LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексичні засоби формування імпліцитності в драматургійному тексті (на матеріалі української драми початку ХХ ст.)

21


ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА



Іванишин Наталія Ярославівна


УДК 811. 161. 2'371












Лексичні засоби формування імпліцитності в драматургійному тексті (на матеріалі української драми початку ХХ століття)







10.02.01 – українська мова



Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук













Івано-Франківськ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української мови Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Міністерства освіти і науки України.


Науковий керівник – доктор філологічних наук, професор

Голянич Марія Іванівна, Прикарпатський

національний університет імені Василя Стефаника,

професор кафедри української мови.


Офіційні опоненти – доктор філологічних наук, професор

Гуйванюк Ніна Василівна , Чернівецький

національний університет імені Юрія Федьковича,

завідувач кафедри української мови.


кандидат філологічних наук

Сюта Галина Мирославівна, Інститут української мови

НАН України, старший науковий співробітник відділу стилістики і культури мови


Провідна установа – Київський національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова, кафедра стилістики,

Міністерство освіти і науки України, м. Київ.



Захист відбудеться 10 березня 2006 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.02 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79).



З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79.



Автореферат розіслано 9 лютого 2006 р.



Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філологічних наук,

доцент Н.Я. Тишківська






ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

На сучасному етапі розвитку українського мовознавства особливої актуальності набуває функціонально-прагматичний аспект дослідження мовних явищ і пов'язана з ним проблема імпліцитності.

Українські вчені розглядають імпліцитність насамперед крізь призму комунікації (Бацевич Ф., Кагановська О.), дериватології (Невідомська Л.), граматики (Городенська К., Гуйванюк Н., Старикова О.).

У контексті вивчення глибинних пластів художнього тексту категорію імпліцитності досліджують Єрмоленко С., Мацько Л., Мойсієнко А., Скорбач Т., Сологуб Н., Сюта Г. (асоціативно-образний потенціал поетичного тексту), Бариш І., Жайворонок В., Кононенко В., Скаб М. (національно-культурний компонент значення слова і експресивізація мовної картини світу), Голянич М., Ляшенко Н., Селігей П., Снітко О., Стефурак Р. (внутрішня форма слова й особливості актуалізації його прихованих значень), Куриляк Л., Островський О., Пархоменко О. (кореферентність і проблеми текстотворення), Космеда Т., Соловій У. (аксіосемантика і художній текст), Вуколова В., Кравченко Н., Матчук А. (підтекст як джерело вияву імпліцитності).

У зарубіжному мовознавстві розгляд проблеми імпліцитності базується на кількох домінантах:

–граматичній (Бондарко О., Бюлер К., Колосова Т., Колядко Л., Мартем'янов Ю., Соколов О., Шендельс Є.);

–стилістичній (Арнольд І., Гальперін І., Долинін К.);

–прагматико-лінгвістичній (Кожевникова К., Кухаренко В., Нікітін М., Федосюк М., Хамзіна Г.);

–когнітивній (Дементьєв В., Лузіна Л., Нефьодова Л., Сухих С., Фрасен Б., Хандамова Є., Дюкро О.);

–прикладній (Пирогова Ю., Борисова О.).

Неоднакові, часом протилежні підходи до визначення імпліцитності проектують різноаспектну її інтерпретацію. Імпліцитність розуміється як:

– "прихованість, невираженість" (Ахманова О., Єрмоленко С.);

– "економний спосіб відображення позалінгвального змісту" (Мединська В.);

– "нетиповий спосіб вираження категорій змістового плану" (Бацевич Ф., Долинін К., Федосюк М.);

– "явище, що виникає в результаті пропуску окремих компонентів чи ланок у структурі висловлювання" (Колосова Т., Вардуль І.);

– "інформація, яка не входить безпосередньо у значення компонентів тексту, зафіксованих у словнику, але водночас вичленовується і сприймається слухачем" (Борисова О., Мартем'янов Ю.);

– "домислювання безпосередньо не вираженого змісту" (Багдасарян В., Нікітін М.).

У сучасному мовознавстві імпліцитність розглядається, в основному, на матеріалі текстів поезії та прози, меншою мірою –– драми, тому проблема "Імпліцитність і драматургійний текст" (далі –– ДТ) все ще потребує ґрунтовного висвітлення. На думку представників різних наукових напрямків (Агеєвої В., Будагова Р., Винокур Т., Лартома П., Лагутіна В., Мізецької В., Мостової Н., Ожигової О., Павличко С., Полякова М., Ставицької Л., Уколової Л., Халізєва В., Хороба С. та ін.), характерними для драми є: своєрідна система пропусків вербальних одиниць, "недописаність" елементів, здатних конструювати художній світ героїв; сконденсованість сюжету (на відміну від епосу він дає лише відправні точки сприйняття прихованого змісту, а звідси — ширші межі трактування образів); семантичні лакуни, які заповнюються у процесі сприйняття тексту реципієнтом (важлива роль при їх декодуванні відводиться мовним засобам, зокрема лексичним, спрямованим на вираження прихованих значень).

Дослідження функціонального навантаження лексичних засобів, що формують імпліцитні значення, – центральне завдання, розв'язання якого дозволить глибше дослідити драматургійний текст: виявити чинники, що динамізують його, є причиною виникнення драматичного конфлікту, сприяють формуванню в ньому образності, оцінності.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена необхідністю різноаспектного вивчення категорії імпліцитності у драматургійному тексті. Аналіз лексичних засобів із погляду представлення ними імпліцитності у ДТ, на нашу думку, дасть можливість:

– виявити структурно-семантичну багатоплановість лексичних засобів вираження імпліцитності в модерній драмі початку ХХ століття;

– розкрити їх образотворчий і текстотвірний потенціал.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає науковим дослідженням кафедри української мови Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника і виконана в руслі загальнотеоретичних досліджень із питань функціонування української мови в рамках реалізації державної наукової програми "Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності". Тема дисертації затверджена фаховою координаційною радою "Українська