LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексичний вплив як чинник динаміки структури мови-реципієнта (на матеріалі латинських запозичень українських пам'яток кінця XVI-XVII ст.)

здійснення операції у віддаленій місцевості' (< expeditio), єлиберовати 'визволяти' (< liberare), армистиціюмь 'перемир'я' (< arma + sistere);

– релігія. У межах цієї ідеографічної сфери виділено дві тематичні підгрупи:

а) назви представників церковного керівництва, церковних прислужників і монахів (напр.: инфулать 'священик, який має право вживання митри' (< infula-tus), архикапланъ 'первосвященик; старший над католицькими священиками' (< archicapellanus), арцибискупъ 'католицький архієпископ' (< archiepiscopus), бонифратръ 'монах, чернець ордену св. Яна Божого' (< boni fratres), викарий 'вікарій (помічник або заступник архієрея, єпископа чи парафіяльного священика)' (< vicarius);

б) назви релігійних понять, церковних посад, будинків, атрибутів служби, релігійних об'єднань, напрямків, церковних книг, приладів, одягу, терміни чародій-ства і ворожби (напр.: абсолюціа 'відпущення гріхів, абсолюція' (< absolutio), аннаты 'річний дохід з церковних маєтків, віддаваний у скарб Ватикану, а пізні-ше на оборону Речі Посполитої' (< с-лат. annata), арматура 'духовна зброя' (< armatura), бенефиция 'церковний маєток, прибутки від нього; духовна посада з визначеними прибутками' (< benefitio), алба 'білий духовний одяг, який католицькі священники одягають під ризу' (< alba), апараменътъ 'костьольний одяг' (< apparamentus), апарать 'церковний або костьольний реквізит, речі' (< apparatus), инфула 'митра єпископа' (< infula), атеиста 'безбожник, безвірник, атеїст' (< atheista), бестія 'противний богові, диявол' (< bestia), викария 'посада і будинок вікарія' (< vicarius), дедикаціа 'освячення' (< dedicatio) єкскомоуникация 'відлучен-ня від церкви' (< excommunicatio);

– освіта, наука, мистецтво і архітектура (напр.: студент 'студент' (< stu-dens, -entis), конспект 'конспект' (< conspectus), квадратъ 'квадрат' (< quad-ratum), компас 'компас' (< с-лат. compassus), екзаменъ 'опитування, перевірка' (< examen), колегиумь 'колегіум, єзуїтська школа' (< collegium), кант 'співання, звук, пісня' (< cantus), басъ 'бас' (< bassus), композитура 'композиція' (< compositura), нота 'нота' (< nota), гимнь 'гімн' (< hymnus), муза 'музика, мистецтво, вченість' (< musa), сенсь 'оповідання' (< sens), скрипть 'рукопис' (< scriptio, scriptum), орація 'урочиста промова' (< oratio), трактат 'трактат' (tractatus), форма 'форма' (for-ma), фикгура 'символ, фігура' (< figura), фундаментъ 'основа, фундамент' (< fun-damentum), статуя 'фігура, скульптура' (< statua), мур 'мур, загорожа' (< murus), алавастрь 'алебастр, гіпс' (< alabastrum), балясы 'балясти, круглий стовпчик, стовпчики для балюстради' (< balaustium).

При всій відносності квантитативних оцінок латинських запозичень (про їх абсолютні величини можна говорити лише стосовно аналізу окремих текстів) кількісна неспівмірність зафіксованих латинізмів різних тематичних груп є очевид-ною. Зокрема, комплекс всесвіт є малочисельним і представлений лише 30 запозиченнями з латинської мови; він охоплює 4 ідеографічні сфери, які нерівномірно відбивають латинськомовний вплив в к. XVI – XVII ст. (небесні тіла – 7, земля – 8, рослинний світ – 12, тваринний світ – 3). Проникнення цих запозичень в українську мову к. XVI – XVII ст. було зумовлене потребами номінації метеорологічних і космічних явищ, понять, які характеризують рельєф і корисні копалини, називання екзотичних тварин і рослин, які на той час в україн-ській мові не мали відповідників, або ж для яких існували питомі назви, однак вони не задовольняли вимог певного функціонального стилю пам'ятки. Повніше представлений запозиченнями з латинської мови ідеографічний комплекс людина і всесвіт (75 лексем), який охоплює 6 ідеографічних сфер (буття – 17, якість і стан – 19, число, кількість, міра, час – 16, простір – 2, причина – 8, рух, зміна - 13); комплекс людина писемними пам'ятками к. XVI – XVII ст. представлений найпов-ніше (686 латинізмів); йому притаманна диференціація на 4 ідеографічні сфери (в межах яких виділяють окремі групи лексики): людина як істота (57), душа і розум (106), людина як член суспільства (102), організація суспільства і соціальні інститути (421). Зауважимо, що в межах однієї ідеографічної сфери просте-жується неспівмірність насичення латинізмами окремих груп, пор.: в ідеографічній сфері організація суспільства і соціальні інститути виділяють групи запози-чених лексем: право (184), військова справа (22), назви державно-адміністра-тивних організацій (15).

Залежно від жанрових та стильових особливостей писемних пам'яток спо-стерігається коливання щодо відкритості текстів для переймання латинізмів, напр.: найповніше латинськомовний вплив відбивають пам'ятки ділового стилю мовлення. Зокрема, у пам'ятці "Підкоморська справа за декретом Люблінського трибуналу з оглядом та нанесенням на карту спірних границь між маєтками Ліщин Лещинських та Котельня Замойських у Житомирському повіті" (1639 р.) викорис-тано 817 латинізмів, що становить 7 % усіх слововживань пам'ятки (11666), а в "Позволенъє диляции болшоє справы его м(л). пану Сенявъскому в справе кне-жати, его м(л). пна подкоморого браславского" (1643 р.) – 776 латинських запозичень, або ж 10,7 % від усіх слововживань (7283). Однак ступінь насичення пам'ятки ділового стилю латинізмами залежить і від специфіки юридичного документа, від особливостей справи, викладеної в ньому (напр.: у пам'ятці "Справа пна Яна Лядовича з пном Якубом Лакгевницкимъ" використано 1 латинізм (0,47 % від усіх слововживань пам'ятки – 212), а в пам'ятці "Справа пна Якуба Лакгевницкого с пном Лядовичом" – 3 (0,76 % від усіх слововживань – 396). Поетичні твори досліджуваного періоду менш насичені латинізмами, що було зу-мовлено специфікою жанру, розміром тексту та культурно-релігійними переко-наннями авторів; кількість запозичень у творі коливається від одиниць (5 – Й.Вол-кович "Размышленє о муйцh Христа, спасителя нашего..."; 3 – А.Скульський "Трагодіа "Христос пасхон", в Пяток Великій, по вложеню плащеницh в гроб"; 6 – Я.Седовський "Преосвященному и превелебнhйшему его милости господину от-цу Афанасію Валеріану") до кількох десятків (20 латинізмів, що становить 3,03 % від усіх слововживань пам'ятки (659) – С.Почаський "...Вдячность ясне превелеб-нhйшому в Христh его милости господину отцу кир Петру Могилh"; 47 (1,56 % від загальної кількості слів у пам'ятці – 3007) – його ж "Геликон...").

У другому підрозділі "Структурні типи латинських запозичень" розглянуто різні традиції графічної передачі іншомовних елементів у текстах писемних пам'яток к. XVI – XVII ст. У досліджуваний період поширеною була традиція передачі латинізмів у нетранслітерованій формі (характерно для поетичних творів, зокрема, Івана Величковського, Варлаама Ясинського, напр.: лат. finis як паралель до українського кінець; лат. capitelus 'колона' і укр. глава та ін.); поширеною була і передача латинізмів українською графікою при збереженні фонетичних та граматичних особливостей оригіналу (типово для актових документів, напр.: детриментумь 'збиток', тандемь 'нарешті', виолентер 'на-сильно', евидентер 'очевидно'; ути ин левиссимо акцесорио ексь рационибусь супраноминатис 'як при малосуттєвому формальному закиді і виходячи з вищенаведених доказів', ин протракционемь юстиции ин детриментумь кавьзе яктурам аткве дамнум партис акьторие 'для затягування правосуддя на шкоду справі, що має розпочатися, і на збитки стороні позивача').

Пам'ятки к. XVI – XVII ст.