LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвальні аспекти неправди як когнітивно-комунікативного утворення (на матеріалі сучасної англійської мови)

інші) шляхом уведення до її системи координат нових вимірів, насамперед, семіотичних (О.П.Воробйова, Л.І.Бєлєхова, Г.Г.Молчанова та інші) та дискурсивних (А.Д.Бєлова, В.З.Дем'янков, В.І.Карасик, А.О.Кібрик, М.Л.Макаров, А.В.Олянич, О.Й.Шейгал, І.С.Шевченко, Г.М.Яворська та інші). У цій парадигмі неправда постає як новий тип об'єкта, а саме як когнітивно-комунікативне утворення, суть якого визначається смисловим ефектом "не вірю", що
є наслідком осмислення індивідом власного досвіду інтерпретації висловлення, конвенційний зміст котрого не узгоджується з наявною у нього інформацією про предмет розмови й комунікативну ситуацію, ознаками якої він уважає, насамперед, знання адресанта про справжній стан речей та його намір увести адресата в оману. На позначення такого висловлення в роботі запроваджується термін неправдиве висловлення (НВ), а інтерпретатор власного когнітивного
і комунікативного досвіду йменується суб'єктом рефлексії, де остання розуміється як "звернення свідомості до себе самого" (Філософський словник). Об'єктивності неправді надає колективна пам'ять лінгвокультурної спільноти, або система принципів, якими керується індивід при інтерпретації висловлення як неправдивого. Подія наділення складного мовного знака смислом, протилежним тому, що пов'язується з ним конвенційно, називається концептом неправда, а мовні одиниці, що фіксують цю подію, – номінаціями неправди.

Наукове знання про неправду позбавляє її сили маніпулятивного впливу,
і тому звернення до проблеми використання мови для введення в оману відповідає соціальним запитам сьогодення. Актуальність вибору теми дисертації зумовлена загальною спрямованістю сучасної мовознавчої науки на виявлення опосередкованої присутності суб'єкта у системі мови та комунікативному застосуванні її одиниць. При розгляді неправди з позицій когнітивно-дискурсивного підходу дія принципу антропоцентризму виявляється у новий спосіб: людина, яка констатує наявність неправди у певній ситуації, сама залучається до цієї ситуації як суб'єкт рефлексії. Відповідаючи інтегративним тенденціям розвитку мовознавства (О.О.Залевська, Н.Лав), когнітивно-дискурсивний підхід до вивчення лінгвальних аспектів неправди як когнітивно-комунікативного утворення уможливлює співвіднесення номінативного плану неправди з дискурсивним, її когнітивних аспектів з комунікативними, а суспільно значущих характеристик з індивідуальними.

Зв'язок роботи з науковими темами. Проблематика реферованої дисертації відповідає профілю досліджень, які проводяться на факультеті іноземних мов Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна
у межах наукової бюджетної теми "Когнітивні й комунікативні проблеми дискурсу та навчання іноземних мов" (номер державної реєстрації 0106U002233). Тему затверджено на засіданні вченої ради факультету іноземних мов Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна (протокол №3 від
18 березня 2005 року).

Мета дослідження полягає у виявленні особливостей мовного втілення
і дискурсної реалізації неправди в контексті поєднання когнітивного
й комунікативного аспектів мовленнєвої практики носіїв англійської мови.

Поставлена мета передбачає необхідність розв'язання таких завдань:

– визначити теоретичні засади дослідження лінгвальних аспектів неправди
як когнітивно-комунікативного утворення;

– розробити комплексну методику опису номінацій неправди
й неправдивих висловлень;

– обґрунтувати критерії виокремлення одиниці дискурсної реалізації неправди й виявити її формальні та змістові характеристики;

– встановити зміст та обсяг вербалізованого у сучасній англійській мові концепту неправда шляхом аналізу словникової, комбінаторної та метафоричної семантики слів із коренем lie-;

– розкрити особливості організації втіленого засобами сучасної англійської мови концепту неправда за допомогою фреймової та прототипної моделей;

– виявити структуру поняттєвої категорії неправди шляхом систематизації засобів втілення концепту неправда в англійській мові;

– побудувати фазову модель розвитку ситуації неправди й конфігураційну модель неправдивого висловлення;

– схарактеризувати англомовні неправдиві висловлення за формою подання хибної інформації, їх когнітивним і комунікативним змістом;

– розкрити принципи внутрішньої організації дискурсних реалізацій неправди в сучасній англійській мові.

Об'єктом дослідження є лінгвальні аспекти неправди як когнітивно-комунікативного утворення, що формується в англомовному дискурсі.

Предметом аналізу є особливості вербалізації колективного знання носіїв сучасної англійської мови про неправду і способи його застосування у ситуаціях розпізнання неправди індивідом.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що неправда
є когнітивно-комунікативним утворенням, поява якого детермінована осмисленням комунікативної дійсності людиною та її потребою зробити результати своєї розумової діяльності надбанням інших людей (О.С.Кубрякова). Згідно з цим припущенням, розрізняються два плани лінгвального буття неправди: мовний
і дискурсивний. Ці плани пов'язані між собою концептом неправда.
Їх відмінність полягає у тому, що зв'язок концепту неправда з відповідною словниковою одиницею сучасної англійської мови має конвенційну природу,
а з НВ цей концепт співвіднесений у неконвенційний спосіб. Цим пояснюється відносна стабільність семантики номінацій неправди у системі англійської мови та рухливість смислу НВ в англомовному дискурсі.

Матеріалом дослідження є 1370 номінацій неправди, відібраних
із 28 словників сучасної англійської мови, та 15 тис. текстових фрагментів, в яких вживаються ці одиниці, а також 5127 фрагментів дискурсу, що містять НВ. Текстові фрагменти було отримано з банку даних "Британський національний корпус" (BNC), інтернет-джерел із публіцистичної проблематики (6 сайтів),
73 художніх творів сучасних англомовних авторів (загальний обсяг
21396 сторінок) та нехудожніх прозових творів (загальний обсяг 1106 сторінок). Фрагменти дискурсу відібрано із джерел двох останніх типів.

Загальнонауковим методологічним підґрунтям роботи є принцип антропоцентризму, модифікований під впливом змін у розумінні категорії суб'єкта у принцип участі спостерігача, що постулює онтологічну первинність активного суб'єкта пізнавальної діяльності стосовно царини його існування (О.В.Кравченко, Н.Луман, У.Матурана і Ф.Варела, Ю.С.Степанов). Конкретно-науковою методологією дослідження є когнітивно-дискурсивний підхід. Сягаючи мовознавчих ідей М.М.Бахтіна, Л.С.Виготського, Л.Віттґенштейна, Г.Ґійома, В.Гумбольдта та О.О.Потебні, цей підхід є когнітивним за суттю й діяльнісним
за стилем мислення, що виявляється у тлумаченні мови як активного середовища формування розумових об'єктів, а не пасивного засобу їх відбиття. Згідно
з настановами когнітивно-дискурсивного підходу, знаковість мовної одиниці
не є її інгерентною властивістю: