LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексична ідіосистема в поезіях М.Вінграновського

зоряхзолотих,прижовклено збіліла далина, сіріло джерело, упопелястій млі);

– просторових понять (в далечрожевих степів,жовтіє дорога,насизих пагорбах);

– об'єктів рослинного й тваринного світу (макчервоний, слива зацвіла так синьосливо,споришсіріє,червоногруді теплі снігурці);

– зовнішності людини (карі коси,Михайлапоглядголубий,чорний локон);

– предметів побуту, одягу (вчервонім намистинні,запосірілим тином,усиніх відрах,вбілій сорочині,червона кофта);

– темпоральних понять (білий ранок,вечірпрочорнів,чорніє ніч).

Стилістична функція кольоративів, що контамінуються з одиницями вказаних лексико-семантичних груп, зводиться до описової, пейзажно-зображальної.

Характеристичною рисою художньої мови М. Вінграновського є спосіб приписування колірної ознаки певній реалії через інші поняття, пов'язані з ключовим словом, тобто опосередковано. Пор.: гаї в зелених льолях літ; голубі пожежіголубих небес; зеленим голосом сади зовуть зозулю; срібні кроки осокору; хмара в червоній хустині.

У сполученні з назвами абстрактних понять кольоративи нейтралізують своє спектральне значення, їх уживання підпорядковується емоційно-виражальній меті. Наприклад: в стражданні золотім;голубою журбою;золотаве слово України; нелюбові чорна даль; передчуттями сизими.

Помічено, що в приписуванні кольоронайменуванням певних знакових функцій М. Вінграновський спирається на систему символів, вироблену українською фольклорною традицією. Так, білий, синій, червоний виступають в образотворчій системі М. Вінграновського колірними асоціатами України. Пор.: "...хата всміхається біло / У свої батьківщинині ночі", "Сюди, сюди, на ці шовкові води, / На синій звук любові і свободи, / На синю Рось, що в снах моїх тече", "Та ще змалечку-змалку, / З-за маленьких часів / Біля білого ранку / Мак червоний розцвів".

Показово, що поет використовує амбівалентну природу кольору: той самий кольоратив паралельно функціонує в позитивно-оцінному і негативному конотативному значеннях. Наприклад, в інтимній і пейзажній ліриці М. Вінграновського назви з групи червоних кольорів є носіями позитивної оцінної семантики ("Червоною задумливою лінією... Окреслилась ти на вечірнім тлі / Отих небес..."; "На крило небокраю сіла хмара /в червоній хустині"). Натомість у поезіях громадянського звучання аналізовані лексеми виявляють свою амбівалентну природу, активізуючи негативно-оцінні конотації. Червоний колір – колір крові, кровопролиття, спричиненого війнами, катастрофами, – втілює зло, є знаком руйнівного вогню, символізує страждання, смерть ("І на мерцях ромашки у рові / Гойдаються червоними тільцями...").

Образотворчій меті підпорядковується вживання кольороназв як складових елементів семантико-асоціативних опозицій: білий – чорний, червоний – чорний, червоний – жовтий, жовтий – сірий. Наприклад: "Цієї ночі сніг упав / – На чорне впало біле", "І тане мак, в червонім чорне тоне...", "Тринадцять руж – тринадцять кружелянь: / Червоне жовтим,жовте сірим душиться".

Мовотворчості поета властива синестезія вражень: зорових і звукових (голубим сміється птах, на синій звук любові і свободи, дві білих пісні рук); одоративних і зорових (сорочка пахне голуба (про літак), вітер пах зеленим дивом); зорових і тактильних (біле холодило); зорових, смакових, тактильних (затисла груша в жовтих кулачках смачного сонця лагідні жовточки).

Лексеми з меліоративною конотацією, показові для художнього мовлення М. Вінграновського, аналізуються в підрозділі 2.4. До складу цієї групи лексики входять різночастиномовні деривати, що виражають:

1) значення реальної зменшеності, яке часто супроводжується експресією пестливості, що надає мовній одиниці позитивно-оцінного (меліоративного) забарвлення (відерце, зернятко, ніженька, стовпчик, човник);

2) тільки позитивно-оцінне значення, якщо реалія, названа твірним словом, не асоціюється з відповідним розміром (пісочок, словечко, щастячко);

3) значення пестливості, що доповнює дериваційне значення неповного або інтенсивного вияву ознаки (біленька, однесенький, тоненька);

4) пестливість, яка в назвах малят нашаровується на словотвірне значення недорослості (гусеня,козенятко, хлопченятко).

Помічено, що в поезіях М. Вінграновського до ряду оцінних одноструктурних дериватів потрапляє оказіональне слово, породжене в певному контексті інерцією словотвірної моделі. Так, урізноманітнюють слововживання новотвори, продуковані за аналогією до іменників середнього роду зі словотвірним значенням недорослості-пестливості: "У ластівки – ластівенятко. / В шовковиці – шовковенятко. / В гаю у стежки – стеженятко. / У хмари в небі – хмаренятко. / В зорі над садом – зоренятко...", "Цвіте при хмарі хмареня, / І зірка недалечко... / І чуло сонне каченя: / Цвіте його крилечко".

Тексти М. Вінграновського насичені лексемами з меліоративною конотацією, що увиразнюють загальну експресію поетичної мови в народнопісенному ключі. Пор.: "Чи ліг вже Андрійко спати, / І де ж ця Андрійкова хата!", "Синичко, синичко, / А де твоя спідничка...", "Водомолоденька, / Громе молодий, / Слізонькотоненька, – / Упади <...> Водомолоденька, / Громе молодий, / Рученько біленька, – / Проведи".

У підрозділі 2.5 "Структурно-функціональні особливості оказіоналізмів" розглядаються словотвірний і функціонально-стилістичний аспекти оказіональної лексики. Результати систематизації фактичного матеріалу засвідчили, що більшість індивідуально-авторських слів з'являються внаслідок дії аналогії. Словотворення оказіоналізмів у поезіях М. Вінграновського здійснюється такими способами: суфіксальним (бринінь, грозовість, сумовливі), префіксальним(відминули, вцвіла, ззимували), префіксально-суфіксальним (витишений, докрилюють, піднеб'я), основоскладанням (горевіз, духоозброєння, срібноокі), словоскладанням (даль хитавиця, журба зажура, місто-любов).

Фольклорно закорінене мовностилістичне новаторство М. Вінграновського демонструють оказіоналізми-демінутиви. Ефект оказіональності створюється в результаті порушення правил структурно-семантичного поєднання морфем у слові. У художньому мовленні нестандартність словотвірних інновацій, виявляючись у