LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Ліна Костенко: філософія бунту й "філософія серця"

Харківський НАЦІОНАЛЬний університет
ім. В. Н. Каразіна



Ковалевський Олексій Володимирович

УДК 821.161.2.А/Я1/7.08

Ліна Костенко:

філософія бунту й "філософія серця"

10.01.01 — українська література






Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук


Харків — 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному
педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник — доктор філологічних наук, професор

Маслов Іван Степанович,
Харківський державний педагогічний університет
імені Г. С. Сковороди,
завідувач кафедри української
та світової літератури

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Штонь Григорій Максимович,

Київський національний університет,

професор кафедри історії української літератури

та шевченкознавства

кандидат філологічних наук, доцент

Безхутрий Юрій Миколайович,

Харківський національний університет

імені В. Н. Каразіна,

завідувач кафедри історії української літератури

Провідна установа — Національний педагогічний універститет

імені М. П. Драгоманова,

кафедра української літератури,

Міністерство освіти і науки України, м. Київ

Захист відбудеться 10 квітня 2002 року о 1500 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради К 64.051.07

у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна

за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4, ауд. 2-37.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці

Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна

за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4.

Автореферат розіслано 6 березня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради _____________ Гноєва Н. І.











ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІІ

Актуальність теми. Творчість Ліни Костенко аж до років перебудови в літературознавстві й критиці знаходилася в "тіні", замовчувалася, хоча період недрукування (1961–1977 рр.) її творів нібито давно й закінчився, але її вперто продовжували не "помічати". Тільки в посттоталітарний період творчість поетеси стає одним з першорядних об'єктів уваги з боку філологічної науки. Це пов'язно з поверненням до гуманітарної сфери духу свободи й правди, загальнолюдських цінностей, які раніше викорінювалися на догоду "класовому підходу" до явищ дійсності та культури, утверджуючи так зване мистецтво комуністичної партійності, соціалістичного реалізму.

Втім, ґрунтовних праць, які вийшли б окремими книгами і були присвячені творчості Ліни Костенко, й по сьогодні мало. Проте є велика кількість окремих публікацій у часописах та збірниках, де досліджуються найрізноманітніші аспекти літературознавчої проблематики, пов'язаної з творчістю поетеси. Серед таких слід назвати статті "З чого постає неповторність" М. Ільницького (1981), "Поэзия — сестра истории" А. Макарова (1982), "Ліна Костенко, або Гераклітизм і його самозаперечення" Д. Козія (1984), "Образні асоціації в поезії Ліни Костенко" В. Шелеста (1994), "Грані поетичної майтерності Ліни Костенко" Л. Краснової (1995), ""Сніг у Флоренції" Ліни Костенко: історичний симбіоз двох культурних світів" П. Галеацці (1996), "Першоджерела духовності українського народу в художніх пошуках Л. Костенко" Н. Кириленко (1999), "Історія і поезія" Б. Бакули (2000) тощо.

Тільки деякі з них, як-от статті Д. Козія, Л. Краснової, П. Галеацці,
Б. Бакули, тією чи іншою мірою пропонують екзистенційній рівень аналізу окремих текстів Ліни Костенко. Виразного ж прочитання творчості поетеси в річищі традиційної української "філософії серця" й зовсім бракує, а тим часом ці два підходи, на думку дисертанта, найбільш органічно відповідають духові й особливостям поезії Ліни Костенко, слугують двома філософсько-світоглядними підпорами всього її поетичного космосу. Поєднання новітньої європейської філософії та філософії питомо української, як воно відбивається в непересічній творчості Ліни Костенко, має як вузько-наукову, так і широко-суспільну актуальність, дозволяє під новим кутом зору поглянути й загалом на творчий набуток провідних поетів-шістдесятників, ті тенденції, які вони започаткували і які знаходять свій розвиток у наш час, залишаючись парадигмально базисними в нинішньому процесі державного і культурного будівництва в незалежній Україні, яка стає на шлях демократичного, західного цивілізаційного розвою.

Дослідити духовну, загальнолюдську, національну, соціальну, особистісно-індивідуальну мотивацію творчості відомої української поетеси Ліни Костенко означає глибше зрозуміти український національний характер, його сильні й слабкі сторони, його вже відомі й потенційно можливі відповіді на історичні виклики минулого й теперішнього часу, відтак зрозуміти й історичні перспективи буття українського народу.

Філософія бунту у Ліни Костенко багато в чому збігається з екзистенціалістськими уявленнями про закинутість людини в абсурдний світ, де найсталішою, найбезперечнішою правдою для неї є вона сама, її до кінця непізнавана внутрішня сутність і природна, нічим зовнішнім визначально не детермінована свобода. Таке розуміння людини і її ролі в світі нещадно викорінювалося репресивними органами тоталітарного суспільства, і для чесного митця, яким була і є Ліна Костенко, не існувало іншого вибору, як тільки боротьба, бунт проти поневолення й поневолювачів, причому цей бунт у колонізованому етносі переносився ще й у площину національного визволення, а значить мав багатовекторний характер, вносив нове забарвлення в традиційне європейське трактування екзистенціалістського бунту.

Кордоцентризм же, або "філософія серця" — один з напрямків української філософської думки, що бере свій початок ще в давньохристиянській традиції, увиразнюється у вченні Сковороди, знаходить своє продовження й розвиток у працях Памфіла Юркевича, Пантелеймона Куліша, інших мислителів і письменників України XIX століття. "Філософія серця" складає одну з глибинних ідейно-психологічних підвалин української літератури, відбиваючи деякі з основних рис "типового українця", для котрого закони буття є "написаними" саме в людському серці, а не привнесеними ззовні, й тому все, що відбувається в світі, все, чого людина в ньому прагне і що створює, сприймається й оцінюється українцем крізь ідеальне насвітлення знань сердця, в міру можливості максимально очищеного, обоженого.

Необхідність аналізу творчості поетеси на філософських засадах екзистенціалізму й кордоцентризму, з нових методологічних позицій, позбавлених ідеологічної догматики та тенденційних спотворень недавнього минулого, є, на думку дослідника, актуальною й науково плідною, такою, що цілком співвідноситься з поступом у сучасній українській філологічній науці.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з проблематикою наукової роботи кафедри україн-ської та світової літератури Харківського державного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди, зосередженою навколо питань переосмислення українського літературного процесу в період тоталітарно-колоніальних обмежень і переслідувань.

Мета і завдання дослідження. Метою