LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвістична діяльність Максима Рильського

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В. І. ВЕРНАДСЬКОГО


ПЕЛИПАСЬ МИКОЛА ІВАНОВИЧ


УДК 811:161.2'38:27:25:374


ЛІНГВІСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО


Спеціальність 10.02.01 – українська мова



Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук


















Сімферополь – 2007


Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського Міністерства освіти та науки України


Науковий керівник: кандидат філологічних наук, професор

Регушевський Євген Семенович,

Таврійський національний університет

ім. В. І. Вернадського, професор

кафедри міжмовних комунікацій та

журналістики

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Тараненко Олександр Онисимович, Київський національний лінгвістичний університет, завідувач кафедри загального та українського мовознавства;

кандидат філологічних наук, доцент Вєтрова Ельвіра Сабірівна, Макіївський економіко-гуманітарний інститут, завідувач кафедри української філології


Захист відбудеться 21 грудня 2007 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.08 у Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського за адресою: 95007, м. Сімферополь, проспект Академіка Вернадського, 4.


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського за адресою: 95007, м. Сімферополь, проспект Академіка Вернадського, 4.


Автореферат розісланий 20 листопада 2007 р.








Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А. Г. Шиліна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Постать М. Рильського як мовознавця-теоретика й мовознавця-практика, лексикографа, перекладознавця, громадського діяча, який постійно піклувався про долю рідної мови, посідає особливе місце в культурному, літературному й науковому житті України 20-х – першої половини 60-х років ХХ століття. Це зумовлено двома відмітними гранями його особистості, його таланту: по-перше, тим, що він, як ніхто інший із його сучасників – українських письменників, поєднував у собі письменницький, поетичний хист із блискучою філологічною освітою, по-друге, його надзвичайно активною та різнобічною діяльністю на ниві різних ділянок філології. До питань як української мови, так і загального мовознавства, перекладознавства, лексикографії М. Рильський звертався постійно – не тільки у спеціальних працях, а й принагідно в різних виступах, листах тощо.

Різні аспекти діяльності вченого в царині теоретичного і практичного мовознавства вже висвітлені в наукових, науково-популярних та науково-біографічних дослідженнях таких вітчизняних мовознавців, літературознавців, журналістів, як О. І. Білецький, І. К. Білодід, С. І. Головащук, О. І. Дейч, І. О. Ільєнко, Г. М. Колесник, В. В. Коптілов, Ю. А. Лавріненко, Л. Г. Мушкетик, Л. М. Новиченко та ін.

Актуальність дослідження зумовлена недостатньою вивченістю активної й багатогранної діяльності М. Рильського як теоретика і практика мовознавства та відсутністю окремого монографічного дослідження його наукової спадщини в сучасному українському мовознавстві, де б комплексно висвітлювався його внесок у розвиток філологічно-лінгвістичної думки, концепції і теорії мовознавства, перекладознавства періоду першої половини ХХ століття.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано на кафедрі українського мовознавства Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського в межах комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри "Лексична та граматична семантика української мови у функціонально-стилістичному аспекті" (державний реєстраційний номер 0106 U 00397). Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Сімферопольського державного університету ім. М. В. Фрунзе (з серпня 1999 р. – Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського) (протокол №3 від 02 квітня 1997 року), наукової ради Інституту української мови НАН України (протокол №3 від 14 лютого 2001 року).

Метою роботи є комплексний аналіз наукової спадщини М. Рильського та висвітлення його практичної діяльності, що мають значення для розв'язання актуальних питань теорії і практики української мови. Проблематика дослідження зумовлює розв'язання низки конкретних завдань:

1) провести дослідження теоретичної і практичної діяльності М. Рильського в галузі мовознавства – культури української мови, лінгвостилістики, історії літературної мови, лексикографії, філософії і психології мови, соціолінгвістики, лінгвістичних аспектів перекладознавства та фольклористики – у тісному зв'язку як із суспільно-політичними та ідеологічними умовами життя і творчості письменника-вченого, так і з розвитком філологічно-лінгвістичних ідей його часу;

2) зробити огляд питань історії української національної, а також літературної мови в інтерпретації М. Рильського;

3) проаналізувати праці М. Рильського про мовні особливості творчості українських письменників;

4) охарактеризувати теоретичну і практичну діяльність М. Рильського як лексикографа;

5) висвітлити питання історії українського перекладу та теорії перекладознавства в трактуванні М. Рильського;

6) простежити практичну участь М. Рильського у розв'язанні актуальних соціальних питань функціонування української літературної мови.

Об'єктом дисертаціїє філологічна, власне лінгвістична, публіцистична та епістолярна спадщина М. Рильського (статті, виступи, замітки, рецензії, відгуки на докторські та кандидатські дисертації, зауваження на берегах рукописів, листи), а також його художня творчість (мовознавча проблематика в поезіях, особливості перекладацького стилю) на фоні тогочасних філологічних, соціально-культурних та громадсько-політичних проблем розвитку і функціонування української мови.

Предметом дослідженняє виявлення та оцінка конкретного впливу М. Рильського на різні аспекти науки про українську мову і практичну реалізацію проблем, пов'язаних із функціонуванням української мови середини XX століття.

Методи дослідженнявідповідають поставленій меті і завданням роботи. Основним є описовий метод, який передбачає виявлення конкретних аспектів розуміння й тлумачення окремих мовних явищ у філологічній діяльності М. Рильського. Методи аналізу та синтезу при вивченні творчого доробку М. Рильського як мовознавця-теоретика, мовознавця-практика, лексикографа, перекладознавця, громадського діяча забезпечують адекватне й об'єктивне відображення його лінгвістичної діяльності. Використовувалися також елементи спостереження (інтерв'ю), зіставлення, систематизації.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше зроблено спробу комплексного й