LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвальні аспекти неправди як когнітивно-комунікативного утворення (на матеріалі сучасної англійської мови)

поверхневій синтаксичній структурі. Так, наприклад, у предикації Х lies об'єкт
є внутрішнім: Х lies означає, що Х робить щось(говорить неправду); у предикації X tells lies об'єкт експлікується у поверхневій структурі. Семантичні ролі предикатного слова lie виступають конституентами базового фрейму ситуації неправди, який є акціональним (С.А.Жаботинська) і містить слоти об'єкт, агенс, адресат, спостерігач, місце/час, мета, спосіб/манера, наслідки та оцінка. Акціональний фрейм ситуації неправди виступає як матричний стосовно фреймів, що структурують його слоти. Ці фрейми можуть бути посесивними або таксономічними, а їх слоти можуть розгортатися у предметноцентричні фрейми, що містять слот такий (С.А.Жаботинська).

Структураційний модус концепту неправда. Шляхом аналізу засобів заповнення слоту такий виявляється ступінь облігаторності тієї або іншої концептуальної ознаки неправди. Це дозволяє зорганізувати ці ознаки за принципом прототипу. Ознаки "хибність інформації" та "намір агенса ввести адресата в оману" утворюють ядро концепту неправда, оскільки ці параметри неправди є для неї конститутивними: їх зміна веде до перетворення неправди на інші сутності. До сильного імплікаціоналу (М.В.Нікітін) концепту неправда належать ознаки, що стосуються базових умов, за яких може виникнути неправда: екзистенційна ознака агенса, адресата та спостерігача ("наявність"), онтологічна ознака агенса, адресата та спостерігача ("уособленість"), епістемічна ознака агенса і спостерігача ("знання стану речей") та дейктичні координати місце/час. Високоймовірнісний імплікаціонал (М.В.Нікітін) концепту неправда формують ознаки, що характеризують типові ситуації неправди: "вербальність" способу передачі інформації, "егоїстичність" мети агенса, "значна шкідливість" наслідків для адресата, "корисність" наслідків для агенса, "асертивність" форми передачі інформації, "безпосередність" контакту агенса й адресата, "негативність" аксіологічної оцінки дії агенса спостерігачем. Слабкий імплікаціонал (М.В.Нікітін) концепту неправда репрезентований ознаками, притаманними нетиповим ситуаціям неправди: "невербальність" способу передачі інформації, "альтруїстичність" мети агенса, "незначна шкідливість" наслідків для адресата, "корисність" наслідків для адресата або для третьої особи, "імплікативність" форми передачі інформації, "опосередкованість" контакту агенса й адресата, "позитивність" аксіологічної оцінки дії агенса спостерігачем, "успішність/неуспішність" дії агенса, "зухвала/зніяковіла" манера його поведінки, "підвищена/знижена" частотність дії агенса. Ознаки,
що належать до слабкого імплікаціоналу, розмивають зовнішні межі концепту неправда, котрий постає як відкрита імовірнісна структура.

Розмиванню зовнішніх меж концепту неправда сприяють і процеси переносу значення, серед яких найважливіше місце посідає метафоризація.
До осмислення неправди залучаються знання з різноманітних галузей людського досвіду. Численні метафоричні образи неправди поєднуються у чотири групи: неправда – предмет, наприклад: (7) Lie upon lie (Fowles) (Нагромадження неправди; досл. "неправда на неправді"); неправда – істота, наприклад: (8) Lies have short legs (У неправди короткі ноги); неправда – середовище, наприклад:
(9) What I live in is lies (Murdoch) (Я живу у неправді) та неправда – подія, наприклад: (10) Lies were over (Murdoch) (Неправда закінчилася). У метафоричній проекції, згідно з Великим Ланцюгом Буття (G.Lakoff, M.Turner), неправда постає як сутність, що належить до нижчих від людини форм життя: фізичних предметів, їх сукупностей, що утворюють складні предмети або середовище, рослин та тварин. Організаційним центром сукупного метафоричного образу неправди є людина, що свідчить про те, що для висвітлення саме суб'єктно зумовлених ознак неправди носії англійської мови застосовують пояснювальні можливості метафори.

У другому підрозділі до розгляду залучаються не тільки слова із коренем lie-, але й інші номінації неправди, а увага знов зосереджується на класифікаційному модусі концепту неправда. Когнітивно-ономасіологічний аналіз одиниць словника mentiendi дозволяє доповнити дані про внутрішню структуру концепту неправда відомостями про його зовнішні зв'язки, котрі зумовлюють організацію поняттєвої категорії неправди. Відповідно до трьох напрямків семантичної деривації основного значення лексеми lie, у поняттєвій категорії неправди виокремлюються інформаційний, поведінковий та оцінний виміри. В інформаційному вимірі концепт неправда співвідноситься з концептом дезінформація, у поведінковому вимірі він корелює з концептом обман,
а в оцінному – з концептом оцінка.

Інформаційний вимір поняттєвої категорії неправди структурується відповідно до того, який з постулатів спілкування – якості, кількості, релевантності або способу (П.Ґрайс) – порушується. За цим принципом у складі поняттєвої категорії неправди виокремлюються підкатегорії викривлення якості інформації, викривлення кількості інформації, нерелевантність інформації та неясність інформації, що служать підґрунтям тематичних об'єднань мовних одиниць. У групі одиниць словника mentiendi, що називають викривлення якості інформації, згідно з наявністю диференційних сем "вигадування", "приховування" та "фальсифікація" виокремлюються три підгрупи, котрі об'єднують засоби вербалізації концептів вигадування, приховування та фальсифікація відповідно. Наявність сем "перебільшення" або "применшення" у семантичній структурі одиниць, що характеризують перекручення інформації за кількісним параметром, є основою їх розподілу на засоби вербалізації концептів перебільшення
і применшення. Концепти, які входять до складу підкатегорій викривлення якості інформації і викривлення кількості інформації, пов'язані між собою серією взаємних переходів, що виявляється у синкретизмі якісних та кількісних параметрів у низці одиниць словника mentiendi. Наприклад: belittle (занижувати, зменшувати) поєднує значення зменшення кількості з послабленням якості, whopper (зухвала неправда) – збільшення кількості з послабленням якості,
а magnify (звеличувати, вихваляти) – збільшення кількості з посиленням якості. Межею применшення є приховування, а крайнім ступенем перебільшення
є вигадування. Мовні одиниці, які вербалізують концепт нерелевантність, містять відповідну сему. У їх відбитті цей концепт наближається за змістом до концепту нісенітниця. Наприклад, в одному зі своїх значень слово smoke (букв. дим) тлумачиться як "дурниця, щось абсурдне; розмова, метою якої є вихваляння або обман" [nonsense; absurdities; pretentious or deceitful talk (Thesaurus of American Slang)]. Засоби мовного втілення концепту неясність містять однойменну сему.
Їх семантика свідчить про те, що цей концепт близький за змістом до концепту ухильність. Так, наприклад, equivocation (ухиляння від прямої відповіді) тлумачиться як "двозначна, неясна мова, особливо така, що має на меті ввести
в оману" [equivocal language