LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексична ідіосистема в поезіях М.Вінграновського

людині, перенесенні на реалії предметного світу, небесні тіла, тварин тощо людських властивостей, наділенні предметів, явищ, тварин тілесними особливостями людини, а також рисами людської психіки.

За принципом антропоморфної метафоризації побудовано цілі поетичні твори М. Вінграновського. Встановлено, що найчастіше поетичний контекст формують багатокомпонентні метафоричні конструкції. У складі таких тропів метафоризовані слова мають розгалужену систему метафоризаторів. Наприклад: "І небо йшло задумливо над світом, / І довгі зорі сіяло крізь віти, / Втираючи хмариною чоло", "І, тихий туман пригорнувши до себе, /Вечеряє поле піснями з долин, / Над селами й полем вечеряє небо, / Вмокаючи в ріки хлібини хмарин", "Білий ранок рушник носить, / Витирає очі. / Витирає і не каже, / Що сказати має. /Де присяде,де приляже, / Очі витирає".

Метафори, зафіксовані в поетичних текстах М. Вінграновського, систематизовано з урахуванням, по-перше, семантики слів у складі тропеїчних конструкцій і, по-друге, граматичної форми вираження антропоморфних ознак.

Зауважено, що в художньому мовленні за принципом антропометафоризації переосмислюються назви просторових понять (гай, земля, ліс, поле, стежка), часових вимірів (вечір, день, осінь, ранок, серпень), реалій предметно-матеріального світу (глечики, дім, камінь, млини, хата), номінації об'єктів флори (груша, квітка, сонях, трава, яблуня), фауни (заєць, лелека, метелик, півень, шпак), природних явищ (вітер, грім, сніг, туман, хвиля), ірреальних істот (Бог, Русалки, Утоплена), абстрактних понять (життя, любов, мрія, печаль, сум). Наприклад: "Та згорблена стежка в глухій кропиві / Показує небо по зорях"; "Серпеньліг під кущем смородини, / Шепотів: дозрівай,будь ласка..."; "Кричить-горить занедбаний мійдім, / Мійдім убогий ладен старцювати"; "Ми підійшли до скирти, і впізнала / Мене відразу скиртамолода, / І вже на груди кинулася скирта..."; "Серед подвір'я на сухій акації / Одружується шпак"; "Переманює-перейма / Хвиляхвилю попід горою"; "Богприкотив небеса..."; "Мовчить печаль,і суммовчить у сумі".

У цілому система понять, на які поширюється переосмислення в поетичних творах М. Вінграновського, є досить розгалуженою. Через світ людини як фізичної і духовної субстанції репрезентується весь навколишній світ і система філософсько-абстрактних категорій.

Функцію метафоризаторів у художньому мовленні М. Вінграновського виконують слова різних лексико-граматичних груп – іменники ("Згорають очі слів, згорають слів повіки"), займенники ("Хто воно за таке любов?"), прикметники ("...А згорблений чумацький небопад / Освітлює пахучі очі квітів"), дієслова ("Бродили щастям дні мої / З тобою у маю").

Зримий, персоніфікований світ постає з поезій Миколи Вінграновського. Абстрактні поняття, що виступають у ролі метафоризованих компонентів і здебільшого є атрибутами душевного стану ліричного героя, через предикативну, ад'єктивну ознаки наближаються до розряду предметної лексики: у такий спосіб художній текст демонструє тенденцію до переведення назв "ідеальної" сфери в конкретно-предметну, зображальну сферу ("І за руку старе щастя / Веде щастя молоденьке, / Веде щастя попід гору / Від лиману полинами. / І говорить старе щастя...").

Найхарактернішою рисою поетичної метафори М. Вінграновського є постійна співвіднесеність ключового (метафоризованого) компонента з логіко понятійним класом "природні явища" – послідовно витримується паралелізм світу природи й життя людини: водомолоденька, громемолодий; обнімаломорехвилюкару; додому ніч собі на небо йшла; під самим садом обрій ліг на сіру павутину; над гаєм хмара руку простягає і гається, і гається над гаєм.

У словесно-поетичній творчості М. Вінграновського антропоморфна метафора стає засобом маніфестації особливого світобачення автора – людини, яка цінує й любить життя в усіх його проявах. Вдаючись до послідовної персоніфікації, поєднуючи конкретні й абстрактні назви, автор прагне усунути опозицію реального й уявного, матеріального та ідеального, утвердити всюдисущість життя.


ВИСНОВКИ


1. Наукова проблема, що порушується в роботі, – необхідність виявлення й аналізу стилетвірних ознак поетичної мови М. Вінграновського – знайшла своє розв'язання через аспектне вивчення словесно-художнього доробку письменника. На засадах рівневого підходу до аналізу поетичної мови –специфічного системно-структурного утворення – з'ясовано лексичні особливості індивідуальної мовотворчості М. Вінграновського.

2. Методика домінантного аналізу, використана в роботі, стала важливим підґрунтям для виявлення об'єктивно значущих у художньому мовленні словесних засобів. Матеріал для такого аналізу становили перші сто високочастотних повнозначних лексем, актуалізованих у поетичному словнику М. Вінграновського. З метою увиразнення індивідуально-авторських пріоритетів у мовно художньому континуумі М. Вінграновського до джерельної бази дослідження було залучено частотні словники інших поетів шістдесятників – І. Драча, Л. Костенко, Б. Олійника, Д. Павличка, а також дані Генерального словника сучасної української поетичної мови.

3. Домінантні іменники, зафіксовані в поетичному лексиконі М. Вінграновського, розподілено за 11 тематичними групами – це назви просторових, часових понять, природних і фізичних реалій, найменування споруд, речовин, об'єктів флори, фауни, назви людей, фізіологічних станів, соматизми, номінати абстрактних понять. Найбільш репрезентативним виявився склад слів на позначення просторових понять і реалій небесної сфери. Обмежений реєстр демонструє в поезії М. Вінграновського лексико-семантична група назв людей. Аналіз функціонування поетичної лексики М. Вінграновського засвідчив, що домінантні субстантивні одиниці часто зазнають образного переосмислення за принципом уособлення, "оживлення" неживого, уподібнення властивостей, ознак предметів, аспектів буття істотам, насамперед людині. З огляду на це антропоморфізовані слова визначено як такі, що виявляють у поетичному мовленні М. Вінграновського стилетвірну потужність.

4. З-поміж атрибутивних одиниць, актуалізованих у художніх текстах М. Вінграновського, частотністю вживання характеризується колористична лексика. Аналіз складу, семантичної структури й стилістичних функцій цих одиниць указав на те, що узуальні й оказіональні кольоративи