LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексичний вплив як чинник динаміки структури мови-реципієнта (на матеріалі латинських запозичень українських пам'яток кінця XVI-XVII ст.)

ассистовати, асекуровати, бурса, варияция, венеровати, гратификовати, дефектъ, екзами-новати, екзекуція. Зауважимо, що у процесі поширення латинізмів на східно-слов'янських землях відіграли помітну роль й інші мови-посередниці, зокрема, чеська (берло, галадриго), німецька (бруки, вандал, гарфа, клас), голландська (ватерпас), англійська (вельвет), румунська (альбія, ацарн, байцарка, буката), італійська (гармата, амба, балбера, баста), французька (амулет, ацетон, бак, ваза, велюр, бутель), грецька (армарія, аспра, висикость, гіацинт). Зважаючи на те, що латинізми, які були запозичені українськими писемними пам'ятками к. XVI – XVII ст., по-різному оцінюються в лексикогра-фічних джерелах, зокрема, щодо часу і шляхів проникнення, актуальним видається створення спеціального словника, який би відбивав час і шляхи проникнення запозичених лексем в укра-їнську мову.

У четвертому розділі "Формальні та семантичні зміни латинськомовних лексичних елементів в українських пам'ятках к. XVI – XVII ст." розглянуто адаптацію латинськомовних запозичень до структури української мови. Присто-сування латинізмів до особливостей української мови виявляється на всіх структурних рівнях – від фонетичного до семантичного. Серед типових змін, яких зазнають латинізми на фонетичному рівні, є:

  • субституція латинських звуків звуками української мови;

  • дегемінація приголосних звуків;

  • усунення зяяння.

    Більшість голосних та приголосних звуків латинської мови не вимагала спе-ціального пристосування до фонетичної системи української мови, оскільки між ними не було відчутних відмінностей, лише передача фонем [g], [h], [l], [i] засобами української графіки мала різне розв'язання й викликала дискусії мово-знавців (В.Сімович, О.Борковський, С.Смаль-Стоцький, С.Томашівський), які три-вають досі.

    Частина слів, запозичених з латинської мови, адаптуючись до акцентної системи української мови, змінили сталий наголос на рухомий; проте є група латинізмів, які зберегли свій давніший наголос.

    Основними морфологічними змінами, яких зазнали латинізми на україн-ськомовному грунті, були: зміна віднесеності до роду, трансформація латинських закінчень і суфіксів та набуття нових афіксів у зв'язку із входженням їх в іншу словозмінну парадигму.

    На семантичному рівні зміни мають двоплановий характер: запозичення, пристосовуючись до іншої лексико-семантичної системи, зазнають впливу цієї системи, але і сама семантична система мови-реципієнта змінюється під впливом цього запозичення. На процес семантичної адаптації великий вплив мали зміни семантики запозичення у мовах-посередниках. Основні процеси, які відбуваються на семантичному рівні, зводяться до:

    1) збереження семантичної структури запозичення (напр.: арештувати < arrestare 'арештувати, затримати; привласнити; припинити, вважати недійсним');

    2) зміни семантичної структури запозичення у мові-реципієнті, зокрема, звуження семантичної структури (напр.: процес 'рух вперед, просування' < pro-cessus 'урочистий вихід; рух вперед, просування; анат. паросток, відросток, ви-ступ; процес, протікання, хід; успіх, вдача, процвітання; натиск'); розширення зна-чення (напр.: єкспєдиціа 'виправа, військове вирядження; урядовий лист' < expe-ditio 'воєнний похід, установлення, приведення в порядок'). Зауважимо, що в писемних пам'ятках досліджуваного періоду простежується узгодження семантич-них структур латинізмів і українських відповідників, формування семантичного паралелізму (дефект – недолік, пробациа – доведення, посессор – власник, контракт – договір, прогрес – розвиток).

    Отже, латинські запозичення, пристосовуючись до системи приймаючої мови, проходили складний і тривалий шлях адаптації; для деяких з них цей про-цес триває досі. Водночас функціонування формально не адаптованих лексем спричиняє зміни структури мови-реципієнта.

    У "Висновках" відзначено, що поліаспектний розгляд проблеми дає змогу розкрити особливості латинськомовного впливу на мову українську. Детальний аналіз матеріалу показав, що цей вплив відбувався на різних хронологічних зрі-зах, але особливо інтенсивним він був у досліджуваний період, що було зумовле-но соціально-політичними, економічними, релігійними, культурними чинниками. Підкреслено, що вплив латинської мови на українську в к. XVI – XVII ст. був струк-турно різноплановим: запозичувалися не лише окремі лексеми чи їх частини, а й сполуки лексем (структура яких була різноманітною), фрагменти речень, цілі ре-чення, сполуки речень. Звернуто увагу на те, що латинськомовний вплив тема-тично не був обмежений однією чи кількома ідеографічними сферами, а відбивав усі сфери життя тогочасного українця. Насичення певної ідеографічної сфери запозиченнями була різною, як неоднаковим за кількістю було представлення латинізмів у пам'ятках різних жанрів (ділові документи, поетичні твори, літописи), та різних авторів з їх індивідуальними настановами. Відзначено, що, пристосо-вуючись до системи мови-реципієнта, латинізми зазнавали адаптивних змін, які простежуються на всіх структурних рівнях мови: від акцентуаційного й фонетич-ного до семантичного.


    Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях:

    1. Латиномовні елементи в мові української поезії середини XVII ст. // Збір-ник праць студентів та аспірантів Київського університету імені Тараса Шевченка. Гуманітарні науки. – К., 1995, вип. 2 – С. 122–129.

    2. До проблеми латиномовних запозичень у мові українських пам`яток XVII ст. // Українська історична та діалектна лексика. Вип. 3. – Львів, 1996. – С. 166–173.

    3. Звукові трансформації латинських запозичень в українській мові кінця XVI – XVII ст. // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Літерату-рознавство. Мовознавство. Фольклористика. Вип. 5. – Київ, 1997. – С. 35–37.

    4. Структурні типи латинських запозичень у мові українських пам`яток кінця XVI – XVII ст. // Український діалектологічний збірник. Книга 3. Пам`яті Тетяни Назарової. – Київ, 1997. – С. 240–248.

    5. Латинська мова у мовно-культурному житті України XVI – XVII ст. // На-уковий вісник Ізмаїльського педагогічного інституту. Вип. 5. – Ізмаїл, 1998. – С. 14–30.

    6. Фонетична адаптація латинських запозичень // Перспективи. – Одеса, 1998, № 3-4. – С. 5–11.


    Гриценко С.П. Лексичний вплив як чинник динаміки структури мови-реци-пієнта (на матеріалі латинських запозичень українських пам'яток к. XVI – XVII ст.). – Рукопис.

    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.15 – загальне мовознавство. Київський університет імені Тараса Шевченка. Київ, 1999.

    У дисертації досліджено вплив латинської мови на мову українськомовних пам'яток к. XVI – XVII ст. На тлі загальної характеристики соціокультурної ситуації України зазначеного періоду показано важливе значення латинської мови у шкільництві, художній творчості та урядуванні України. Широке використання ла-тинської мови зумовило значне запозичення латиномовних елементів в україн-ськомовних текстах. Відзначено, що тематично латинськомовні елементи охоп-люють різні ідеографічні сфери: найповніше – тематичні групи: "Людина як істо-та", "Душа і розум", "Людина як член суспільства", "Організація суспільства і соціальні інститути", спорадично – "Небесні тіла", '"Земля", "Простір", "Причина". Структурно запозичення розподіляють на


  •