LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексична сполучуваність компонентів сталих дієслівно-субстантивних виразів типу to give a smile, to have a look, to make a suggestion у сучасній англійській мові

номіналізації. Паралельно з вторинною номінативною функцією назв процесів вони є носіями категоріального значення субстанціональності. У результаті, ці іменники, хоч і є дериватами дієслів, по-іншому відтворюють дію.

За допомогою компонентного аналізу та методу словникових дефініцій вивчено семантичні особливості 820 субстантивних компонентів СДСС. Субстантивні компоненти СДСС, корелятивно пов'язані з дієсловами, можуть позначати: 1) дію; 2) разовий вияв дії; 3) результат дії; 4) каузатора дії (неістоту); 5) період тривалості дії; 6) стан; 7) якість, ознаку, характерну особливість; 8) здатність. У ролі субстантивних компонентів зафіксовані також іменники з конкретним значенням.

Т а б л и ц я 2.2

Категоріальна семантика субстантивних компонентів СДСС




Значення


Приклади

Кількість




абсол.

відн.%

1

Дія (Ving, action of Ving)

addition, beating, washing

80

9,8

2

Разовий вияв дії (act of Ving)

bite, laugh, look, pull, push

230

28

3

Результат дії (result of Ving)

calculation, decision

400

48,8

4

Виконавець дії (sth that Vs)

indication, inducement, sign

10

1,2

5

Період тривалості дії (period or interval of Ving)

rest, sleep, swim, wait, walk

30

3,7

6

Стан (condition or state)

delight, fright, satisfaction

50

6,1

7

Якість, ознака (quality)

colour, form, smell, taste

5

0,6

8

Здатність (power)

appeal, attraction, influence

5

0,6

9

Іменники конкретної семантики

place, room, root, seat, way

10

1,2

В с ь о г о

820

100


Синонімічні зв'язки СДСС та дієслів-корелятів не передбачають їх повної семантичної тотожності. СДСС як двокомпонентні номіналізовані конструкції переважно наділені додатковою семантикою чи відмінними функціонально-стильовими характеристиками. Можливі й випадки, коли значення СДСС повністю не збігається зі значенням дієслівних корелятів.

СДСС активно залучаються до поповнення парадигм засобів вираження категоріальних значень аспектуальності та пасивності. СДСС відтворюють дію у її неперехідному значенні, тим самим створюють можливість елімінації об'єкта.

СДСС – ефективний засіб економії засобів вираження: завдяки пермутації, компресії компонентів СДСС досягається більша економія мовлення, скорочення мовленнєвого потоку, лаконізм висловлювання.

СДСС як розгорнуті номінативи-кореляти простих дієслів часто здатні передати такі характеристики дії, які не завжди можуть бути адекватно відображені монолексемним дієсловом. Ширші можливості сполучуваності СДСС забезпечують номінацію різнобічних аспектів, вираження додаткових характеристик номіналізованої дії, а також виконання стилістичних функцій.

СДСС становлять один із видів полілексемних одиниць (формуло-подібних утворень). Присутні у мовній свідомості носіїв англійської мови, вони використовуються ними у відповідних мовленнєвих ситуаціях автоматично, засвоюються цілими і вносяться у висловлювання у готовому вигляді. У сучасній лінґвістиці актуальним залишається питання створення таких одиниць, аналіз механізму та закономірностей лексичної сполучуваності їх компонентів.

Дослідники по-різному розуміють специфіку сполучуваності компонентів СДСС. У визначенні закономірностей їх сполучуваності сформувалося два основних підходи.

Перший з них вбачає специфіку СДСС у повній чи частковій десемантизації дієслівного компонента, у якому відбувається стирання чи послаблення лексичного значення. Якщо прийняти цю точку зору, то виникає враження, що вибір дієслівного компонента СДСС довільний.

Представники другого підходу у своїх працях звернули увагу на мотивовану комбінаторику дієслівного та субстантивного компонентів. Так, Г.Г. Почепцов вважає, що дієслівні компоненти СДСС не десемантизовані, а мають абстрактне, непряме (конотативне) значення, на відміну від конкретного значення, у якому вони виступають у вільних сполученнях. При цьому існує залежність між вибором першого компонента СДСС і семантикою другого. Деякі представники другого підходу вважають, що дієслівний компонент СДСС характеризується узуально зв'язаним (узуальним) значенням. Інші говорять про вузьке значення ведучого слова. Н.М. Амосова та О.В. Огоновська вважають, що дієслівні компоненти СДСС мають широке значення. Вибір дієслівного компонента завжди мотивований і пов'язаний з особливим відтінком широкого значення, який вимагається у кожному конкретному випадку.

Деякі дослідники у вирішенні питання сполучуваності компонентів СДСС використовують закон семантичної відповідності лексичного значення слова та його синтаксичної функції. С.М. Сухорольська та Н.Є. Котляр пояснюють мотивовану сполучуваність компонентів СДСС дією закону семантичного узгодження.

У мовознавстві немає єдності у тлумаченні специфіки сполучуваності компонентів СДСС. У зв'язку з цим існує гостра необхідність комплексного дослідження лексичної сполучуваності компонентів таких одиниць.

У третьому розділі"Лексична сполучуваність компонентів сталих дієслівно-субстантивних словосполучень" охарактеризовано основні лексико-семантичні особливості та функції дієслівних компонентів СДСС; розкрито поняття широкого значення; встановлено лексико-семантичні групи іменників, які сполучаються з окремими дієслівними компонентами; встановлено основні типи парадигматичного зв'язку, в якому перебувають СДСС (СДСС-синоніми та СДСС-конверсиви). У результаті здійсненого аналізу окреслено основні фактори, від яких залежить лексична сполучуваність компонентів СДСС.

Позицію першого компонента СДСС заповнюють дієслова do, give, get, have, keep, make, put, take, відомі у лінґвістичній літературі як дієслова широкої семантики, дієслова широкого значення чи широкозначні дієслова.

Під широким значенням розуміють значення, яке має максимальний ступінь узагальнення, що певною мірою звужується і конкретизується у мовленнi. Основні ознаки широкозначних дієслів – це: 1) нерозчленованість значення (синкретизм); 2) здатність позначати велику кількість предметів та явищ (поліденотативність); 3) можливість функціонування на лексичному та граматичному рівнях (поліфункціональність); 4) необхідність сполучення з іншими одиницями для вказівки на