LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексичні засоби формування імпліцитності в драматургійному тексті (на матеріалі української драми початку ХХ ст.)

імпліцитного змісту;

– поглиблення значеннєвотвірної ролі ремарки –– структурно-семантичного елемента ДТ;

– тематична багатоплановість драми, вихід її на інтелектуальний рівень, що маніфестується введенням у художній текстовий простір інтертекстуальних елементів, слів-символів тощо, здатних розширювати його імпліцитні значеннєві площини.

У третьому розділі "Особливості формування імліцитності в драмі елементами лексико-семантичного рівня мови" виявлено функції лексичних засобів, зорієнтованих на латентне смислотворення: конотованих лексем (3.1), оказіоналізмів (3.2), займенників (3.3), вигуків і часток (3.4), внутрішньої форми слова (3.5).

В підрозділі 3.1 розкрито функції, що виконують у ДТ конотативно марковані лексичні одиниці: імплікаційно-конекторну (встановлюють зв'язки між імплікаціями в тесті драми) та функцію розширення асоціативно-образного поля лексеми (сприяють виявленню асоціативних значень слова). Розглянемо детальніше особливості реалізації функції розширення асоціативно-образного поля лексеми:

Батько. Котра воно година?

Всі дивляться на дзиґари й дослухаються.

Бабуся. Ще тільки жайворонки почали співати. Мабуть, почало на світ благословитись. Чого се ви рано так попідводились, разом з пташиною?

Батько. Зупинилися?

Середульший. Здається.

Мати. Ніхто й не помітив.

Батько. А-а, як се прикро!.. (Згодом) Справді, яка вже мусить бути година?

Старший. Досі північ (Черкасенко С.).

Заголовок "Жах" в аналізованій драмі набув символічного значення, що проходить лейтмотивом крізь увесь текст, об'єднуючи окремі його семантичні блоки, розгортаючи теми й мікротеми, образи в цілому. Асоціативно-смислове поле цього ключового слова взаємозв'язане з асоціативним полем усієї драми насамперед через домінантні у текстовірному плані лексеми. Зважаючи на особливу значущість таких одиниць у вираженні прихованого змісту тексту (однією з яких є конотативно навантажена номінація "дзиґари" ("дзиґари –– заст. годинник" [СУМ.–Т.2.– С.267]), що набуває у наведеному сегменті прихованих значень), зупинимось детальніше на виявленні їх функцій у драмі.

Лексема "дзиґари" багатозначна: це не лише символ плинності часу, людського життя, але й вираження статики, зупинка певної миті (контекстуально –– зумовленої страхом, напруженим очікуванням ранку), що здається вічністю. В аналізованому тексті відбувається розширення асоціативно-образного поля цієї лексеми передусім за рахунок імпліцитних значень, що характеризують стан головних персонажів: "страх", "очікування", "переляк", "відлік життя". Наведені латентні семи включені в процеси образотворення вибірково –– лише стосовно тих учасників комунікації, які почуваються винними у ситуації, що склалася (Батько, Старший і Середульший сини). Для них час зупинився (інформаційно вагомою у цьому плані є деталь –– зупинка годинника ), застиг (Досі північ), для інших (Бабуся) –– плине у звичайному руслі (Чого се ви рано так попідводились, разом з пташиною?).

Актуалізуючи додаткову, приховану інформацію, асоціативно-навантажені мовні одиниці у драматургійному тексті надають образові нових, емоційно-оцінних характеристик, які можуть ставати ключовими, сутнісними чи, навпаки, нівелюватися залежно від контексту. Конотативні прирощення смислу забезпечують семантичну компресію висловлювання, служать засобом оновлення, конкретизації образів, сприяючи виявленню особливостей реалізації категорії імпліцитності в драмі.

У підрозділі 3.2 розкрито рецептивно-фокусну, експресивну та делімітаційно-образну функції оказіоналізмів, проаналізовано приховані відтінки значення, яких вони набувають у ДТ.

Авторські інновації використовуються з метою увиразнення тексту, поглиблення характеристики образів, акцентування на комунікативно значущих смислах. Оскільки оказіоналізм номінує явище, яке не має вербального вияву в узусі, значний обсяг інформації, закодованої в ньому, передається імпліцитно. Наприклад: "товарообман", "куродав" (Кочерга І.) –– прихована негативна характеристика процесу і героя; "інститутик" (Куліш М.) –– вміщує імпліцитні семи "другорядне", "смішне", "те, що не варте уваги"; "напівдумки", "напівпочуття" (Олександр Олесь) –– "незадоволення собою", "неповноцінність персонажа як художника".

У цьому підрозділі акцентовано на тому, що рецептивно-фокусна функція націлює сприйняття реципієнта в комунікативно значущий ракурс тексту; експресивна –– задає мовленню адресанта додаткових емоційних параметрів; делімітаційно-образна –– сприяє виділенню ключового образу в драмі.

Розглянемо реалізацію рецептивно-фокусної функції:

Шепочу:

–– Ну що ж... Ще хлопчиком колись гнався ти за мріями на паличці верхи і з розгону, пам'ятаєш, босою ногою на розбите гостре скло –– до кості, до серця?.. Як упав ти з палички-коня на сміття якесь, пам'ятаєш? Ну от! І тепер з розгону з примрійного коня... Який смітник кругом! Невже ж весь світ лише смітник, а мрії –– випари із його!..(Куліш М.).

Відправною точкою для розуміння авторської концепції мрії, протилежної кодифікованому тлумаченню цього поняття ("мрія –– думка про щось приємне, бажане; про щось нереальне, нездійсненне" [СУМ.–Т.4.– С.817]), виступає судження героя "весь світ ... смітник, а мрії –– випари із нього", яке імплікує ряд прихованих значень:

"те, що породжене сміттям, не може бути бажаним";

"мрії –– не мрії, а сміття".

В аналізованому фрагменті простежується семантична модифікація лексеми "мрія" –– аж до повного нівелювання її значення: "мрія –– не щось високе, до чого варто прагнути".

Семантичним епіцентром розгортання імпліцитної інформації у тексті виступає авторський неологізм примрійний. Містячи контекстуально приховану внутрішньоформну сему "той, що при мрії" ("копія мрії", "те, що не має реальної бази для досягнення"), він формує два паралельні домінантні значеннєві ланцюги (детерміновані протиставленням "дитина"––"дорослий"), які проектують загальносмислову стратегію текстового розгортання, передбачають його рецепцію під визначеним автором кутом зору, тобто оказіоналізм виконує рецептивно-фокусну функцію. Порівняймо:

дитина –– паличка-кінь –– гонитва за мрією –– падіння –– рана тілесна;

дорослий –– примрійний кінь –– падіння –– рана душевна..

Текстуальна енантіосемічність лексеми "мрія" (пряме кодифіковане значення та імпліцитне), а також семантика означення "примрійний", закодовані у наведених смислових ланцюгах, сприяють розкриттю суперечливих поглядів головного персонажа.

У цій частині дисертації також підкреслюється: оказіональні утворення в драматургійному тексті є важливим засобом аксіологічної характеристики/самохарактеристики осіб та образотворення; прогнозуючи розвиток сюжету чи окремих його ланок, авторські інновації надають висловленню експресивного характеру, підвищуючи креативну активність персонажів-комунікантів при декодуванні ними латентних повідомлень.

У підрозділі 3.3 акцентовано на тому, що займенники та дейктичні сполучення, як і повнозначні лексеми, можуть виступати семантичними домінантами тексту, здатними конденсувати приховані смисли висловлення, виявляти у конкретній ситуації спілкування додаткові відтінки значення, сприяючи розгортанню образів та