LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексична ідіосистема в поезіях М.Вінграновського

організації поетичного тексту, а словесно-художня творчість письменників, питання про формування мовної картини світу особистості осмислюються комплексно – не лише у світлі мовознавства, а й із залученням ідей, фактів, методів філософії, етнографії, психології, культурології тощо.

Підрозділ 1.2 присвячено питанню про інтерпретацію літературного твору. Проблема декодування авторського тексту постає з огляду на динамічний характер його творення й сприйняття. Зважаючи на те, що поетична мова є найбільш індивідуалізованою формою існування мови (Г. Ґ. Ґадамер), у дисертації стверджується думка про варіативність змісту художнього твору. Інтерпретатор поетичного тексту так чи інакше привносить у трактування специфіки лінгвокреативної діяльності письменника суб'єктивний момент – власні світоглядні настанови, вироблені в певному культурно історичному просторі.

У розділі 2 "Склад і функціонування поетичної лексики М. Вінграновського" порушується питання про системно-структурну організацію поетичної мови (підрозділ 2.1). Постулюється думка про те, що саме на лексичному рівні художня мова найвиразніше виявляє свій образотворчий потенціал. Поетичне слово як своєрідний засіб / спосіб комунікації є носієм не лише предметно-понятійної інформації, а спрямовано насамперед на актуалізацію емоційно-оцінних конотацій, на вербалізацію образно-чуттєвих вражень, уявлень.

У підрозділі 2.2 здійснено квантитативний аналіз поетичної лексики М. Вінграновського. Наша робота була спрямована як на вивчення ключових, повторюваних образно-виражальних засобів, розкриття провідних тенденцій семантичного перетворення художнього слова, так і на виявлення низькочастотної лексики в мовотворчості М. Вінграновського.

Працюючи над розв'язанням проблеми систематики різнорідного мовного матеріалу, ми звернулися до методики домінантного аналізу, розробленої науковцями Курської лінгвофольклористичної школи на чолі з проф. О. Хроленком3. Предмет дослідження становили перші сто повнозначних лексем частотного словника поета. За методикою домінантного аналізу саме в цьому списку наявні слова, що є важливими для мовної картини світу особистості (письменника), ширше – соціальної групи, етносу. Високочастотні лексеми, насамперед повнозначні, є показовим матеріалом у встановленні особливостей стилетвірної манери того чи іншого автора.

Інформацію про домінантні в мовотворчості М. Вінграновського слова було запозичено з електронної бази даних "Параметризація українського поетичного мовлення ІІ половини ХХ століття"4. З метою увиразнення індивідуальних пріоритетів у мовно-художній картині світу М. Вінграновського до аналізу залучалися тексти й інших поетів-шістдесятників – І. Драча, Л. Костенко, Б. Олійника, Д. Павличка, а також дані Генерального частотного словника сучасної української поетичної мови.

Домінантний аналіз фактичного матеріалу засвідчив переважання в художньому мовленні слів із категоріальним значенням предметності. Предметно-понятійний світ у змодельованій М. Вінграновським естетичній дійсності репрезентують субстантивні одиниці різних лексико-семантичних груп, а саме: номінації природних явищ (вітер, дощ, сніг, тиша,туман), одиниць часу (день, зима, літо, ніч, час), соматизми (голова, нога, око, рука, серце), назви споруд (вікно, літак, хата), речовин (вода, кров, сльоза), фізіологічних станів (сон), об'єктів флори й фауни (квіти, кінь, трава). Актуальними для мовотворчості М. Вінграновського є номінати просторових понять (берег, гай, сад, село, степ) і реалій небесної сфери (зоря, небо, сонце, хмара). Репрезентативними виявилися також абстрактні поняття – назви екзистенційно-почуттєвої й мислиннєво-мовленнєвої сфер (доля, дума, душа, любов, слово).

Аналіз контекстуальної сполучуваності актуалізованих у тезаурусі поета іменників засвідчив, що в поетичних текстах М. Вінграновського домінантні субстантивні слова здебільшого зазнають метафоричного переосмислення за принципом антропоморфізації. На цій підставі антропоморфізовані одиниці розглядаються як такі, що в художній мові М. Вінграновського демонструють стилетвірну потужність.

У реєстрі атрибутивних одиниць із поетичного словника М. Вінграновського показовою за складом і частотою вживання виявилася група кольоропозначень.

Список високочастотних лексем, дібраних із художніх текстів М. Вінграновського, містить слова, специфічні для його мовотворчості, тобто відсутні з-поміж домінант у словниках інших досліджуваних авторів. Лінгвальні пріоритети саме М. Вінграновського становлять такі одиниці: берег, вечір, гай, зима, ім'я, квіти, крок, літак, тривога, хвиля, щастя; думати, цвісти; малий.

За результатами опрацювання фактичного матеріалу виявлено ще одну репрезентативну в поетичному мовленні М. Вінграновського групу лексики – це слова з меліоративною конотацією. Лінгвістичний термін "меліоризація" (від лат. melior – кращий) трактують як процес набування словом позитивного значення. Формальним засобом вираження конотації меліоративності є суфікси. Предметом нашого аналізу стали одиниці, творені за допомогою суфіксів (ик , -ок-, очк / ечк , -иц′-, он′к-/-ен′к- та ін.) з узагальненим словотвірним значенням "позитивна оцінка". Наприклад: водиця, дощик, крилечечко, млинок, морозик, коник молоденький, робитоньки й т. ін.

Зі складу низькочастотної лексики поетичного словника М. Вінграновського нас цікавили оказіоналізми (ляковище, перечекаяність, піввітру, синість, розмерзлоокий, вечірньосірогусо, дитинносіро тощо) як одиниці, що найвиразніше демонструють індивідуально авторські уподобання щодо можливостей формо- й словотворення в українській мові.

Таким чином, на основі квантитативного аналізу поетичного словника було виявлено показові для мовотворчості М. Вінграновського групи лексичних одиниць, а саме: антропоморфізовані субстантивні назви, кольорономінати, лексеми з меліоративною конотацією, оказіоналізми.

У підрозділі 2.3 "Стилетвірний потенціал кольороназв" простежено структурно-семантичні особливості й образно-виражальні функції кольоративів. Зауважено, що конкретна спектральна чи асоціативна колірна ознака актуалізується в смисловому комплексі як простих, так і складних різночастиномовних слів – прикметників (багряно сизий, карий, синьо-білий), іменників (білоквіт, голубінь, сивина), дієслів (збіліла, прочорнів, сіріло), прислівників (малиновоголово, синьосливо, терново). Власне номінативну семантику кольорономінації реалізують у сполученні з назвами таких реалій:

– природних явищ (вбілій хмарі,в