LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексикографічна інтерпретація семантичної структури багатозначних прикметників російської мови

до типових значеннєвих тлумачень. Наші спостереження свідчать, що при семантичній конкретизації інваріантного значення у словникових статтях використовуються в основному предикати кваліфікуючої семантики "производящий", "предназначенный", "свойственный", "служащий", "характерный", "находящийся", "сделанный" та ін. Змістові дериваційні формули застосовуються у тлумачних словниках не тільки для репрезентації самостійного значення, але й відтінку значення.

В якісних прикметниках тлумачення самостійного значення слова у словниках найчастіше здійснюється за допомогою синонімів. У тлумаченні відтінків значень якісних прикметників виділяються ідентифікатори "выражающий", "исполненный", "проникнутый", "свидетельствующий" та ін., до яких приєднуються конкретизатори, що називають властивість, ознаку, виявлену в основному значенні. При цьому наявність тісних епідигматичних зв'язків між значенням і відтінком набуває в такому випадку і вербальну підтримку, яка підкреслює твірний характер ЛСВ, і семантичну залежність похідних відтінків від значення. Це виражається у співвіднесеності тлумачень: синоніми-прикметники, що входять у дефініції основного значення, стають мотивуючими для іменників-конкретизаторів відтінкової дефініції. Наприклад: Суровый - 1. Твердый, непреклонный, не знающий снисходительности к себе и к другим; неласковый, мрачно-серьезный. Суровый человек// Выражающий твердость, непреклонность, мрачную серьезность. Суровый взгляд [БАС, т.14].

Звернення до тлумачних словників російської мови як до матеріалу для семантичного аналізу слова потребує ряду уточнень у плані співвідношення лексичного значення і дефініції. Лексичне значення слова ширше, ніж словникова дефініція, оскільки в останній звичайно не знаходять відображення всі коннотації, значеннєві потенції слова, всі його вживання. Не знаходить у тлумачних словниках повного відображення і синтагматика слова, тобто його лексична та семантична сполучуваність, що має, зокрема, вирішальне значення для виділення ЛСВ багатозначних прикметників.

Для лексикографічної розробки полісемії суттєвою є ідея дискретності різних значень: передбачається, що велика кількість конкретних уживань строго розподіляється за різними значеннями. Однак насправді лексикограф постійно зустрічається з важковирішуваною проблемою віднесення конкретного ілюстративного матеріалу до конкретного значення, яка виникає внаслідок так званої мовленнєвої багатозначності (Ю.Д.Апресян), з котрою пов'язаний і принцип дифузності значення (Д.М.Шмельов). Дифузність значень багатозначного слова у багатьох випадках є причиною того, що тлумачні словники сучасної російської мови семантичні параметри одних і тих же багатозначних слів описують по-різному, виділяючи в них неоднакову кількість значень. Наприклад, змістова структура слова темный в розробці БАС включає 11 значень і 17 відтінків; в інтерпретації ТСУ її складають 7 значень і 4 відтінки; МАС виділяє в епідигмі цього прикметника 8 значень і 3 відтінки, а БТС - 7 значень і 1 відтінок.

Одним із способів відображення і певною мірою подолання дифузності значень полісемічного слова в лексикографічній практиці є використання поняття семантичного відтінку, що розуміється в сучасній теорії лексикографії подвійно: або як вираження додаткової властивості, додаткового значеннєвого змісту, залежного від більш загального значення і мислимого в межах одного поняття, або як оказіональне значення, яке виникає у випадку переносного вживання слова. В нашій роботі відтінок значення трактується як побічне, супровідне значення, що існує поряд з основним і пов'язане з ним понятійною спільністю.

У реферованій роботі запропонована й апробована методика відмежування самостійного значення від його відтінку, що спирається на денотативно-сигніфікативну співвіднесеність значень, семантичну сполучуваність слововживань, співвіднесеність із синонімічними рядами, а також із твірними словами та синтагмами, які виступають у ролі словникових конкретизаторів у тексті дефініції. Дефініційний аналіз показав, що відтінок значення найчастіше розвивається на основі метонімічного зсуву, тоді як метафоричний перенос приводить до утворення самостійного значення. Однак і метонімічні смисли у прикметників уповні можуть претендувати на самостійне номерне значення, якщо розходження в предметно-понятійній співвіднесеності достатньо суттєве.

У другому розділі "Досвід лексикографічного опису багатозначних прикметників: від В.Даля до наших днів" простежуються традиції В.Даля у трактуванні семантичної структури прикметників російської мови сучасними тлумачними словниками, розглядається відображення процесу розвитку полісемії в колі ад'єктивних слів, а також відмінності у представленні семантичних структур прикметників-полісемантів різними словниками.

Зіставлення значень ад'єктивів, поданих в "Толковом словаре живого великорусского языка" В.Даля, і значень відповідних прикметників, зафіксованих у сімнадцятитомному "Словаре современного русского литературного языка", "Словаре русского языка" С.І.Ожегова, "Толковом словаре русского языка" за редакцією Д.М.Ушакова, "Словаре русского языка" за редакцією А.П.Євгеньєвої, двадцятитомному "Словаре современного русского литературного языка" та "Большом толковом словаре русского языка", дозволяє виявити ступінь і характер розвитку цього процесу в лексико-семантичній системі російської мови.

Дослідження семантичної структури багатозначних прикметників у зіставному аспекті в об'ємах різних тлумачних словників сучасної російської літературної мови дозволило виявити такі шари прикметників, які відображають основні тенденції в розвитку полісемантичності, властиві даній частині мови :

а) прикметники, що у всіх словниках інтерпретуються як однозначні (весенний, долговой, единородный, ячменный та ін.);

б) багатозначні за даними СО, ТСУ, БАС, нБАС, МАС, БТС прикметники, зафіксовані у "Словаре" В.Даля як однозначні (глубокий, далекий, добрый, молодой, туманный та ін.). Розвиток семантичної структури подібних прикметників, за нашими спостереженнями, іде в напрямку ускладнення, обумовленого метафоричним та метонімічним переосмисленням вихідних значень, що приводить до збільшення загальної кількості значень розглядуваних ад'єктивних слів;

в) прикметники, що інтерпретуються як багатозначні і в "Словаре" В.Даля, і в подальших виданнях тлумачних словників російської мови (правый, прямой, святой, старый, твердый, тупой та ін). Сучасні словники свідчать про постійний процес розвитку в багатьох із цих слів нових значень та відтінків, що й надалі ускладнює їх структури. Наприклад, для слова тупой в "Словаре" В.Даля відображено 4 значення, в СО кількість ЛСВ зростає до 8-ми, по 8 ЛСВ виділяють БАС і МАС. Найбільш розгалуженою виявляється семантична структура прикметника тупой в інтерпретації БТС, вона нараховує 10 ЛСВ.

Аналіз значень полісемічних ад'єктивів показав, що ієрархічна структура багатозначного слова будується від непохідного ЛСВ до похідного, від прямого значення до переносного. Таке представлення семантичної структури ад'єктива-полісеманта тлумачними словниками російської мови