший, дохлый (о скоте). Палая лошадь. 2. Разг. Упавший на землю (о листьях, плодах); опавший. Палые листья [МАС, т.З] - обидві дефініції синонімічні за характером.

Словникова дефініція репрезентує у складі словникової статті як самостійне значення, фіксоване арабською цифрою (номерне значення, за висловом П.Н.Денисова), так і семантичний відтінок, що уточнює і доповнює основне значення. Тип і текстовий зміст словникових дефініцій, які описують семантику прикметників, визначається перш за все належністю слова, що репрезентується, до певного лексико-граматичного розряду та його мотивованістю / немотивованістю.

Зокрема, опис лексичного значення мотивованих прикметників у тлумачних словниках звичайно здійснюється за допомогою універсальних формул "относящийся к такому-то предмету" та "Прил. к...", які, на думку самих лексикографів і лексикологів, у зв'язку з їх крайньою абстракцією, не розкривають комунікативно суттєвого змісту прикметника і не задовольняють комунікативних потреб користувача словником. У зв'язку з цим лексикографи все частіше відмовляються від цієї відірваної від реального змісту формули й переходять