LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвальні аспекти неправди як когнітивно-комунікативного утворення (на матеріалі сучасної англійської мови)

конференціях, у тому числі,
13 міжнародних: III Українсько-німецький симпозіум "Види мовленнєвої діяльності: лінгвістичні та дидактичні аспекти" (Харків, 1995), VI Міжнародна конференція германістів "Мовна компетенція, креативність та актуальні проблеми викладання іноземних мов" (Харків, 1996), I-IV конференції Українського товариства дослідження англійської мови (Черкаси, 1999; Харків, 2001; Київ, 2005, 2007), Південно-східна конференція з лінгвістики/SECOL (Оксфорд, штат Міссісіпі, США, 2000), Міжнародна конференція Європейського товариства дослідників англійської мови (Гельсінкі, Фінляндія, 2000),
VIII Міжнародна конференція асоціації когнітивної лінгвістики "Cognitive Linguistics, Functionalism, Discourse Studies: Common Ground and New Directions" (Лоґроньо, Іспанія, 2003), VI Міжнародна конференція "Стратегії та методи навчання мов для спеціальних цілей" (Київ, 2003), наукова конференція відділу мовознавства РАН "Между ложью и фантазией" (Москва, 2006), Міжнародна наукова конференція "Когнітивно-прагматичні дослідження мов професійного спілкування" (Харків, 2006), Міжнародна наукова конференція "Етнопростір мови та культури: актуальні проблеми етнолінгвістики й лінгвокультурології" (Харків, 2007); 5 всеукраїнських: II-V Каразінські читання (Харків, 2002-2005), Всеукраїнський науковий форум "Сучасна англістика: стереотипність і творчість" (Харків, 2006); 18 міжвузівських: ювілейна наукова конференція Харківського державного аграрного університету (Харків, 1991), щорічні наукові конференції факультету іноземних мов Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна (Харків, 1990-2007), а також на літній школі-семінарі з проблем сучасної лінгвістики (Севастополь, 2007).

Публікації. Основні положення дисертації висвітлено у монографії обсягом 15,5 друк. арк., у 32 статтях загальним обсягом 14,66 др. арк., у матеріалах
14 наукових конференцій загальним обсягом 1,18 др. арк. У фахових виданнях, затверджених ВАК України, опубліковані 22 одноосібні статті, загальний обсяг яких становить 8,34 др. арк., і 3 статті обсягом 1,15 др. арк. – у співавторстві. Загальний обсяг публікацій – 31,34 др. арк.

Загальний обсяг роботи разом із бібліографією і додатками складає
491 сторінку, аобсяг її текстової частини – 383 сторінки (у тому числі
11 рисунків і 19 таблиць загальним обсягом 11 сторінок). Список використаноїнаукової і довідкової літератури містить 762 позиції, з яких 330 – іноземними мовами. Список джерел ілюстративного матеріалу – 83 позиції.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів
з висновками, загальних висновків, списків використаної наукової і довідкової літератури та джерел ілюстративного матеріалу, а також додатків.

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його мету
й завдання, об'єкт і предмет, схарактеризовано фактичний матеріал і методи його аналізу, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, сформульовано робочу гіпотезу та положення, що виносяться на захист.

Перший розділ містить аналіз підходів до вивчення неправди суспільно-гуманітарними науками. У ньому окреслено коло питань, які не були вирішені
в межах традиційних підходів, викладено методологічні підвалини їх розгляду
з позицій когнітивно-дискурсивного підходу до мови, визначено поняття, застосовані в аналізі неправди як когнітивно-комунікативного утворення,
на матеріалі сучасної англійської мови розглянуто формальні та змістові властивості одиниці дискурсної реалізації неправди (дискурсеми неправди)
й описано поетапну методику дослідження лінгвальних аспектів неправди.

Другий розділ присвячено виявленню особливостей вербалізації колективного знання носіїв сучасної англійської мови про неправду. Дослідження здійснено у когнітивно-семасіологічному та когнітивно-ономасіологічному аспектах, що композиційно відбивається у структурі розділу. У першому підрозділі шляхом виявлення і когнітивної інтерпретації (З.Д.Попова, Й.А.Стернін) семантичних властивостей слів із коренем lie- побудовано фреймову і прототипну моделі концепту неправда. Другий підрозділ висвітлює структурну організацію поняттєвої категорії неправди. До розгляду залучено всю сукупність номінативних одиниць сучасної англійської мови, значення яких може бути підведене під цю категорію. Виокремлено і схарактеризовано ядро поняттєвої категорії неправди, її інформаційний, поведінковий та оцінний виміри.

У третьому розділі побудовано фазову модель розвитку ситуації неправди, учасниками якої є носії англійської мови, та конфігураційну модель НВ, на підставі якої висвітлено особливості його внутрішньої форми, когнітивного
і комунікативного змісту. Внутрішню форму НВ розкрито шляхом аналізу способів подання перекрученої інформації. Когнітивний зміст НВ визначено
на підставі розмежування об'єктно і суб'єктно зорієнтованої референтної ситуації. Комунікативні властивості НВ установлено шляхом виявлення того, яким чином викривлення різних параметрів комунікативної ситуації впливає на її ідентифікацію й осмислення суб'єктом рефлексії. Виокремлено складники ситуації неправди (телеологічний, соціокультурний і психоемотивний) та розкрито особливості їх актуалізації в англомовному дискурсі. Дискурсні реалізації неправди змодельовано за принципом ризоми.

У загальних висновках наведено основні підсумки дисертаційної роботи та окреслено перспективні напрями подальших наукових розробок.

Додатки містять 27 таблиць, де узагальнено результати аналізу мовного матеріалу та систематизовано корпус досліджуваних одиниць, і 5 рисунків. Усього в дисертації 46 таблиць та 16 рисунків.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. "Традиційні та сучасні наукові підходи до трактування неправди". Упродовж тисячоліть гуманітарна думка прямувала шляхом рефлексивного освоєння неправди як раціонально зорганізованого об'єкта. Така методологічна настанова пояснюється домінуванням у науковому пізнанні світу репрезентаційного стилю мислення(П.Кенінґ), згідно з яким суть пізнання полягає у пасивному відтворенні, дзеркальному відбитті дійсності свідомістю універсального (абстрактного та індиферентного) суб'єкта. Мова, відповідно, тлумачиться як засіб втілення (репрезентації) "готової" думки. Ознаками класичного типу раціональності, як зазначає У.Еко, є фокусування на загальному, незмінному та моделювання об'єктів на підставі бінарних опозицій.

Прихильники традиції постулюють онтологічну нерівноправність членів опозиції "істина :: неправда", наділяючи істину статусом еталону, орієнтиру, стосовно котрого визначається неправда. Філософське трактування істини як відповідності змісту висловлення дійсному стану речей (теорія кореспонденції Арістотеля) або ідеальному "образу" дійсності, що існує до розкриття істини
й може бути виявлений свідомістю (теорія когеренції Платона), зумовлює розбіжності у тлумаченні неправди. Поняття неправди (репрезентація загального) визначається як хибність судження