LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексична сполучуваність компонентів сталих дієслівно-субстантивних виразів типу to give a smile, to have a look, to make a suggestion у сучасній англійській мові

семантичного узгодження.

4. Заповнення позиції дієслівного оператора СДСС проектується семантичними параметрaми дієслова та іменника і залежить від кількох факторів, а саме: 1) лексико-семантичного змісту дієслівного та субстантивного компонентів; 2) граматичної характеристики дієслівного та субстантивного компонентів. Вирішальними у виборі дієслівного компонента є також 3) аналогія з синонімічними іменниками та 4) узус.

5. Дієслівні компоненти СДСС можуть виявляти тенденцію до лексичної варіантності: 1) широкозначні дієслова мають здатність до взаємозаміни або 2) у ролі дієслівного компонента виступають дієслова вузького значення, які є синонімами широкозначних дієслів.

6. Лексична варіантність дієслівних компонентів СДСС зумовлює два види парадигматичного зв'язку: синоніми та конверсиви. Заміна дієслівного оператора контрастуючим (із протилежною спрямованістю дії) призводить до виникнення СДСС-конверсивів, які різняться суб'єктно-об'єктною спрямованістю (позначають певну ситуацію стосовно двох різних її учасників).

7. Заміна одного дієслівного компонента СДСС іншим можлива тільки у певних параметрах: 1) у межах однієї спрямованості дії; 2) у межах протилежної спрямованості дії; 3) коли різні значення іменника валентні до різних дієслів.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до них, загальних висновків, списку використаних джерел, списку лексикографічних джерел, списку ілюстративного матеріалу та додатка. Загальний обсяг дисертації становить 240 сторінок, із них – 176 сторінок основного тексту. Список використаних джерел налічує 452 позиції, із них – 90 позицій латиницею. Додаток, обсяг якого становить 11 сторінок, містить списки іменників основних лексико-семантичних груп для широкозначних дієслівних компонентів СДСС.

У тексті дисертації подано 15 таблиць (таблиці кількісного аналізу семантики субстантивних компонентів СДСС, продуктивності моделей СДСС із широкозначними дієсловами, порівняльна таблиця СДСС та інших корелятивних утворень тощо).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ


У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, ступінь її дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення дисертації, визначені її об'єкт, предмет, мета, завдання та методологія, сформульовано основні положення, які виносяться на захист.

У першому розділі"Проблема лексичної сполучуваності слів у теоретичному мовознавстві" опрацьовано теоретичну базу дослідження. Сполучуваність розглядається як лінґвістична категорія і відмежовується від таких суміжних чи співвідносних лінґвістичних понять як валентність, контекст, дистрибуція, об'єднання; з'ясовано поняття "лексична сполучуваність", окреслено вихідні теоретичні позиції цього поняття та обґрунтовано специфіку сталих виразів нефразеологічного характеру.

У системі мови сполучуваність є категорією універсальною, властивою одиницям усіх мовних рівнів, і визначається як здатність мовних одиниць вступати у взаємозв'язки з одиницями власного (і рідше вищого) рівня для виконання певних номінативних і комунікативних завдань.

Дослідники виділяють такі основні параметри сполучуваності:

1. Спрямованість. Елемент системи характеризується не лише своїми зв'язками з іншими елементами, але й тим, що ці зв'язки мають свої "входи" та "виходи". У мові ця властивість відображається у певній спрямованості зв'язку одиниць. Лінію, яка сполучає "вихід" одного елемента з "входом" іншого, називають вектором сполучуваності.

2. Обов'язковість. Сполучуваність обов'язкова, якщо присутність одного елемента передбачає обов'язкову наявність іншого елемента у конструкції. Якщо наявність іншого елемента у конструкції лише можлива, то сполучуваність вважається факультативною.

3. Інтенсивність. Сполучуваність характеризується різним ступенем інтенсивності і може поєднувати певні одиниці з різною регулярністю та ступенем усталеності.

4. Активність. Сполучуваність мовної одиниці з оточуючими елементами може бути активною і пасивною. Зв'язок активний, якщо пропуск елемента, з яким сполучається досліджуване слово, не викликає змін у граматичній структурі речення, а пропуск досліджуваної мовної одиниці викликає зміни. Зв'язок пасивний, якщо пропуск мовного елемента, з яким сполучається досліджувана мовна одиниця, порушує граматичну структуру речення, а пропуск досліджуваної одиниці не спричиняє змін. Зв'язок взаємний, якщо пропуск будь-якого з елементів призводить до зміни граматичної структури речення.

Розрізняють також контактну і дистантну сполучуваність. Остання може бути опосередкована службовими словами.

У системі мови сполучуваність забезпечує можливість функціонування системи у мовленні, тобто можливість реалізації основної функції мови – комунікативної. Процеси комбінаторики мовних одиниць – це не що інше, як процеси утворення мовленнєвих висловлювань, під час яких відбувається формування і вираження думок.

Сполучуваність також сприяє розвитку мовної системи. Дослідники відзначають значну роль сполучуваності саме в утворенні нових значень і нових лексичних одиниць (слів, сталих словосполучень).

Огляд лінґвістичних досліджень останніх років доводить, що поняття сполучуваності все ще не отримало чіткого визначення, немає також єдності у термінології. У мовознавчій літературі для окреслення кола проблем, пов'язаних із вивченням сполучуваності лінґвістичних елементів, зазвичай використовують терміни сполучуваність, комбінаторика, поєднання, комунікативне зчеплення, синтагматика, колігація і колокація, семантична чи лексична вибірковість, валентність, дистрибуція тощо.

Поняття сполучуваності слід відмежовувати від таких суміжних лінґвістичних понять як валентність, дистрибуція, контекст, об'єднання.

Під сполучуваністю слів розуміють реалізацію їх валентності. За існуючими теоретичними працями розрізняють граматичну і лексичну сполучуваність слова.

Лексична сполучуваність слова визначається як його реалізована здатність сполучатися у тексті з словами певного лексичного значення; сумісність слів за їх лексичним значенням, яка може бути смисловою або узуальною; сполучуваність лексем, яка ґрунтується на сполучуваності відповідних семем без урахування морфологічних і синтаксичних особливостей самих лексем.

Дослідження лексичної сполучуваності слова передбачає визначення кола слів, з якими воно може сполучатися у висловлюваннях, і умов реалізації сполучень. За вихідну одиницю при описі лексичної сполучуваності слова приймається лексико-семантичний варіант.

Лексична сполучуваність вважається однією з найцікавіших проблем сучасного мовознавства, а необхідність її дослідження диктується як теоретичними, так і практичними потребами. Лексична сполучуваність слів вивчається у лексикології, фразеології, стилістиці, контрастивній лінґвістиці, комп'ютерній лінґвістиці, лінґводидактиці, лексикографії. Актуальним залишається питання про виділення окремого розділу мовознавства чи наукової дисципліни, яка б займалася дослідженням лексичної сполучуваності слів.

Проблема лексичної сполучуваності,