LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексичний та синтаксичний повтор в українській народній творчості (на матеріалі українських народних казок)

прикметниковий синонімічний та антонімічний повтор), вираження емотивної семантики – психічного стану дійових осіб, емоцій, переживань тощо.

Вступаючи у взаємозв'язок з мовними одиницями інших рівнів, лексичний повтор сприяє виявленню загальних семантичних ознак, які лежать в основі зв'язності цілого тексту чи його окремих фрагментів.

Українська народна казка насичена одиницями-повторами різних мовних рівнів – традиційними формулами словоскладання (жити-поживати), фразеологічних єдностей (слихом-слихати), сурядними сполучниковими поєднаннями (чи довго, чи недовго), повтором слів самостійних і службових частин мови, складних синтаксичних конструкцій.

Кожен структурний тип повтору виявляє свою специфіку функціонування у казковому тексті. Повтор іменних лексем в українській народній казці використовується дуже широко і набув особливо великого значення як стилістична фігура.

У дисертаційному дослідженні дається характеристика повторів як засобу підсилення семантики безмірності в просторі: Скрізь ліс і ліс, та такий, що й сказати не можна: тільки небо помежи листям синіє та земля під ногами („Про золоту гору"); неозначено-кількісного вияву позначуваного, інтенсивності ознаки: Приїхали вони до того стовпа, що царівна на ньому сиділа. Кругом людей – тьма-тьмуща!На весіллі була сила-силенна гостей ("Петро і меч-гартованець").

Повторюватися можуть різні форми того самого слова, об'єднані матеріально ідентичним коренем, або може відбуватися варіювання різних частин мови, пов'язаних спільністю кореня. У казці-оповіді переважають контактні лексичні повтори дієслова та іменника того ж кореня, які в реченні виконують роль головних членів: Слухало взяв, приставив до землі вухо – давай слухати. Слухав-слухав ("Летючий корабель").

Завдяки повтору лексичні одиниці художньо увиразнюються, надаючи висловлюванню відповідної емоційної наснаженості, що досягається за рахунок тісної взаємодії лексичних і синтаксичних засобів.

Спільнокореневий повтор назви предмета і дії у традиціях усного мовлення сприяє експресивності художнього образу: Та як, – каже, – я прослала собі ряденце і стала брань брати, а мене свята Приштрика приштрикнула так, що я насилу превелику відпросилася ("Як жінка брань брала").

Уживається в тексті казки лексичний повтор двох граматичних форм тієї самої лексеми: двох іменників, один з яких ужитий у називному, а другий в орудному чи родовому або орудному та знахідному відмінках однини, або числівника. У стилістичному плані такі тавтологічні сполуки завжди вносять у висловлювання відтінок зіставлення, порівняння з чимось або підсилення характерної ознаки. Наприклад:

Вже чого він не робив: і словом, і ласкою умовляв її... так куди тобі – біс бісом ("Вперта жінка"); Були собі чоловік та жінка і мали одним-одну дитину – дочку ("Лінива").

Найвищий ступінь вияву ознаки передає повтор, другим компонентом якого є прикметники з префіксом –пре або займенник такий: Сумний-пресумний приходить до своїх слуг і про все їм розповідає ("Про вдовиного сина");Жив собі у якомусь селі піп, та такий бідний, такий бідний! ("Піп-ворожка").

Займенниковий повтор відрізняється від іменникового тим, що завдяки своїй знаковій природі дейктика він відтворює не денотат, а поняття, яке стоїть за ним: У багатого і грошей і худоби – всього-всього багато, а діток Бог не дав ("Про злидні").

У дослідженні за основу прийнято класифікацію повторів за х а р а к т е- р о м їхньої с т р у к т у р н о ї о р г а н і з а ц і ї.

Слідом за О.М.Мороховським виділяємо:

а) простий контактний повтор, який може бути виражений двочленним або тричленним сполученням слів, що виражають емоційно-оцінну тональність висловлюваного; б) розширений повтор – повторення мовної одиниці з конотаціями, які доповнюють чи розширюють її зміст; в) кільцевий повтор – повторення мовної одиниці на початку і в кінці оповіді; г) повтор-підхоплення – повторення кінцевого елемента одного висловлювання на початку другого висловлювання; ґ) ланцюжковий повтор – повторення мовних одиниць однієї за одною.

З погляду структурної організації розрізняють такі характеристики лексичних повторів: контактний/дистантний, концентрований/ перманентний.

Відповідно до розуміння лексичного повтору як поліфункціонального засобу семантичного зв'язку тексту виділяємо такі види: a) номінаційно-ланцюжковий повтор; б) тотожний лексичний повтор; в) синонімічний повтор; г) антонімічний повтор.

Номінаційні ланцюжки повтору розглядаються з погляду називання об'єкта: 1) однофокусні, коли одному референтові даються різні назви, 2) багатофокусні, коли референт позначається різними словами, і 3) суміщені номінації, коли оповідач виражає своє ставлення до персонажів через невласне пряму мову. Необхідність неодноразово називати того самого референта в рамках тексту зумовлює вибір різних мовних засобів.

Номінаційні ланцюжки беруть участь у формуванні як усього тексту, так і окремих його фрагментів. Якщо між референтами спостерігаються синонімічні відношення, то кореферентні найменування перебувають із ними у родо-видових зв'язках. Але це не єдиний тип зв'язку, який може встановлюватися між членами номінаційного ланцюжка. У тексті з ланцюжковим зв'язком окремих речень особливо виразно виявляють себе головні зі значеннєвого погляду слова, які звичайно повторюються з метою посилення до них уваги, логічного виділення. В основі більшості кореляцій лексичних кореферентних одиниць лежать відношення синонімії, антонімії, гіпонімії, корелюють також слова, пов'язані дериваційними відношеннями Та які б кореляційні зв'язки не встановлювалися між членами номінаційних ланцюжків, усі вони сприяють актуалізації змістових відношень у фрагментах казкового тексту, виявляючи властивості засобів його семантичної зв'язності.

Структура повтору може реалізуватися: а) варіюванням компонентів та одного з компонентів, б) уживанням слів, пов'язаних відношеннями включення, в) поєднанням слів, пов'язаних тематичною чи семантичною спільністю, г) уживанням антонімів чи синонімів.

У казковому тексті найбільше дієслівних повторів, які характеризують рух, переміщення сушею (іти, ходити, їхати, мандрувати тощо); повітряним простором (летіти), переміщення по воді (пливти, бродити) та інші. Повтор таких дієслів відображає семантику багатократної тривалої дії, яка вимагає великих зусиль або психічного напруження для подолання труднощів.

Другу групу становлять дієслова буття, наявності, існування, стану: бути, жити, їсти, спати, заробляти, доживати, пробувати тощо. Це дієслова недоконаного виду. Уживаючись у прямому значенні, вони формують речення екзистенціального типу, у яких повтор є маркером тривалого перебування, осідлості, одноманітності буття. Таких компонентів казкового початку дуже багато, зокрема семантично близьких дієслів: жив-був, жило-було, жили-поживали.

Наявний також повтор дієслів мовлення (говорити, казати, питати, гукати, кликати, кричати, умовляти, йойкати та ін.) та дієслів мислення (думати, гадати, догадуватися, міркувати тощо): Думав він, сердешний, думав, догадувався, що брати