LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексичні одиниці мікросистеми "Рослини" в українських фольклорних текстах

тексти українців і росіян, і водночас дозволяє визначити специфіку кожної мови і національні особливості її носіїв.

Теоретичним підґрунтям дослідження стали праці лінгвістичного та етнолінгвокультурологічного характеру О. Потебні, Н. Толстого, А. Шамоти, М. Кочергана, І. Оссовецького, А. Хроленко, Н. Молотаєвої, Л. Дяченко, І. Клімас, В. Коломійця, Л. Лисиченко, В. Телії, Т. Космеди, В. Кононенка, Н. Панасенко, С. Адаменко та багатьох інших учених.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що опрацьовано значний масив (більше п'яти тисяч текстів) неопублікованого фольклорного матеріалу; систематизовано лінгвофольклористичну термінологію щодо лексичних одиниць зі специфічно фольклорною семантикою; подано типологію "рослинних" фольклоризмів за значенням та окреслено коло їх функцій у фольклорному тексті; встановлено залежність функціонально-семантичних ознак фітонімів від ментальності авторів фольклорних текстів; мікросистему фітонімів, яка до цього часу переважно була об'єктом монолінгвістичних досліджень, розглянуто у порівняльному аспекті.

Наукова новизна виявляється і в тому, що в результаті розгляду мікросистеми "Рослини" в українському фольклорі характерні особливості було визначено не тільки у межах цієї мовної мікросистеми, а й на більш загальному рівні – рівні етносу.

Результати дисертаційного дослідження мають теоретичне й практичне значення. Матеріали роботи та її положення можна використати при створенні словника фольклоризмів (методологічного посібника); у вивченні та аналізі концептуальної та мовної картин світу (через дослідження їх сегмента – "фольклорної картинки світу"); також їх можна застосувати у працях з порівняльної етнографії та етнолінгвістики.

Апробація результатів дослідження проходила на наукових семінарах аспірантів та докторантів філологічного факультету Львівського державного (тепер – національного) університету імені Івана Франка, а також на таких науково-практичних конференціях: "50 лет образования кафедры русского языка филологического факультета": наукові читання, присвячені 50 річчю заснування кафедри російської мови філологічного факультету Львівського державного університету ім. І. Франка. – Львів, 22 грудня 1994 р. "Функциональная лингвистика: Принципы организации текста": Міжнародна наукова конференція. – Ялта, 7 11 жовтня 1996 р. "Львівська Потебніана": наукові читання, присвячені 160 річчю з дня народження О. Потебні. – Львів, 26 вересня 1995 р. "Провідні лінгвістичні концепції кінця ХХ століття": Всеукраїнська наукова конференція. – Львів, 26 27 листопада 1996 р. "Мова. Культура. Взаєморозуміння": Міжнародна наукова конференція до 95 річчя від дня народження проф. Є.В. Кротевича. – Львів, 28 29 січня 1997 р. "Українська філологія: школи, постаті, проблеми (до 150 річчя заснування кафедри української словесності): Міжнародна наукова конференція. – Львів, 21 23 жовтня 1998 р. "Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності": Всеукраїнська наукова конференція. – Львів, 25 27 січня 1999 р.

Публікації. Основні результати дослідження відображено у чотирнадцяти публікаціях, з яких п'ять – у наукових збірниках, апробованих ВАК.

Структура дисертації. Дослідження складається зі "Вступу", чотирьох розділів, висновків і списку використаних джерел та літератури. У тексті є три таблиці. Обсяг основного тексту дисертації – 168 с., перелік джерел та літератури складає 234 позиції.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ


У Вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність та новизна, формулюються мета і завдання роботи, вказуються джерела фактичного матеріалу, висвітлюється зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами кафедри української мови Львівського національного університету імені Івана Франка, подаються рекомендації практичного застосування одержаних результатів, а також перелік наукових конференцій, де були апробовані основні положення роботи, і кількість публікацій, у яких викладено основний зміст дисертації.

У першому розділі – "Лінгвістичний зміст поняття "фольклоризм" – розроблено свою лінгвістичну концепцію стосовно явищ, для яких у сучасній термінології усталилася назва "фольклоризми".

У спеціалізованій науковій літературі термін "фольклоризм" трактується по-різному, причому акцент ставиться на перенесенні певних елементів із фольклору в інші системи: через інкрустацію їх у текст писемного тексту, через імітацію і трансформацію сюжетних структур, введення у текст окремих фольклорних мотивів та образів, символічне переосмислення міфологічних першоелементів тощо. У дисертаційному дослідженні сповідується його лінгвістичне розуміння. Зокрема, наголошується, що перенесення найімовірніше мало би відбуватися не з фольклору в мову, а навпаки. Отже, ідентифікувати фольклоризми, принаймні лексичного рівня, можна безпосередньо у системі мови, – завдяки специфічній семантиці чи формі, відмінній від загальнорозмовної норми.

За формально-семантичними ознаками проводиться градація фольклоризмів як певних мовних одиниць лексико-фразеологічного рівня на власне фольклоризми, фольклореми, міфологеми, етноміфологеми, неміфологічні фольклорні символи та фольклорні слова. При цьому термін фольклорема є авторською новацією, інші частково переосмислено або суттєво уточнено.

На початку першого розділу обґрунтовуються такі дефініції термінів: 1. Фольклоризми (як загальне поняття): форманти мовних рівнів, які завдяки специфічним значенню чи формі можна ідентифікувати як належні до фольклору вже у системі мови. 2. Міфологема: міфонім, внутрішня форма якого мотивується фантастичними уявленнями людини про світ. 3. Етноміфологема: національно-своєрідний символ, що відображає реальний світ крізь призму міфологічних уявлень. 4. Фольклорема: зазвичай образна, часто зі значенням символу лексема чи фразема, внутрішня форма якої зумовлена міфологічним мисленням творців фольклорних текстів. 5. Фольклорне слово: асемантизована лексема зі зведеними практично до нуля денотативним та сигніфікативним компонентами, тобто така, у структурі ЛЗ якої, завдяки переходу семантичних ознак у прагматичні, превалює прагматичний компонент.

Основні ознаки фольклоризмів різних типів узагальнено і проілюстровано таблицею. Це такі атрибути (або, навпаки, їх відсутність), як гіперінформативність, реальність денотата, "міфологічність" чи "магічність" значення і територіальна заангажованість, суттєва не лише для ідентифікації етноміфологем, а й для правильного розуміння суті всіх фольклоризмів.

Далі з'ясовуються особливості фольклоризмів лексичного і фразеологічного рівнів мови. Зокрема, акцентовано на винятковій образності та гіперінформативності (точніше, прегнантності) фольклореми; на тому, що визначальним при ідентифікації фольклорем (вужче – міфологем чи етноміфологем) є не лише міфологічність їх значення, яка подекуди лежить на поверхні, а й чітке усвідомлення тих механізмів, що спонукали до виникнення зв'язку між зовнішньою та внутрішньою формою. Розуміння їх образності, засноване на розумінні внутрішньої форми, – найважливіша умова сприйняття фольклорного тексту: без її виконання воно або неможливе, або хибне.

Крім своєрідності денотативно-сигніфікативних ознак, фольклоризми-фітоніми характеризуються також унікальними у кожному окремо взятому випадку прагматичними особливостями, до яких включаємо експресивно-емоційну оцінність та різноманітні конотації. Рослини досить часто є