LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексичні засоби формування імпліцитності в драматургійному тексті (на матеріалі української драми початку ХХ ст.)

мова" Інституту української мови НАН України 19 грудня 2003року, протокол № 18.

Метою дисертаційної роботи є виявлення особливостей формування імпліцитних значень лексичними засобами та розкриття їх функцій у драматургійних текстах початку ХХ століття.

Досягнення поставленої мети передбачало розв'язання таких завдань:

  • розглянути теоретичні питання, пов'язані з розкриттям поняття "імпліцитність";

  • виділити основні ознаки імпліцитності як мовної категорії;

  • проаналізувати імпліцитно-значеннєвотвірні риси драми як типу тексту;

  • з'ясувати особливості реалізації імпліцитності у драматургійних текстах початку ХХ століття;

  • виявити функції лексичних засобів формування імпліцитних значень у ДТ.

    Об'єкт дослідження –– тексти української драми початку ХХ століття, у яких імпліцитність є домінантою смислотворення.

    Предмет аналізу –– лексичні засоби формування імпліцитності у драматургійних текстах початку ХХ століття.

    Матеріаломдисертаційногодослідження обрано драматургійні тексти початку ХХ століття (картотека нараховує майже 3500 одиниць), які відбивають перехід до модерної художньої свідомості. Етнографічно-побутовий театр у цей період поступається місцем соціально-філософському, психологічному. Українська драма виходить на європейський рівень, розглядається як складова загальноєвропейського драматургійно-сценічного контексту.

    Саме тому для текстів В. Винниченка, І. Дніпровського, Мирослава Ірчана, І. Кочерги, М. Куліша, Я. Мамонтова, Олександра Олеся, Лесі Українки, І. Франка, Г. Хоткевича, С. Черкасенка та ін. характерні символізм, представлення імпліцитно кодованих образів персонажів, поглиблений психологізм, перехід на інтелектуальні регістри –– риси, здатні формувати латентний план змісту драми.

    Методи дослідження.

    У дисертаційній роботі як основний використано описовий метод, який дозволив розкрити функції лексичних засобів формування імпліцитності в драматургійних текстах початку ХХ століття. Дистрибутивний метод, сприяючи встановленню мовного оточення лексичної одиниці в процесі її актуалізації, допоміг виявити полізначеннєвість прихованих значень. Застосування трансформаційного методу детерміновано необхідністю розгляду лексеми у різних структурно-семантичних модифікаціях з тим, щоб визначити її значеннєвотвірну спроможність.

    Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше на широкому фактичному матеріалі розкрито роль лексичних засобів у формуванні імпліцитності, встановлено їх функціональне навантаження у текстах драми; виявлено особливості актуалізації імпліцитності в українських ДТ початку ХХ століття.

    Теоретичнезначення наукової роботи полягає у поглибленні знань про лінгвальну природу категорії імпліцитності, взаємозв'язки між імпліцитністю та експліцитністю у розкритті смислотвірного потенціалу одиниць лексичного рівня мови, про глибинну семантичну організацію драматургійного тексту.

    Дисертаційні висновки розвивають окремі теоретичні положення лексикології, комунікативної лінгвістики, текстознавства, стилістики.

    Практична цінність дисертації.

    Висновки, отримані в результаті дисертаційного дослідження, і сам фактичний матеріал можуть бути використані при розробці спецкурсів і спецсемінарів із лексикології, у науково–дослідницькій роботі аспірантів та здобувачів, при написанні посібників із семасіології, стилістики, лінгвістичного аналізу тексту. Порушена в науковій роботі проблематика знайде застосування при викладанні української мови та літератури у школах і вищих навчальних закладах.

    Апробація роботи. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри української мови Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника в 2004-2005 рр. Основні теоретичні положення, практичні результати дисертації були викладені на міжнародних, всеукраїнських наукових конференціях: "Ціннісні виміри буття людини" (Івано-Франківськ, 2001), "Семантика мови і тексту" (Івано –Франківськ, 2003), "Українська література: духовність, ментальність" (Кривий Ріг, 2004), на звітних наукових конференціях викладачів та співробітників Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2002-2005 рр.).

    Публікації. Основні аспекти досліджуваної проблематики висвітлено у 6 публікаціях, з них 5 – у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України (усі статті одноосібні).

    Структура дисертації: робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури, що містить 203 позиції, та переліку джерел (15 позицій). Обсяг дисертації – 186 сторінок, з них основного тексту – 167 сторінок.


    ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

    У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформульовано мету й завдання наукової роботи, визначено об'єкт та предмет дослідження, з'ясовано теоретичне значення дисертації, її новизну й практичну цінність, окреслено методи аналізу, поінформовано про апробацію результатів дослідження.

    У першому розділі дисертації "Специфіка лінгвістичного осмислення поняття "імпліцитність" розкрито зміст поняття "імпліцитність" (1.1), виділено основні ознаки імпліцитності як мовного явища (1.2).

    У підрозділі 1.1 окреслюються основні підходи до розуміння імпліцитності як лінгвокатегорії, акцентується на інтерпарадигмальності вивчення у мовознавстві латентних значень.

    Імпліцитність у лінгвістиці вчені інтерпретують різнопланово, наголошуючи на тих чи інших її аспектах. Виділимо головні з них:

    • граматичний –– імпліцитність досліджується у зв'язку з вивченням морфології та синтаксису (Бондарко О., Вардуль І., Колосова Т., Колядко Л., Соколов О., Шендельс Є. та ін.);

    • мовно-різнорівневий –– імпліцитність проектується на різні рівні лінгвосистеми (Борисова О., Мартем'янов Ю., Невідомська Л., Нефьодова Л., Старикова О. та ін.);

    • текстово-дискурсивний –– імпліцитність розглядається як структурно-смисловий конектор текстових сегментів (Кухаренко В., Нефьодова Л., Хамзіна Г., Федосюк М.);

    • комунікативний –– вивчає репрезентацію латентних значень у перспективі інтеракцій між комунікантами (Бацевич Ф., Долинін К., Кунін А., Невідомська Л., Нікітін М. та ін.);

    • логіко-лінгвістичний –– кваліфікує імпліцитність як особливий спосіб вираження думки засобами мови (Багдасарян В., Паніна Н. та ін.).

    Удисертаційному дослідженні підкреслюється, що при аналізі художнього тексту як дискурсу актуальним є вивчення імпліцитності крізь призму всіх мовних рівнів, оскільки це створює можливості для його різнобічної інтерпретації. Акцент у роботі на лексичному рівні детермінований тим, що слово як універсальна одиниця здатне маніфестуватись у кожній підсистемі мови, реалізуючи свій імпліцитний потенціал.

    У підрозділі 1.2 визначено основні ознаки імпліцитності як мовної категорії. Назвемо їх:

    - необлігаторність виявлення, яку розуміємо як необов'язкову експлікацію латентних значень у процесі кодування/декодування повідомлення комунікантами (Бацевич Ф., Борисова О., Брагіна Н., Дементьєв В., Мартем'янов Ю., Нікітін М., Перванов Я.);

    - вторинність її значень –– вивідність із експліцитних значень лінгвоодиниць (Борисова О., Малімонова Н., Мартем'янов Ю., Нефьодова Л., Нікітін М., Хамзіна


  •