LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексичні інновації іншомовного походження в сучасній російській мові (на матеріалі мови ЗМІ останнього десятиріччя ХХ - початку ХХІ ст.)

заходів, що стосуються мовної політики (О.В.Височина); 8) історично зумовлене захоплення певних верств населення культурою інших країн (О.Д.Васильєв, О.В.Височина). Серед внутрішніх, лінгвальних чинників, визначають наступні: 1) тенденція до відповідності нерозчленовуваного позначуваного поняття із цільністю номінації (О.В.Ісаченко, Л.П.Крисін); 2) необхідність у розмежуванні понять та їх спеціалізації (В.М.Арістова, Л.П.Крисін); 3) стислість номінації (Л.П.Єфремов, Л.П.Крисін, А.Мартине, Ю.С.Сорокін, А.Є.Супрун); 4) тенденція до усування омонімії чи полісемії питомої лексеми (Б.М.Аббасова, Л.П.Крисін, Л.Л.Кутіна, Ю.С.Сорокін); 5) наявність у мові-реципієнті сформованих термінологічних систем, які обслуговують певну тематичну сферу та які традиційно складаються з номінацій-запозичень однієї мови-джерела (Л.П.Крисін, Л.Л.Кутіна); 6) розходження у сфері вживання (Г.В.Павленко); 7) забезпечення конотативно-стилістичної диференціації (Б.М.Аббасова, Г.В.Павленко); 8) необхідність у евфемістичних замінах (Л.П.Крисін, В.Ю.Мартинек, Г.В.Павленко).

Більш глибинне вивчення процесів запозичення пов'язано з проблемою адаптації іншомовних одиниць у системі мови-реципієнта. Звернення до цього питання фіксується у працях В.О.Богородицького та Л.А.Булаховського, які ще на початку ХХ ст. досліджували асиміляцію іншомовних одиниць на фонетичному, графемно-орфографічному та морфологічному рівнях. Протягом другої половини ХХ ст. встановлювалися характерні ознаки освоєння іншомовної лексики на всіх рівнях мови-реципієнта, серед яких у різній послідовності виділялися: семантична трансформація та словотвірна деривація, фонетичне та морфологічне освоєння, акцентологічна, синтаксична та стилістична адаптація, комунікативна освоєність (Т.Г.Амірова, Г.О.Брагіна, У.Вайнрайх, А.Доза, Л.П.Єфремов, О.В.Загоровська, Р.С.Кімягарова, Л.О.Новиков, І.М.Обухова, С.І.Олексієнко, Н.О.Панова, Ю.С.Сорокін, Ф.П.Філін, М.М.Черкасова, Д.М.Шмельов та ін.).

Паралельно з визначенням ознак освоєння іншомовної лексики встановлюються етапи процесу запозичення як із позицій лексикології, так і лексикографії (В.М.Арістова, Л.В.Горожанкіна, В.В.Дубичинський, А.О.Іваницька, Л.П.Крисін, Т.В.Максимова). Наприкінці ХХ ст. розробляється теорія поділу етапів на початковий, середній та повний, теорія, що базується на виділенні диференційного набору ознак асиміляції на кожному з рівнів мови-реципієнта (Г.В.Павленко, 1999).

Відповідно до виробленої концепції ознак та етапів освоєння іншомовної лексики здійснюється її поділ за типами, який визначає іншомовні вкраплення та екзотизми як запозичення, що перебувають на початковому етапі своєї адаптації, запозичені лексеми як одиниці, що знаходяться на середньому або повному етапах. Головними критеріями визначення запозиченого слова традиційно вважають: 1) відтворення іншомовної лексеми фонемними та графічними засобами мови-реципієнта; 2) співвіднесеність інновації із граматичними класами та категоріями мови-реципієнта; 3) семантичне освоєння ("семантична самостійність" слова); 4) регулярне вживання запозичень у мовленнєвій практиці: використання інновацій у різних жанрах літературної мови, для терміну – стійке вживання в певній термінологічній сфері (Л.П.Крисін, 1968).

Термін "іншомовна лексика" набуває широкого змісту, оскільки охоплює всі типи іншомовних слів (вкраплення, екзотизми, інтернаціоналізми, запозичені лексеми), у той час як номінація "запозичена лексика" позначає лексеми, які є достатньо "належними" лексичній (чи термінологічній) системі мови-реципієнта. Всі типи іншомовних слів номінуються як "запозичення", у той же час під терміном "запозичення" розуміють і безпосередньо процес залучення іншомовних елементів, і їх засвоєння ("обробку"), а також вплив асимільованих інновацій на систему (внутрішні закономірності розвитку) мови-реципієнта (Великий Енциклопедичний Словник, 1998; О.В.Височина, М.Г.Дакохова, А.І.Дьяков, С.С.Ізюмська, Л.П.Крисін, Т.В.Максимова, К.В.Михайлова, Г.В.Павленко, І.С.Улуханов, В.М.Феоклістова, О.С.Хлинова та ін.).

У другому розділі – "Іншомовні інновації в провідних мовленнєвих сферах пострадянського соціуму" – розглядаються номінації, які відображають насамперед невивчені сфери функціонування іншомовних лексем – суспільно-політичне життя та творчу діяльність.

Дослідження лексичних запозичень здійснюється за такими напрямками: визначаються причини залучення конкретної інновації в мову-реципієнт, з необхідності звертається увага на умови, що сприяли запозиченню та швидкому засвоєнню іншомовного елемента на різних рівнях мовної системи (фонемно-графічному, словотвірному, лексико-семантичному та ін.), фіксуються найбільш стійкі та типові зв'язки, зумовлені сполучуваністю; поряд із встановленням причин запозичення акцентується увага на функціональній розмаїтості іншомовних лексем та їх словотвірних дериватів.

Оскільки адаптація іншомовних інновацій на лексико-семантичному рівні може включати такі процеси, як узагальнення архісеми, узагальнення або скорочення диференційних сем у лексико-семантичній структурі слова, що проявляється в детермінологізації одиниць, генералізації понять-номінацій і т.п., дослідження охоплює різноманітні сфери функціонування неологізмів. Наведемо приклад для ілюстрації. Іншомовна інновація бренд (англ. brand – "торгова марка") запозичується для спеціалізації поняття у сфері комерції та економіки. Слово репрезентує термінологічну функцію (різновид номінативної) та замінює російське словосполучення; інновація відображає прилучення пострадянських економічних структур до інтернаціональної (західної) термінології. У процесі лексико-семантичного освоєння лексична одиниця значно розширює своє значення: архісема вихідного ЛСВ узагальнюється (бренд – 1. "торгова марка, товарний знак" 2. "відмітний знак, марка або символ"). Інновація функціонує в лексиці, притаманній політичній комунікативній сфері (або сфері політтехнологій): "хранители брэнда компартии" ("Изв.", 1.10.02); "выдан патент на бренд Ющенко..." ("КТ", 4-10.03.02); "Фраза Путина, ставшая брендом политической эпохи" ("Изв.", 23.04.02) і т.д. ; активним є її використання в контексті творчої діяльності (сфера кінематографа, літератури, театрально-сценічної творчості і т.п.): "под брендом кино без границ" ("Изв.", 12.10.02); "раскрутка бренд-фамилии артиста" ("ТВ", 5.07.02); "Лев Толстой стал всемирным брендом, не подлежащим дискредитации..." ("Изв.", 9.09.03). Нарешті, стає можливим віднесення номінації та її похідних до загальновживаної лексики, оскільки значення інновації поширюється на широке коло об'єктів, її використання фіксується у повсякденній мовленнєвій практиці: "Пизанская башня – главный бренд города" ("ТВ", 23.12.01); "Тюльпаны – бренд Голландии" ("Изв.", 14.01.00); "Я хочу быть брендом для правильных моментов жизни" ("ТВ", 3.08.03) (із інтерв'ю з письменником); "Котлета по-киевски претендует на брендовость" ("День", 25.07.03) (думка українського кухаря). На