LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лингвостатистические характеристики антонимов пространственно-временного континуума в текстах художественной прозы (на материале существительных и наречий современного английского языка)

континууму, більш віддаленого від мовця. Ще однією особливістю текстів художньої прози є те, що слова з умовно негативною оцінкою зустрічаються частіше в мові персонажів.

Одним з параметрів функціонування моделей граматичної сполучуваності є їх поширеність, тобто кількість слів, яким властива та чи інша модель. Для детальнішого аналізу поширеності моделей іменників-антонімів просторово-часового континууму було встановлено зони поширеності з інтервалом 3 (найбільша кількість іменників чи прислівників, яким властива та чи інша модель (15) поділено на кількість зон (5)). До зони високої поширеності належать іменникові моделі dN; N prp N'; V prp N; AN; N' prp N; VN; prp N; Ving prp N; NV; VingN; D prp N; N and N'; NN'; N' and N; N'N . Сорок шість моделей граматичної сполучуваності іменників відносяться до низької зони поширеності. Для прислівників просторово-часового континууму моделі VD, DD', OD, D prp N, D cnj S, ND, D Ven, DVing віднесено до зони високої поширеності. Тридцять п'ять моделей граматичної сполучуваності прислівників із п'ятдесяти трьох входять до низької зони поширеності. Всі інші моделі досліджуваних як іменників, так і прислівників, віднесено до зон вище середньої, середньої та нижче середньої поширеності.

Встановлено, що існує прямий зв'язок між частотою антоніма та кількістю притаманних йому моделей: чим вища частота лексичної одиниці в тексті, тим більшу кількість моделей вона утворює.

Розглянувши інвентарі моделей іменників-антонімів та прислівників-антонімів зі статистичної точки зору, ми виділили ядро, основну систему та периферію масивів моделей. До ядра інвентаря моделей граматичної сполучуваності (75% досліджуваного масиву) віднесено 9 моделей іменників: dN, N prp N', V prp N, AN, N' prp N, VN, prpN, N'N, N N' та 3 моделі прислівників просторово-часового континууму VD; DD'; DprpN. Основну систему (90% досліджуваного масиву разом з ядром) становлять двадцять де'ять моделей іменників та чотирнадцять моделей прислівників. Шістдесят чотири моделі граматичної сполучуваності іменників та сорок чотири моделі прислівників знаходяться на периферії. Отже, на нашому матеріалі була підтверджена дія закону переваги, суть якого полягає в тому, що мова віддає перевагу невеликій кількості одиниць (у нашому випадку моделей граматичної сполучуваності як іменників-антонімів, так і прислівників-антонімів просторово-часового континууму), які несуть максимум функціонального навантаження.

Попарне зіставлення інвентарів моделей граматичної сполучуваності членів антонімічних пар було здійснене нами за перетином наборів моделей у ядрі, основній системі та на периферії. Обрахунок ступеня подібності моделей граматичної сполучуваності досліджуваних іменників та прислівників просторово-часового континууму здійснювався за формулою:

Q =100% (2),

де Q - показник ступеня подібності; m, - кількість ознак, спільних для двох порівнюваних масивів; n - загальна кількість ознак.

У роботі розрізняються 5 ступенів подібності:

1) висока подібність - 80-100 %; 2) подібність вище середньої - 60-80 %; 3) середня подібність - 40-60 %; 4) подібність нижче середньої – 20-40%; 5) низька подібність - 0-20 %.

Проведені підрахунки ступеня подібності інвентарів моделей граматичної сполучуваності членів антонімічних пар показали, що суттєві відмінності між інвентарями моделей аналізованих антонімів знаходяться в периферійній зоні. Визначено, що всі показники подібності моделей членів антонімічних пар у ядрі перевищують показники подібності на периферії.

Завданням третього етапу дослідження став аналіз лексичного наповнення типових моделей граматичної сполучуваності досліджуваних антонімів.Типовими моделями сполучуваності іменників та прислівників просторово-часового континууму вважаємо моделі, які входять до ядра всіх 15 досліджуваних слів. Такими моделями у масиві іменників стали 2 моделі зв'язку з службовими словами (dN, prpN) та 2 – з повнозначними (NprpN', VprpN). У масиві прислівників типовою стала модель VD.

Лексичне наповнення моделі dN складають 35 детермінативів. Найчастотнішими в даному масиві є детермінативи the, a, that. Високий коефіцієнт подібності у вживанні детермінативів мають антонімічні іменники top - bottom, south - north, east - west, present - past. Встановлено, що детермінатив the частіше вживається з іменником day, ніж з іменником night, а детермінатив that з іменником morning, ніж з іменником evening.

У нашому матеріалі зафіксовано 1567 сполучень прийменників з іменниками просторово-часового континууму в моделі prpN. З огляду на свої категоріальне значення "відношення", прийменник семантично зв'язує слова, котрі позначають співвідносні об'єкти.

Фрагмент тексту, який включає обраний для аналізу антонім і є достатнім для визначення його значення, визначається як контекст. У сучасній лінгвістиці розрізняють сталий і змінний контексти. Проте можна говорити про існування ще й проміжного контексту, який Н.М. Амосова називає стійким. Синтагматичні зв'язки між словами мають у тексті неоднакову силу: слабкі відповідають змінному контекстові, середні – стійкому, а сильні – сталому.

Спостереження показали, що за параметром "сполучуваність прийменника з іменником", відповідно до поділу контексту на змінний, сталий та стійкий, на нашому матеріалі за допомогою визначення критерію χ2, було зафіксовано такі характерні сполучення: стійкий контекст (сильні зв'язки) - at the day, for a day, at night, over the top, near the top, at the bottom, at present, to the winter; сталий контекст (середні зв'язки) - on the day, since the day, in the night, in the morning, in future, of the future, on the top, in the bottom, to the north, to the summer. Усі інші словосполучення належать до змінного контексту й мають слабкі синтагматичні зв'язки.

Дослідження функціонування іменників-антонімів у моделях VprpN, NprpN' та прислівників-антонімів у моделі VD здійснюється за такими параметрами: обсяг та вживаність тематичної групи; широта сполучуваності; інтенсивність сполучуваності.

Обсяг тематичної групи розуміється нами як кількість лексичних одиниць, що складають цю групу. Що ж до вживаності тематичної групи, то вона розглядається як частка від ділення частоти тематичної групи на її обсяг. Кількість тематичних груп, з якими сполучається кожний досліджуваний іменник та прислівник, складає широту його сполучуваності. При цьому інтенсивність сполучуваності визначається як ступінь синтагматичного зв'язку сполучуваних одиниць. Вона вимірюється за допомогою коефіцієнта взаємної спряженості (К), у формулу обчислення якого входить критерій χ2:

K= (3),

де r - число стовпчиків у таблиці; c - число рядків. Наведений за цією формулою коефіцієнт спряженості може приймати значення від -1 до +1, тобто показати не лише ступінь взаємозв'язку, але й його характер.

Модель VprpN відображає комбінаторні характеристики досліджуваних іменників як залежного компонента в сполученні з дієсловом за допомогою прийменника. Аналіз функціонування досліджуваних антонімів з дієсловами був проведений на основі поділу 1822 дієслів, якi комбінуються з іменниками просторово-часового континууму,