LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвістична компетенція як фактор мовної гри

Сніховська І.Е. Лінгвістична компетенція як фактор мовної гри

УДК 802.0

І.Е.Сніховська,

викладач

(Житомирський педуніверситет)

ЛІНГВІСТИЧНА КОМПЕТЕНЦІЯ ЯК ФАКТОР МОВНОЇ ГРИ

У статті розглядається значення лінгвістичної компетенції комунікантів в текстах, спрямованих на мовну гру. Аналізуються умови образної асоціативної інтерпретації мовного знака в процесах комунікації, спрямованої на досягнення гумористичного ефекту.

В процесах актуалізації значення із свідомою установкою на мовну гру особливу роль відіграє апеляція до лінгвістичної компетенції комунікантів. Активізуючи фрейм асоціативного сприйняття знака, адресант мовної гри очікує, що його асоціативний код буде відтворено адресантом інформації на основі зворотнього асоціативного переосмислення мовної одиниці. При цьому механізм сприйняття визначає розуміння між учасниками комунікації за умови достатності для цього лінгвістичної компетенції реципієнта. На думку Н.Д.Арутюнової, для досягнення розуміння між учасниками комунікативної ситуації досить комунікативної доцільності висловлювання для того, щоб пресупозиція відправника повідомлення не вступала в протиріччя із загальним фондом знань комунікантів [1]. Така умова є, звичайно, необхідною, але не достатньою для успішності комунікації, що містить факти мовної гри, де достатнім може рахуватися такий рівень лінгвістичної компетенції, що забезпечує "цілісність і єдність знань про звукову оболонку і значення словесного знака в свідомості мовців" [2].

Розглядаючи лінгвістичну компетенцію комунікантів як важливий чинник асоціативної інтерпретації знака в процесі мовної гри, необхідно відзначити таке:

а) лінгвістична компетенція має складну багатоярусну структуру, яка відповідає різноманіттю компонентів комунікативної здібності мовців;

б) лінгвістична компетенція включає в себе як суспільні, так і індивідуальні лінгвістичні знання про світ;

в) в галузі використання мовних одиниць лінгвістична компетенція передбачає засвоєння обох сторін знака – як форми, так і змісту. Глибина оволодіння змістом знака визначає рівень семантичної компетенції мовців, яка формується на основі пізнання предметів оточуючої дійсності й сприйняття мовних одиниць в комунікативних актах. Відтак, несуперечливе розуміння слова в контексті забезпечується такими важливими компонентами лінгвістичної компетенції, як знання про загальноустановлене системне значення слова, про пресуппозиції його вживання, можливу комбінаторику лексичних одиниць [3]. Засвоєння плану вираження мовної одиниці передбачає не тільки оволодіння її звуковою оболонкою, але й уявлення про те, як дана оболонка співвідноситься з певним змістом і в які системні зв'язки може вступати з іншими одиницями;

г) лінгвістична компетенція передбачає обов'язкове знання про потенційність мовних явищ. Цей компонент лінгвістичної компетенції комунікантів передбачає знання про варіативні тенденції розвитку знака в даній мові, про специфіку його функціонування в різних сферах вживання, а також зумовлює рівень оволодіння мовою і засобами вираження даного змісту – інакше кажучи, знання про можливість виразити одне й те ж різними засобами;

д) лінгвістична компетенція охоплює як продукування мовлення, так і його сприйняття, що пов'язано з проблемою розуміння між учасниками комунікації, а також з проблемою спільності асоціацій у адресата і адресанта мовленнєвого повідомлення. Застосовуючи до мовленнєвої комунікації висловлювання О.О.Леонтьєва про те, що "значення не є асоціації, але знання асоціацій" висновуємо, що значення знака у плані його формально-змістової варіативності є знання його потенційної асоціативності [4:25]. Потенційна асоціативность як фактор лінгвістичної компетенції комунікантів визначає інтерпретацію можливого змісту повідомлення. Саме механізми асоціювання забезпечують таку організацію лексичної пам'яті людини, яка створює можливість варіювати різноманітні зв'язки слів у відповідності з комунікативними намірами мовців [4:28];

е) лінгвістична компетенція є зумовленою такими чинниками, як рівень освіти, професія, індивідуальний досвід і т.ін. Розбіжність рівня лінгвістичної компетенції комунікантів від звукової оболонки до оволодіння конотативним компонентом як змісту, так і форми мовного знака визначається саме суб'єктивними чинниками, пов'язаними з формуванням мовної особистості. Чим ширше коло асоціативних зв'язків мовної одиниці у свідомості носія мови, тим більш розвинутою є організація лексикону мовної особистості, і більш гнучкою є запас потенційного мовленнєвого варіювання формально-змістових аспектів мовної одиниці в її мовленні.

Рівень лінгвістичної компетенції мовця (зокрема, здатність до творчого використання мови) зумовлює і функціональний напрямок мовної гри: від простої імітації експресивного ефекту, спричиненого ненормативним вживанням слова (напр., au reservoir замість au revoir, silver plate замість sil vois plait, merci buckets замість merci beaucoup, Ali Gator замість alligator, not a bean замість nota bene і т.п. [5], до спрямованого естетичного асоціативного впливу на адресата (напр., мовна гра в сфері поетичного мовлення, факти псевдомотивації і контамінації):

"What shall I call my dear little dormouse?

His eyes are small but his tail is e-nor-mouse" (A.Milne)

"Rats. Of these there are the following kinds: a black rat and a gray rat, a py-rat and a cu-rat";

"Weren't we messmates in the Army?" "Sure. You used to get into the same messes I did" [6:130];

"Beware! This machine is coinivorous!"

Таким чином, суб'єктивні чинники лінгвістичної компетенції визначають мовленнєву індивідуальність мовної особистості, враховуючи таку форму комунікативної взаємодії, як мовна гра.

Правила мовленнєвої поведінки відбивають розвиток семантичного, лінгво-когнітивного і мотиваційного рівнів лінгвістичної компетенції. Перший пов'язаний із засвоєнням значень загальновживаних слів, другий – з формуванням знань про світ і мовну картину світу, третій характеризує здатність мотивувати вибір певної стратегії мовленнєвої поведінки, наявність свідомої установки на використання і продукування мовних одиниць відповідно до мети спілкування [7]. Рівень розвитку лінгвістичної компетенції, мовної здатності визначає мовленнєву активність особистості – перехід від знання мови до її вживання. Мовленнєва активність як прояв мотиваційного рівня мовної здатності може виражатися у навмисному порушенні мовної норми з метою привернути увагу до нестандартності самої форми мовленнєвої поведінки, до експерименту над знаком. Слід відрізняти подібні випадки від ненавмисніх неправильностей, зумовлених недостатністю мовленнєвого досвіду мовця. Навмисні ігрові інновації характеризують творче ставлення до мови, евристичність мовленнєвої і розумової діяльності, здатність до встановлення різноманітних зв'язків між мовою і оточуючою дійсністю. Неочікуваність, нестандартність використання узуальних слів і словотворчих інновацій нерідко розглядається як основа експресивності мовлення: "В прагненні віднайти найбільш адекватне відображення своїх емоцій мовець в умовах побутового спілкування може виходити за рамки стандартної лексики як недостатньо експресивної" [8:50]. Але через незнання норми аномалія і комізм можуть залишитися