LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвістична концепція арабо-мусульманського філолога 10 століття Ахмада Ібн Фариса на матеріалі його трактату "Фікг ал-луга ва сунан ал-араб фі каламіга"

безумовну оригінальність численних висловлюваних ним ідей і методологічних підходів, насьогодні в західній арабістиці не існує спеціальних монографічних досліджень, присвячених його основному трактату "Фікг ал-луга ва сунан ал-араб фі каламіга". Немає їх і в національному арабському мовознавстві, яке, тим не менше, успадкувало абсолютну більшість поглядів Ібн Фариса на методи лінгвістичного опису. З цієї точки зору вивчення витоків арабського мовознавства сприяє процесу входження арабської національної лінгвістичної школи в світову науку про мову.


Практичне значення роботи


Пропонована інформація буде корисною для молодого наукового континууму сходознавців України, оскільки вона відкриває значний масив незнайомої українському досліднику класичної арабомовної філологічної літератури і вперше в Україні розглядає близькосхідну арабомовну письмову традицію у співвіднесенні з основами ісламського правознавства.

Вперше здійснений переклад численних арабомовних термінів, що не мають еквівалентів у слов'янському мовознавстві, сприятиме подальшому розвитку вітчизняної розробки термінологічного апарату арабської лінгвістики і правознавства.

Материали дослідження віднайдуть практичне застосування у студентів-сходознавців, спеціалістів з афразійського і загального мовознавства, перекладачів і всіх зацікавлених питаннями арабської культури.


Особистий внесок здобувача


Як дисертаційне дослідження, так і опубліковані за темою дослідження статті здобувача пропонують і доводять правомірність авторської гіпотези про співвіднесеність ісламської правознавчої доктрини і арабського мовознавства, яку оптимально унаочнено в тексті трактату Ахмада Ібн Фариса. Самостійність задуму і його реалізації здобувачем підтверджує відсутність подібного роду студій як в Україні, так і на інтернауковому просторовому терені. Концепцію, що її окреслено темою дисертації, реалізують опубліковані за темою статті, одну з яких підготовано автором цілком самостійно, а дві створено за редакційною підтримкою наукового керівника і дружини.


Апробація результатів дисертації


Наукові гіпотези і висновки, обговорювані у пропонованій дисертації, пройшли апробацію на Перших Міжнародних Наукових Читаннях Аг. Кримського, що їх було організовано Інститутом сходознавства ім. А.Кримського НАН України в м.Звенигородка Черкаської області 27-31.05.1997р., і на Других Міжнародних Наукових Читаннях А.Кримського 8-12.06.1998р. в мм. Києві і Звенигородці. Проблему неодноразово було обговорювано на наукових семінарах Інституту сходознавства ім. А.Кримського НАН України. Результати дослідження знайшли також відображення у трьох публікаціях.


Структура дисертації


Робота загальним обсягом 190 сторінок (російською мовою) складається зі вступу, висновків і трьох основних частин: 1.Основи і методика мусульманского права (фікг ал-ісламі). 2.Основи і методика фікг ал-луга (основ арабського мовознавства). 3.Лінгвістична концепція Ахмада Ібн Фариса.

Перша частина складається з наступних розділів: 1.1.Виникнення і розвиток ісламського фікга, його теорії і методики (усул ал-фікг). 1.2.Основні складники усул ал-фікг. 1.3.Джерела ісламського законодавства. 1.4.Діяльність муджтахида і система принципів іджтихаду. Друга частина розглядає такі проблеми: 2.1.Теологічна і лінгвістична діяльність Ібн Фариса в контексті традиції фікг ал-луга. 2.2.Термінологія роботи: модифікації поняття фікг в арабському мовознавстві і реалізація поняття сунна. 2.3.Виникнення і розвиток фікг ал-луга. 2.4.Методи дослідження і законодавчі джерела шаріату в фікг ал-луга. 2.5.Класифікація джерел методу ас-сама в арабській граматиці. Третю частину присвячено наступним питанням: 3.1.Джерела арабської лінгвістичної традиції. 3.2.Основні школи арабської граматики в контексті наукової концепції Ібн Фариса. 3.3.Характеристика наукового методу Ахмада Ібн Фариса на основі аналізу його трактату "ас-Сахібі фі фікх ал-луга". Висновки дослідження доповнено окремо поданим реєстром зібраних наукових праць автора, досліджуваного дисертацією, який складається з 59 джерел. До роботи також додається список використаних джерел і літератури, що налічує близько 280 назв арабською, російською, англійською, французькою, німецькою мовами, покажчик використовуваних термінів і умовні скорочення.


Зміст роботи


У вступі обгрунтовано вибір теми дослідження, визначено задачі дисертації, подано огляд основної літератури щодо предмету дисертації, наведено джерела. Першими дослідженнями арабської лінгвістичної думки стали коментарі до священних текстів у Сибавайхи "aл-Kітаб", аз-Замахшарі "ал-Mуфассал", в 14 столітті з'явились коментарі Ібн Акіля до відомої віршової граматики Ібн Малика "Алфіййа"; ряд монографій присвячено дискусіям басрійських і куфійських граматиків, і серед них - праця багдадського вченого Абу-л-Бараката Ібн ал-Анбарі "ал-Інсаф"; роботи біографічного характеру, що часто містили і коротке переповідання самих авторів: праця ас-Сірафі "Ахбар ан-нагавайин ал-басрайин", Ібн ал-Анбарі "Нузхат ал-алба", Ібн Халлікана "Вафайат ал-айан", Джелаладдіна ас-Суйуті "Бугйат ал-вуат" і "ал-Музгир" - компілятивна праця, що містить погляди арабських вчених на лексикологію і лексикографію. Значно пізніші за походженням європейські філологічні трактати Вільгельма Постеля (1501-1581) використовували досягнення арабських мовознавців у розподілі частин мови на ім'я, дієслово і частки, приголосних на кореневі та афіксальні, коренів на трьохконсонантні і чотирьохконсонантні. 1608-1611 рр. Петер Кірстен видав трьохтомну арабську граматику, а дослідження Т.Єрпеніуса, А.Гіреніуса, Я.Голіуса та С.де Сасі ознайомили Європу з арабською лексикографією і уможливили контамінацію арабо-мусульманської і європейської науки про мову. Поза сумнівом, поняття кореня і флексії в дослідженнях, що безпосередньо передували створенню принципів порівняльно-історичного мовознавства, мали арабське походження. З 19ст. вивчення арабської філології в Європі набуває систематичності: це перевидання твору Сибавайхі "ал-Кітаб"1, трактатів аз-Замахшарі, Ібн Йаіша, Ібн Фариса2, Ібн Джинні, ал-Анбарі, ас-Суйуті і найбільших середньовічних словників; праці з фонетики - монографії Г.Валльойна, К.Фолерса, А.Шааде, М.Бравмана, Ж.Кантино, А.Флейша, Х.Самаана, - морфології й синтаксису: дослідження А.Флейша3, праці Г.М.Габучана, М.Картьєра. Значна кількість монографій з середньовічного арабського мовознавства опублікована в 20ст.: це праці Гібба, Марголіуса, Нікколсона (Англія), Ю.Крачковського, А.Кримського4, А.Б.Халідова5, С.С.Майзеля, Б.Я.Шидфара (СРСР), Блашера6, Марсе, Масиньона, Перре (Франція), Налліно, Лесі Дела Віда, Габріелі (Італія), Ріттера, Шааде (Німеччина). Слід відзначити "Історію арабської літератури" Брокельмана7, значний внесок арабських дослідників Шауки Дайфа, Хасана Аббаса, Алі Абделя Вахіда Вафі; нариси з історичного розвитку арабської мови Г.Флюгеля, монографії В.Гіргаса "Нарис граматичної системи арабів", В. Звегінцева "Історія арабського мовознавства",