LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексична ідіосистема в поезіях М.Вінграновського

тому становлять репрезентативний матеріал для лінгвостилістичних студій.

За нашими спостереженнями, в образотворчій системі Вінграновського поета наявні певні лексико-семантичні засоби, авторське використання яких має закономірний характер. Попередні результати опрацювання фактичного матеріалу, за якими визначено релевантність окремих словесно-художніх фактів, а саме – кольороназв, лексем із меліоративною конотацією, оказіоналізмів, антропоморфізмів, дозволяють висунути гіпотезу про вагоме функціональне навантаження вказаних мовних засобів у поетичному ідіолекті.

Мета дослідження, необхідність підтвердження заявленої гіпотези диктують розв'язання таких завдань:

1) визначити теоретико-методологічні засади роботи, окреслити перспективи студій у сфері вивчення поетичної мови;

2) встановити типологію лексико-семантичних засобів художньої образності;

3) дослідити склад, специфіку авторського вживання слів на позначення кольору;

4) простежити стилістичне навантаження лексем із меліоративною конотацією;

5) здійснити структурно-функціональний аналіз поетичних оказіоналізмів;

6) виявити й систематизувати метафори за морфолого-синтаксичними ознаками;

7) охарактеризувати способи антропоморфізації в структурі тропів.

Об'єктом дослідження є мова поетичних творів М. Вінграновського. Фактичний матеріал дібрано з текстів, опублікованих в авторських збірках, збірнику "Найдорожчий скарб", періодичних виданнях.

Предмет дослідження становлять лексичні одиниці, що в поетичному ідіолекті М. Вінграновського є релевантними.

Джерельною базою дисертаційної роботи принагідно слугували частотні словники інших представників українського літературного шістдесятництва – І. Драча, Л. Костенко, Б. Олійника, Д. Павличка, а також Генеральний словник сучасної української поетичної мови2.

Методи дослідження підпорядковано досягненню поставленої в роботі мети. Для визначення теоретико-експериментальних передумов дослідження використано загальнофілософські методи спостереження, аналізу, синтезу, узагальнення, абстрагування. Вирішення сформульованих завдань вимагало також звернення до комплексу власне лінгвістичних методів, а саме: типологічного, призначеного для виявлення лексико семантичних констант у мовно-поетичному континуумі; дистрибутивного – для вивчення сполучувальних можливостей слів у художньому контексті; порівняльно зіставного, використання якого є показовим у процесі виявлення мовно поетичних інновацій, співвіднесення індивідуально-авторських і загальномовних фактів, з'ясування тотожностей і розбіжностей між авторськими стилями. Застосування методу компонентного аналізу спрямовано на розкриття семантичного потенціалу словесних засобів образності; прийомів морфемно-словотвірного аналізу – на встановлення структурних моделей релевантних для ідіолекту поета слів; кількісного аналізу – на визначення квантитативних характеристик досліджуваних мовних явищ.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше словесно-художня творчість М. Вінграновського стала об'єктом комплексного лінгвістичного дослідження. Інноваційним і перспективним є аналіз фактичного матеріалу на основі масштабної параметризованої бази даних українського поетичного мовлення ІІ пол. ХХ ст. У роботі дістали подальший розвиток ідеї про системно-структурну організацію поетичної мови взагалі й поетичної лексики зокрема, про ідіостиль як реалізацію авторської мовної картини світу. Концептуальні положення, викладені в дисертації, поглиблюють розуміння поетичного твору як динамічної сутності – багатовимірного в смисловому відношенні феномену, орієнтованого на неоднозначне сприйняття, розуміння, множинне тлумачення.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації ідеї, здобуті результати можуть бути використані в дослідженнях з історії української літературної мови – для оцінки внеску письменника в літературну мову; зі стилістики тексту – для інтерпретацій естетичної функції мови, особливостей декодування художнього тексту. На результати аналізу фактичного матеріалу можна спиратися при подальшому науковому вивченні мовно-поетичної практики М. Вінграновського в контексті словесно-художнього континууму ІІ пол. ХХ ст. Впровадження одержаних результатів можливе в процесі викладання відповідних дисциплін у навчальних закладах. Практичну цінність сформульовані узагальнення можуть мати для вузівських спецкурсів, спецсемінарів із проблем поетичної мови, ідіостилю.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження оприлюднено на Науковій конференції молодих учених (Київ, 2002); ІV Славістичних читаннях пам'яті акад. Л.А. Булаховського (Київ, 2002); ХІ Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго (Київ, 2002); Науково практичному семінарі "Поезія в дзеркалі ХХІ сторіччя" (Київ, 2002); Міжнародній науковій конференції за участю молодих учених "Мовно-культурна комунікація: напрямки і перспективи дослідження" (Київ, 2003); Міжнародній науковій конференції "Актуальні проблеми вербальної комунікації: мова і суспільство" (Київ, 2003); Міжнародній науковій конференції "Семіотика культури / тексту в етнонаціональних картинах світу" (Київ, 2004). Дисертацію обговорено на засіданні кафедри сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено в дев'яти статтях, опублікованих у наукових виданнях.

Структура роботи визначена метою й завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел (325 позицій), двох додатків. Загальний обсяг роботи – 240 сторінок; основний зміст викладено на 200 сторінках.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ


У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, розкривається сутність наукової проблеми, що потребує розв'язання, мотивується актуальність дослідження, формулюються мета, завдання, окреслюються методи роботи, розглядаються наукова новизна й практичне значення здобутих результатів.

У розділі 1"Теоретико-методологічні засади вивчення української поетичної мови" йдеться про стан і перспективи висвітлення лінгвопоетичної проблематики в науковій літературі (підрозділ 1.1). На тлі аналізу концепцій О. Потебні, Л. Булаховського, І. Білодіда, С. Єрмоленко, А. Мойсієнка, Н. Сологуб, Л. Ставицької та ін. окреслюється коло гуманітарних питань, дотичних до лінгвостилістики, що на сьогодні залишаються в центрі уваги науковців. Вказується, зокрема, на актуальність студій, у яких практикується системно структурний підхід до аналізу мовної