LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексикон сучасного фемінізму (на матеріалі англійської мови)

проміжне становище між одиницями наукового знання (термінами) та побутового знання (одиницями нетермінологічної лексики). Зазначена позиція термінологеми зумовлюється її достатньою стилістичною експресивністю, креативністю та наявністю функціональної омонімії та, разом з цим, вживанiстю у конкретних сферах та галузях, влучністю, що є ознакaми одиниць термiнологiчної лексики.

Феміністки продовжують наголошувати (разом з фiлософами-постмодернiстами) на природі мови як скрізь соціалізованого явища. Мова в сприйнятті фемінізму – не просто зумовлена суспільством, а є, власне, життям того суспільства, де вона функціонує.

Ревізійний підхід до таких концептів, як влада та мова призводить до виникнення й розвитку феміністської лінгвістики (або феміністської критики мови), яка розглядає англійську мову як маскулінізований, андроцентричний, патріархатний феномен, у системі якого немає місця жінкам. Критика зводиться до переконання про необхідність певних змін, тобто неологізації мови.

Проте співвідношення феміністської та загальної неології неоднозначне: з одного боку, неологія фемінізму покликана підривати зсередини андроцентричну лексичну систему англійської мови, роблячи її яскравою, креативною; з іншого боку, феміністки намагаються у вже існуючому досвіді розпізнати жіночий образ (про це свідчить виникнення жіночої течії в історичній науці, яка отримала назву herstory – її історія) – який все-таки існує, але не визнається..

Проблема жінки як "фігури замовчування" часто обговорюється на сторінках праць феміністок та критиків фемінізму. "Жіночий голос" у неології англійської мови окреслився досить чітко й виявляється передусім у теоретичних працях феміністок, де широко застосовуються прийоми авторського словотворення. Специфiка фактичного матерiалу дослiдження зумовила обирання особливих способiв його класифiкацiї.

Як один із можливих способів класифікації феміністичних інновацій у роботі застосовується розрізнення авторських та загальних (неавторських) неологізмів серед релевантних для дослідження одиниць. На данному пiдходi базується й головний спосiб класифiкацiї – векторний, який, однак, поєднує методи соцiолiнгвicтичного, праксiолiнгвiстичного, семантичного способiв.

Спираючись на попередні теоретичні досягнення сучасної лексикології, ми виділяємо наступні критерії класифікації релевантних одиниць: соціолінгвістичний (згiдно з соцiальною сферою виникнення нового слова або виразу), хронологічний (згiдно з моментом виникнення неологiзму), формальний (морфологічний – тобто згiдно зi складом слова або за способами утворення), граматичний (за частинами мови), семантичний (згiдно зi способами розвитку значення слова або виразу), праксіолінгвістичний (у зв'язку з видом дiяльностi, до сфери якої належить той чи iнший неологiзм), тематичний (критерiй, за яким здiйснено найбiльш детальну та розгалужену класифкацiю, 'топiкалiзацiю' релевантних одиниць).

Виокремлення феміністських неологізмів з-посеред інших нових лексичних одиниць (нових для мови авторських слів або нових для певного періоду лексем) здійснено за допомогою семантичного підходу: зі слів, які з'явилися в мові за останні десятиріччя (неологізмів – слів або словосполучень, які сприймаються носіями літературної мови окремого національного варіанта як нові за формою або змістом), виділено ті, що мають семантичний компонент (концептуальну постійну) "жінка, жіночий" та тематичні змінні (сфери появи інновацій, тематичні групи). Концептуальна постiйна, обрана нами основою вiдокремлення фемiнiстських iнновацiй вiд загального потоку нових слiв не завжди становить домiнантний семантичний компонент тiєї чи iншої лексеми, частими є випадки, коли сема 'жiнка' iмплiцитно присутня у значеннi слова (трансформується у компонент 'той, що мaє вiдношення до жiноцтва').

На підставі головного критерію – соціолінгвістичного, який зумовив структуру роботи, виділяємо два вектори сучасного феміністичного лексикону – внутрішній та зовнішній. Під терміном "внутрішній вектор" ми розуміємо сукупність нових одиниць, які утворилися всередині феміністського науково-теоретичного дискурсу; як мають конкретних авторок, на сторiнках праць яких вперше вживалися цi одиницi або якi увiйшли до обiгу в мовленнi теоретичного фемiнiзму. Одиницi внутрiшнього вектору становлять власне фемiнiстський лексикон сучасної англiйської мови.

Термін "зовнішній вектор" відповідно позначає неологію, яка відбиває реакцію суспільства на фемінізм. Суспільний резонанс, таким чином, є другою хвилею (або зворотньою стороною) такого соцiального фактора як феміністський рух другої половини ХХ ст. Внутрішній вектор являє собою сукупність неологізмів (у тому числі й авторських), які з'явилися всередині жіночого руху й позначають важливі для фемінізму поняття й досягнення (фемiнiстський лексикон у вузькому значеннi слова). Зовнішний вектор – це нові слова, поява яких спричинена жіночим рухом за його межами в результаті суспільного резонансу, реакції соціуму на гендерне питання, своєрiдний 'фемiнiстичний' лексикон.




У другому розділі "Внутрішній вектор неології фемінізму" розглянуто особливості одиниць внутрішнього вектора феміністської неології, власне фемiнiстського лексикону, подано аналіз їх семантичної структури та механізмів творення, здійснено класифікацію, зроблено спостереження за функціонуванням у сучасній англійській мові. Тематична класифкацiя дозволила нам виокремити наступнi тематичнi групи з-посеред релевантних одиниць внутрiшнього вектору.

Основними тематичними групами внутрішнього вектора є концепти лінгвістичної гендерології (гендерної лінгвістики) та інших наук гендерного циклу (соціологія, психологія, історія). Гендер як нова парадигма гуманітарного знання є найбільшим досягненням фемінізму як антропоцентричного руху та теорії. Категорія "гендер" була впроваджена феміністками з метою розрізнення понять "біологічна стать" та "соціокультурна стать".

Гендер – соціокультурний параметр статі; сукупність стереотипів та моделей поведінки, мовлення, запропонована суспільством представникам обох статей. Це своєрідний "підсумок соціалізації людини відповідно її статевої належності", "соціальні очікування від представників кожної статі", "соціокультурна стать, яка виражає факт, що людина є не тільки біологічною, але й соціальною істотою", "гендер є комплексною соціальною конструкцією статі", "гендер – це засіб диференціації у суспільстві, який віддзеркалюється та конструюється мовою".

Гендерні особливості особистості вивчаються багатьма дисциплінами, які, відповідно, створюють власний теоретичний апарат, виробляють засоби номінації гендерних проблем. Гендерна парадигма простежується у таких сферах, як соціальне знання, лінгвістика, медицина.

Гендерна парадигма соціального знання містить ключові