LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвальні аспекти неправди як когнітивно-комунікативного утворення (на матеріалі сучасної англійської мови)

35


КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ




МОРОЗОВА Олена Іванівна



УДК 81'37:154.194:177.3




ЛІНГВАЛЬНІ АСПЕКТИ НЕПРАВДИ

ЯК КОГНІТИВНО-КОМУНІКАТИВНОГО УТВОРЕННЯ

(на матеріалі сучасної англійської мови)




Спеціальність 10.02.04 – германські мови





АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філологічних наук





Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.


Робота виконана на кафедрі англійської філології Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, Міністерство освіти і науки України.


Науковий консультант


доктор філологічних наук, професор

Воробйова Ольга Петрівна,

Київський національний лінгвістичний університет,

кафедра лексикології та стилістики англійської мови,

завідувач кафедри


Офіційні опоненти:


доктор філологічних наук, професор

Жаботинська Світлана Анатоліївна,

Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького,

кафедра англійської філології, професор



доктор філологічних наук, професор

Левицький Андрій Едуардович,

Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра теорії та практики перекладу з англійської мови, професор






доктор філологічних наук, професор

Приходько Анатолій Миколайович,

Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ,

кафедра іноземних мов, завідувач кафедри


Захист відбудеться 26 березня 2008 р. о 1030 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ-150, вул. Червоноармійська, 73).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (вул. Червоноармійська, 73).




Автореферат розісланий 21 лютого 2008 р.


Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

професор О.М.Кагановська


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Дисертацію присвячено виявленню лінгвальних характеристик неправди
як когнітивно-комунікативного утворення, що формується у мовленнєвій практиці носіїв англійської мови. Започаткований у реферованій праці підхід
до вивчення неправди в її номінативному й дискурсивному аспектах дозволяє
не лише встановити особливості когнітивної організації та комунікативного застосування колективного знання носіїв англійської мови про неправду,
але й органічно пов'язати їх із суб'єктами мислення і спілкування.

У ХХI столітті одвічна проблема з'ясування природи неправди продовжує привертати увагу вчених, які намагаються осягти фундаментальні принципи суспільного буття людини й з'ясувати роль мови у її взаємодії зі світом. Тривалим часом неправда була об'єктом лише філософії: вона досліджувалася методами цієї науки в епохи античності (Арістотель, Платон), середньовіччя (Августин Блаженний, Фома Аквінський), Нового часу (Т.Гоббс, І.Кант)
та сучасності (Ф.Ніцше). У ХХ столітті неправда набуває статусу міждисциплінарного об'єкта наукового пізнання: вона вивчається у психології (Д.І.Дубровський, В.В.Знаков, П.Екман, К.Мелітан, С.І.Симоненко, F.G.Bailey, M.Eck, C.V.Ford, G.H.Lerner, D.J.Lieberman, D.Nyberg), соціології (J.A.Barnes), семіотиці (Ю.І.Левін), логіці (С.О.Павлов), психоаналізі (Ж.Лакан), теорії комунікації (D.B.Buller, J.K.Burgoon, C.Camden, M.J.Cody, B.DePaulo, G.R.Miller, M.Zuckerman), етиці (S.Bok) та філософії (Д.Л.Біленко, Г.Вайнріх, О.О.Гусейнов, С.Запасник, В.О.Колеватов, О.М.Маркіна, В.І.Свинцов, О.К.Секацький, Б.С.Шалютін, R.M.Chisholm, T.D.Feehan, K.Jaspers, F.Siegler, D.Simpson). Парадигмальні зміни, що відбулися в гуманітарних науках в останній третині
ХХ століття, зумовили залучення проблематики неправди й до мовознавчих студій. Коло питань, пов'язаних із застосуванням мови як засобу навмисного введення в оману, було окреслене Д.Болінджером.

Сучасною лінгвістикою вивчення неправди здійснюється у двох напрямах, що розрізняються своїми об'єктами та методами. У межах першого напряму розглядаються мовні одиниці на позначення неправди, які досліджуються методами структурної (М.В.Глаголєв, М.І.Семко, H.Opalka), референційної (О.С.Токарева), логічної (Н.Д.Арутюнова, Т.В.Булигіна, І.Б.Шатуновський, О.Д.Шмельов, S.Lцbner) і когнітивної (Н.К.Рябцева) семантики. Важливим складником останньої є опис засобів вербалізації концепту неправда, спрямований на систематизацію цих одиниць (О.В.Мішина) і висвітлення національно-культурної специфіки осмислення неправди носіями мови (Н.О.Земськова, Н.М.Панченко). Будова концепту неправда описується
в термінах прототипних структур (L.Coleman, P.Kay, S.L.Tsohatzidis), ідеалізованих когнітивних моделей (G.Lakoff, E.Sweetser), семантичних примітивів (А.Вежбицька) та образ-схем (О.І.Потапова). Об'єктом досліджень представників другого напряму є висловлення, що промовляються адресантом
з метою ввести адресата в оману. До вивчення прагматичних характеристик цих висловлень застосовується методологічний апарат теорії мовленнєвих актів (О.М.Бабич, Л.Р.Безугла, Й.Кубінова, G.D.Baskett, C.Castelfranchi, G.Falkenberg, R.O.Freedle, I.Poggi, A.Reboul); особливості інтерпретації їх змісту адресатом пояснюються в термінах постулатів спілкування (S.A.McCornack, J.Meibauer); функції в організації діалогу виявляються за допомогою прийомів конверсаційного аналізу (D.Galasinski), а маніпулятивний потенціал розкривається методами дискурсного аналізу (О.В.Дмитрук, В.І.Карасик, Т.М.Ніколаєва, С.М.Плотникова, І.В.Сентенберг, О.Д.Шмельов). У деяких працях поряд із розглядом лексики на позначення неправди здійснюється й аналіз висловлень, спрямованих на введення адресата в оману (J.Verschueren, О.Г.Пироженко, І.Ф.Янушкевич), однак завдання системно узгодити мовний і мовленнєвий плани неправди цими дослідниками не ставиться. Таке становище спричинене відсутністю необхідного теоретичного обґрунтування інтегративного підходу
до вивчення лінгвальних аспектів неправди.

Можливість розкрити особливості мовного втілення і мовленнєвої реалізації неправди в їх діалектичній єдності надає когнітивно-дискурсивна парадигма лінгвістичного знання (О.С.Кубрякова), яка є східноєвропейською версією когнітивізму. Вона розширює межі когнітивної лінгвістики (О.Л.Бєссонова, М.М.Болдирев, С.А.Жаботинська, А.П.Мартинюк, М.М.Полюжин, А.М.Приходько, Й.А.Стернін та