LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвістична синергетика ідіолекту Євгена Маланюка

національної історії.

В історичному романі у віршах Ліни Костенко "Берестечко" особлива поетична правда розкривається іманентними засобами і прийомами поетичної мови, спроможної видобувати істину з джерел мовно-національної пам'яті. Пошук істини на шляху власне поетичної логіки впливає на свідомість читача через його естетичне чуття й чуття мови; провідна роль у цьому належить таким власне поетичним прийомам пошуку істини, як актуалізація внутрішньої форми слова, паронімічна атракція, поетична етимологія, додаткова семантизація граматичних форм і категорій. Особлива поетична логіка вселяє віру в майбутнє України, допомагає знаходити оптимістичну настанову на майбутнє в безцінній скарбниці мовно-історичної пам'яті, у назвах Немиринці і Гнівань, в іменах Іван і Богдан, у самому етнонімі слов'яни, у внутрішній формі лексеми держава.

Діалог мистецьких ідіолектів Євгена Маланюка і Ліни Костенко розкриває особливе призначення поетичного слова-Логосу, слова національної мови як утілення історичної істини. Найважливіші здобутки філософського осмислення національної історії постають унаслідок відродження генетичної пам'яті слова шляхом актуалізації зв'язку плану вираження й плану змісту за законами розгортання поетичного дискурсу. Мовно-естетичний вплив поезії на читача спричинений злагодженою, синергійною організацією тексту, яка забезпечує необхідні моменти синтезу знань із джерел етномовної пам'яті.


ВИСНОВКИ


У дисертації наведено теоретичне узагальнення й принципово нове розв'язання наукової проблеми розбудови методологічної бази дослідження поетичного тексту як складної відкритої нелінійної нерівноважної системи у зв'язку із зовнішніми та внутрішніми чинниками системотворення, у динаміці відношень з іншими типами дискурсу в загальній системі ідіолекту письменника, а також вироблення практичної методики системного аналізу художнього тексту в руслі цієї дослідної моделі. Досягнення мети дисертаційного дослідження дає можливість зробити такі висновки.

1. Природна людська мова і поетичний текст як потенційний максимум її реалізації з погляду синергетики є складною відкритою нелінійною нерівноважною системою, яка, підлягаючи дії універсальних закономірностей формування складних систем, яскраво виявляє при цьому специфіку законів самоорганізації. Теорія самоорганізації відкриває в складній нерівноважній системі поетичної мови її принципову гетерогенність, поєднання підсистем другого, третього та інших порядків, з чим пов'язана внутрішня різноманітність системи, її гнучкість і динамічність, а отже й історизм системних утворень.

2. Осягненню онтологічної цілісності творчої спадщини митця слугує гносеологічна цілісність системної моделі поетичного ідіолекту. Логічна категорія модальності в ролі базового концепту системного уявлення дозволяє розкрити внутрішню складність поетичної творчості, її суперечливість і водночас цілісність.

Модальності мислення й почування є вихідним, основоположним чинником у формуванні картини світу людини, вони визначають когнітивну базу творчої діяльності – екстралінгвальне ціле, яке неминуче відтворюється в системі ідіолекту письменника. Аналіз текстових маніфестацій категорії модальності, її вияву в тексті як продукті духовної діяльності людини дає змогу встановити зв'язки екстра- та інтралінгвальних системотворчих чинників, на поєднання яких орієнтована сама людська мова своєю знаковою сутністю.

3. Множинності шляхів розвитку, складному характеру взаємодії зовнішнього впливу на мовну систему та внутрішніх механізмів її саморегулювання найбільшою мірою відповідає детерміністично-стохастичний опис мовних явищ. Імовірнісна природа причинності виступає основою явища стилю, який постає на ґрунті самої можливості вибору одиниць з ряду синонімічних або варіантних.

У складній нелінійній дискурсивній системі детерміністичність і випадковість перебувають у відношеннях взаємного доповнення. Стохастичний вибір альтернатив подальшої еволюції відбувається в межах певного, детермінованого поля можливостей: картина світу автора визначає стохастичні її відображення в мовних творах; моделювання можливих світів має місце в межах цілісної авторської концепції художнього твору; актуально нескінченні інтерпретації потенційно закладені в завершеному творі словесного мистецтва. Отже, цілісність і поліваріантність тексту виявляють новий, синергетичний аспект Гумбольдтової опозиції "процес – результат".

4. Концептуальна і мовна моделі світу Євгена Маланюка виявляються організованими навколо домінанти – змістового комплексу "рідна земля, її свобода і державність, боротьба за визволення Батьківщини". Образ України в його поезії формує сталий тип фазової траєкторії, підмножину, на якій зосереджуються всі розв'язання системи, тобто стійку структуру-атрактор. Творчість Є. Маланюка – взірець витриманої на високому естетичному рівні соціально ангажованої літератури – розкриває особливу роль деонтичної модальності мислення в концептуальній моделі світу письменника. Акцентована деонтично-модальна сфера репрезентує констеляцію домінант, яким належить атрактивна роль у процесі взаємодії модальностей та в організації засобів мовної виразності.

5. Епістемічний оператор Я знаю в поезії Євгена Маланюка – засіб актуалізації значущості інформації в процесі творення мистецької дійсності. Щаблі функціонування епістемічного оператора, визначені відповідно до ступеня вияву персуазивної ознаки, змістової глибини й дієвості знання, експлікують процесуальність структури поля епістемічної модальності, а з урахуванням текстового вияву взаємодії модальностей слугують фундаментом для аналізу синкретичної природи процесів мислення й мовно-естетичного спілкування.

Гранично щире поетичне висловлення є необхідно істинним у суб'єктивному мистецькому світі, об'єктивно існуючи при цьому в модусі можливого, представляючи один з уявних світів. Можливий світ, поряд з іншими модально-логічними індексальними характеристиками, виступає одним з аргументів функцій істинності. Гармонійність, злагодженість компонентів побудованого інтенсіонального поетичного світу є важливим чинником естетичного впливу мистецького твору.

6. Функціонально-семантичне поле засобів безпосереднього вираження деонтично-модальної семантики в поетичному ідіолекті Є. Маланюка виявляє парадигматичні зв'язки мовних засобів вираження волюнтативного змісту, а синтагматичний вимір текстового континууму експлікує синфункціональну дію експресивних мовних засобів, їх конвергентну спрямованість на вираження єдиного поетичного змісту.

Акцентування локусів резонансної взаємодії мовно-естетичної й деонтично-модальної семантики має у своєму підґрунті чітку просторово-часову архітектуру, ізоморфізм рівневої організації поетичного дискурсу і спирається на механізми зворотних зв'язків. Саморекурсивний зворотний зв'язок як універсальна закономірність, основа самоорганізації складних нелінійних систем знаходить вияв на мікро- та макро- рівнях організації поетичного тексту.

7. Синергетика модальностей поетичної творчості відкриває в субзистенційній царині референтів художнього світу аспект постійного й невпинного становлення буття, а семіотичне ахронне буття мистецьких ідей і