LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лингвостатистические характеристики антонимов пространственно-временного континуума в текстах художественной прозы (на материале существительных и наречий современного английского языка)

дослідження полягає у зіставному аналізі сполучуваності іменників-антонімів та прислівників-антонімів просторово-часового континууму за параметрами частота, поширеність, граматична та лексична сполучуваність із застосуванням прийомів математичної статистики. Новим також є визначення коефіцієнта попарної близькості досліджуваних антонімів.

У роботі перевіряється гіпотеза: частота є основним параметром, за яким розмежовуються функціональні характеристики антонімів просторово-часового континууму.

Теоретичне значення дисертації визначається комплексним описом граматичної і лексичної сполучуваності антонімів-іменників та антонімів-прислівників просторово-часового континууму, представленого моделями граматичних зв'язків. Результати дослідження розширять уяву про структурну організацію системи лексичних одиниць, сприятимуть більш глибокому розумінню закономірностей функціонування антонімів у тексті, взаємозв'язку лексики й граматики.

Практична цінність нашої роботи випливає з можливості використання основних положень та висновків дослідження в курсі лексикології (розділ "Антонімія"), теоретичної граматики (розділи "Іменник", "Прислівник"); при читанні спецкурсів із функціональної граматики й функціональної стилістики; при укладанні частотних словників та словників сполучуваності. Результати дослідження можуть використовуватися при написанні курсових та дипломних робіт.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, бібліографії та 7 додатків. У кінці роботи знаходяться списки використаної літератури та джерел, на основі яких проводилося дослідження. Обсяг тексту дисертації - 155 сторінок, загальний обсяг роботи – 312 сторінок.

У вступі об?рунтовується вибір теми, визначається мета й завдання дослідження, його об'єкт та предмет, розкривається новизна, теоретичне й практичне значення, викладаються положення, котрі виносяться на захист.

У першому розділі - "Теоретичні передумови дослідження" - розглядається поняття протилежності як основи визначення антонімів; аналізуються різні точки зору щодо виділення критеріїв визначення антонімів та висвітлюються основні класифікації антонімів; об?рунтовується відбір матеріалу та методика роботи; досліджується доля сем темпоральності та простору, коефіцієнт попарної близькості аналізованих антонімів.

У другому розділі – "Граматична сполучуваність антонімів просторово-часового континууму" - досліджується частота аналізованих одиниць, встановлюється граматична сполучуваність антонімів і типові моделі сполучуваності (під типовими ми розуміємо моделі, які увійшли в ядро інвентаря моделей кожного досліджуваного антоніма); визначається ядро, основна система та периферія цих моделей; встановлюються зони поширеності моделей граматичної сполучуваності досліджуваних антонімів; вираховується ступінь близькості антонімів на основі граматичної сполучуваності.

У третьому розділі – "Лексична сполучуваність антонімів просторово-часового континууму" - аналізу підлягає лексична сполучуваність антонімів; розглядається лексичне наповнення типових моделей іменників-антонімів dN, prp N, N prp N', V prp N та прислівників-антонімів у моделі VD; розглядаються основні розбіжності у функціонуванні членів антонімічних пар.

У загальних висновках узагальнюються результати й підводяться підсумки роботи, окреслюються напрямки подальших досліджень.

Додатки обсягом 100 сторінок складаються з 7 частин. У них представлено таблиці, які відбивають різні аспекти функціонування досліджуваних антонімів.

Апробація роботи. Зміст дисертації пройшов апробацію на XLI та XLII звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу і студентів Волинського державного університету імені Лесі Українки (1995-1996 рр.), на третій міжнародній конференції "Комп'ютерна лінгвістика та викладання чужоземних мов у вищих навчальних закладах" (Львів, квітень 1998), на Міжвузівській науково-практичній конференції "Мови і світ: дослідження та викладання" (Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, 25-26 листопада 1999 р). Основні положення дисертації відображено в 5 статтях та 3 тезах автора.


Основний зміст роботи

При вивченні системних відношень у лексиці значна увага мовознавців приділяється дослідженню семантики слів, тією чи іншою мірою протиставлених у системі мови. Семантичне відношення протиставлення, яке встановлюється на парадигматичному рівні між одиницями лексико-семантичної системи й проявляється при їх функціонуванні в синтагматичному ланцюгу, традиційно розглядається як антонімія.

Необхідно відзначити, що дискусії з теорії антонімії зводяться до вирішення двох основних питань: 1) критеріїв визначення поняття антоніма; 2) проблеми класифікації антонімів. Лише критерій належності до однієї частини мови не викликає сумнівів у лінгвістів, а всі інші мають своїх прихильників і противників.

Відтоді, коли з'явилась теорія відносності, постулатом якої є нерозривний зв'язок простору й часу, в мові також виникли дослідження, в яких стверджується єдність просторово-часових відношень (М.М. Бахтін, Е. Traugott). Лінгвістичне поняття єдності простору й часу орієнтоване на минуле суб'єкта. Перетин простору й часу трактується як мовне вираження звернення думки до подій минулого. Цей перетин може мати граматично виражену форму теперішнього, майбутнього чи минулого часу. Але основним семантичним змістом події залишається звернення до минулого не тільки по відношенню до часу, але й до ментального простору.

Оскільки кожна частина мови є складною єдністю, яка має набір розрізнювальних ознак, свої найтиповіші способи поповнення складу конституентів, то правильно зрозуміти природу частин мови, описати причини їх взаємозв'язків можливо й шляхом систематичного й послідовного вивчення їх зв'язків одина з одною.

Відомо, що визначальною рисою кожного лінгвістичного явища є його кількісні характеристики. Звідси й основним завданням дослідника є встановлення за допомогою статистичних методів факторів, які впливають на функціонування мовних одиниць, і вимір ступеня зв'язку між ними на основі кількісних показників. Встановлено, що статистичні методи є важливим інструментом дослідження як мови, так і мовлення. У системі мови можуть бути такі статистичні характеристики, які допомагають розмежовувати групи, класи слів та встановлювати семантичну відстань між ними.

В ході дослідження були проаналізовані лексичні значення у чотирьох словниках: A. S. Hornby Oxford Advanced Learner's Dictionary of Current English, Longman Active Study English Dictionary, Oxford Advanced Learner's Encyclopedic Dictionary, Webster's II New College Dictionary. Встановлено, що семантична структура досліджуваних іменників та прислівників просторово-часового континууму різниться щодо частки сем темпоральності та простору в ній. Відповідно до ступеня усталеності, тобто ступеня різниці між мінімальним та максимальним значеннями частки сем темпоральності та простору, досліджувані слова поділяються на 5 груп: чим менша різниця між мінімальним та максимальним значеннями частки сем