LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвальні аспекти неправди як когнітивно-комунікативного утворення (на матеріалі сучасної англійської мови)

коханкою, тобто семантична пресупозиція словосполучення my wife (моя жінка) є хибною. Це НВ
є пресупозитивним простим. (13) "How was the train?""Fine," says Pym who has hitchhiked (Le Carrй). Людина, котра запитує свого співрозмовника про те, як пройшла його подорож поїздом, помилково вважає, що останній дістався до місця саме у такий спосіб. Співрозмовник використовує цю хибну пресупозицію, відповідаючи, що його подорож пройшла добре. Його висловлення є семантично аномальним, оскільки об'єктом оцінки є фіктивна подія: насправді мовець подорожував автостопом (hitchhiked). Це НВ є пресупозитивно-асертивним. Імплікація відрізняється від пресупозиції тим, що відповідний зміст не передує асертивно висловленій інформації, а виводиться з неї (М.О.Кронгауз).
В імплікативних НВ можуть використовуватися неоднозначність або ситуативна невизначеність змісту мовних одиниць, нерелевантність повідомлюваної інформації, хибність пропозиції, що є очевидною для учасників ситуації, відхилення від інформаційної норми в більший або менший бік. Розглянемо приклад: (14) "You didn't phone her?" Jane Winster flushed. <...> "My husband doesn't like me making unnecessary phone calls. And it's up to him, isn't it? He earns the money" (Rendell). У відповідь на запитання, чи вона телефонувала своїй сестрі, жінка надає інформацію про те, що її чоловік не схвалює розмов по телефону без особливої потреби. Імплікацією її висловлення є те, що вона не телефонувала сестрі. Окрім того, жінка за власною ініціативою повідомляє додаткову інформацію, котра відводить від теми дзвінка: її чоловік має право обмежувати її розмови по телефону, оскільки саме він заробляє гроші на сплату рахунків. Надлишкова інформативність, поряд із невербальним сигналом (flushed – зашарілася), свідчить про те, що у цій ситуації ймовірність неправди є підвищеною.

Характерним форматом дискурсної взаємодії суб'єктів, один з яких вдається до неправди, є усний діалогічний дискурс, хоча неправда може реалізуватися й у письмовому (анонімні послання, підроблені документи, тенденційна подача фактів у ЗМІ) та монологічному (публічні виступи) форматах.

Б.Когнітивний зміст НВ стосується референтної ситуації. Остання може бути об'єктивною, тобто характеризувати зовнішнє оточення комунікантів, або суб'єктивною, співвідносною з їхнім внутрішнім світом. Неправда стосовно об'єктивної ситуації може бути синкретичною або дискретною, а неправда стосовно суб'єктивної ситуації – лише синкретичною. Якщо викривлення зазнає інформація, виражена предикатом, то неправда є синкретичною. Вона може бути сконденсованою у словах yes (так) або no (ні) або розгорнутою у предикативних структурах. Дискретна неправда стосується викривлення інформації, співвідносної
з актантами й сирконстантами, які може приймати предикат (агенс, об'єкт, бенефіціант, інструмент, обставини, причина, час/місце, спосіб), а також
з аспектами буття предмета (якість, кількість, ідентичність власника, предмета або особи). Якщо фальсифікується ідентичність особи або неживого предмета, концепт неправда актуалізується лише в емоційно напружених ситуаціях. Навмисне викривлення інформації, що корелює зі слотами бенефіціант і причина, становить концептуалізаційну проблему: визначення відповідних висловлень як неправдивих потребує знання адресата не лише про наміри адресанта, але й про його справжні рушійні мотиви. Викривлення інформації, співвідносної з цими слотами, зазвичай кваліфікується як привід. Сфальсифікованою може бути
й інформація про суб'єктивну ситуацію, тобто про знання, оцінне ставлення, емоції/почуття, інтенції або фізичний стан суб'єкта мовлення. Актуалізація концепту неправда у таких випадках залежить від характеру ситуації (конфліктний або гармонійний) та наслідків неправди (бенефактивні або шкідливі). Так, висловлення, що містить хибну пропозицію, може розцінюватися й як блеф, удаваність, увічливість, нещирість або привід.

В.Комунікативний зміст НВ стосується ситуації спілкування. Параметрами комунікативної ситуації, що можуть зазнавати викривлення, є учасники (агенс, адресат і спостерігач) та обставини (місце/час і спосіб). Перекручення інформації, яка міститься у слоті агенс комунікативної ситуації, відбувається
у разі, якщо суб'єкт мовлення видає себе за іншу людину. Це робить зміст його висловлень семантично аномальним, оскільки в їх основі лежить хибна пресупозиція ідентичності мовця, наприклад: (15) "The Chinese converted you
to tea-drinking? That's why I see no coffeepot?" Morning coffee. Sabrina remembered. <...> "You can't believe how strange coffee seems to me. I feel as if I've been drinking nothing but tea for years" (Michael). Тут адресант (жінка) видає себе за іншу особу, що є "базовою" неправдою, яка міститься у пресупозиції. Однак у цьому разі бракує підстав для того, щоб визначити її висловлення як неправдиві, оскільки їх асертивно виражений зміст відповідає справжньому стану речей: вона не звикла
до кофе і відчуває себе так, ніби тривалим часом пила лише чай. Викривлення інформації, що відповідає слоту адресат, може здійснюватися лише за умови наявності спостерігача, який є або фактичним адресатом НВ, або жертвою обману. Викривлення обставин (тут/зараз і так) відбувається шляхом їх включення до системи хибних причиново-наслідкових зв'язків. Перекручення інформації, що стосується параметрів комунікативної ситуації, розцінюється як нещирість, зволікання або привід. Сигналом підвищеної ймовірності того, що інформація, яка міститься у висловленні, навмисно викривлена мовцем,
є дистанціювання останнього, що визначається як здійснюване вербально зменшення ступеня причетності суб'єкта мовлення до повідомлюваної їм інформації (M.Wiener, A.Mehrabian), наприклад: (16) "She saidyou'd got rich."
"Too bad she was lying" (R.Thomas). Адресант висловлення, зміст якого є хибним, не стверджує, що він вважає співрозмовника багатою людиною, а посилається
на джерело інформації, тобто фактично його власна думка про предмет розмови залишається невідомою. На дистанціювання мовця можуть указувати маркери некатегоричної вірогідності (посилання на авторитет, лексичні обмежувачі), заміна індивідуального референта колективним, конкретного – абстрактним, визначеного – невизначеним, а також елімінація агенса внаслідок таких синтаксичних перетворень, як пасивізація та заміна перехідного дієслова неперехідним. Релевантність істинності інформації може нейтралізуватися шляхом висунення
на перший план інших цілей адресанта, ніж уведення в оману, і тоді висловлення, що містить хибну пропозицію, визначається суб'єктом рефлексії як увічливість, жарт тощо.

У загальному комунікативному змісті НВ виокремлюються телеологічний, соціокультурний та психоемотивний складники, що характеризують суб'єктів комунікації як особистостей. Телеологічний складник стосується цілі суб'єкта мовлення, яка має складну структуру. Мовленнєва ціль, або власне інтенція, має свої складники, головне