LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексична ідіосистема в поезіях М.Вінграновського

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА


Інститут філології





Гливінська Леся Костянтинівна





УДК 821.161.2-1/7.08Вінграновський







ЛЕКСИЧНА ІДІОСИСТЕМА

В ПОЕЗІЯХ М. ВІНГРАНОВСЬКОГО






Спеціальність 10.02.01 – українська мова







АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук








Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.


Робота виконана на кафедрі сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.



Науковий керівник – кандидат філологічних наук, доцент

Дарчук Наталія Петрівна,

Інститут філології Київського національного

університету імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри сучасної української мови,

завідувач лабораторії комп'ютерної лінгвістики.



Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Сологуб Надія Миколаївна,

Інститут української мови НАН України,

провідний науковий співробітник

відділу стилістики та культури мови;



кандидат філологічних наук, доцент

Масенко Лариса Терентіївна,

Національний університет

"Києво-Могилянська академія",

доцент, завідувач кафедри української мови.



Провідна установаНаціональний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова,

кафедра стилістики української мови,

Міністерство освіти і науки України, м. Київ.




Захист відбудеться "25" лютого 2005 року о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.




З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.



Автореферат розіслано "18" січня 2005 року.



Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філологічних наук, доцент Гнатюк Л.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Микола Вінграновський був людиною широкого мистецького обдаровання – поетом, прозаїком, сценаристом, режисером-постановником, кіноактором. Ставлення ж до поезії мав особливе: саме в поезії М. Вінграновський вбачав першооснову, духовні витоки своєї творчості.

Наукове вивчення словесно-художньої практики письменників має давню традицію й залишається на часі. Художній твір перебуває в колі пріоритетних об'єктів уваги мовознавців. На це вказують тематика конференцій, проведення яких уже стало традицією ("Мова і культура", "Семантика мови і тексту"); проблематика монографій, що з'явилися останнім часом (зокрема, праці Л. Бабенко, Л. Бублейник, Н. Сологуб, Л. Ставицької, Т. Шурішиної); дисертацій (Г. Губаревої, І. Дишлюк, Т. Єщенко, Л. Зіневич, Л. Шутової та ін.); статей у науковій періодиці. Про активізацію дослідницьких пошуків у сфері лінгвостилістики на сучасному етапі свідчить поява низки лексикографічних праць, з-поміж яких "Інверсійний словник-індекс до "Словника мови Шевченка", "Поетичне слововживання складних прикметників та дієприкметників", електронний "Частотний словник сучасної української поетичної мови".

Письменницька творчість пов'язана з постійним пошуком слова: у мові митець має віднайти засоби для репрезентації свого авторського "я". За твердженням акад. В. Виноградова, "основою стилю, його душею є мова... Немає мови – немає письменника"1. Показово, що й сам Микола Вінграновський вважав творчий підхід до мови визначальним для художника слова.

Українська література з другої половини ХХ століття й до сьогодні переживає час однієї з найінтенсивніших взаємодій традиційних і новаторських стильових тенденцій. З огляду на це не втрачає актуальності питання функціонування мови як першооснови стилю в текстах української художньої словесності означеного періоду.

Поетична творчість М. Вінграновського – учасника цього літературного процесу – здебільшого вивчалася в літературознавчому аспекті (у працях В. Базилевського, І. Дзюби, В. Дончика, В. Моренця, Т. Салиги та ін.). Автори літературно-критичних досліджень поціновують мовну майстерність М. Вінграновського, називаючи серед домінант ідіостилю поета розкутість форми, поглиблену метафоричність, віддалену асоціативність, схильність до словесного експерименту, контрасту тощо.

У цілому ж поезія М. Вінграновського в аспекті лінгвістичної проблематики була об'єктом нечисленних наукових студій. Художнє мовлення митця розглядалося принагідно – у загальному контексті дослідження української поетичної мови ХІХ – ХХ століть – у роботах Т. Беценко, В. Герман, Н. Данилюк, С. Єрмоленко, В. Калашника, І. Коломієць, О. Маленко, Л. Пустовіт, О. Рудь та ін. Окремі публікації знаходимо в науковій періодиці.

З огляду на брак фахових розвідок, присвячених аналізу словесно-художніх засобів у поезіях М. Вінграновського, постає необхідність різноаспектного вивчення мовотворчості цього автора. Отже, існує проблема виявити й проаналізувати стилетвірні ознаки поетичної мови М. Вінграновського. Потреба в розв'язанні цієї проблеми зумовлює актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Напрямок дослідження узгоджено з науковим планом кафедри. У роботі висвітлюється один з аспектів загальної теми "Проблеми і тенденції розвитку української та інших слов'янських мов" (НДТ № 01БФ044-01).

Мета і завдання дослідження. Наукова проблема, що порушується в дисертації, визначила мету роботи – виявити особливості функціонування лексичної підсистеми в поетичній мові М. Вінграновського. Рішення узагальнити константні характеристики художньої мови саме на рівні слова розвинулося з переконання, що лексичні одиниці є основним засобом текстотворення й смисловираження, а