LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвістична синергетика ідіолекту Євгена Маланюка

зовнішніми та внутрішніми чинниками системотворення, у динаміці відношень з іншими типами дискурсу в загальній системі ідіолекту письменника, а також апробація цієї інтегративної дослідної моделі на практиці, виявлення її евристичних можливостей у процесі аналізу тексту.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

  • обґрунтувати теоретичні засади розуміння поетичного тексту як складної відкритої нерівноважної системи; визначити зовнішні та внутрішні системотворчі чинники, релевантні для формування й функціонування системи ідіолекту письменника;

  • з'ясувати базові складники гносеологічної системної моделі поетичного тексту – концепт, структуру, субстрат системи; розкрити системотворчі функції алетичної, епістемічної, аксіологічної, деонтичної, емотивної модальностей у формуванні системи ідіолекту Євгена Маланюка;

  • простежити формотворчу роль явищ ментальної сфери (картини світу митця, епістемічних феноменів – зокрема, історіософської, естетичної концепцій) у постанні ідіостилю Є. Маланюка;

  • розкрити модально-логічну природу процесу інтенсіоналізації як базового в поетичній мові, встановити лінгвосинергетичні механізми й закономірності цього процесу;

  • розглянути семіотичну специфіку поетичного тексту й описати з позицій теорії складних нелінійних систем сутність вузлових моментів ("стратегічних точок") у поетичному дискурсі, їх релевантні чинники, структури-атрактори креативно-еволюційних процесів у поезії Євгена Маланюка;

  • проаналізувати систему засобів вираження волюнтативного змісту в соціально ангажованій поетичній творчості Є. Маланюка в аспекті міжрівневої взаємодії мовних засобів та інформаційно-обмінних процесів у полі деонтичної модальності; дослідити механізми морфогенезу, синергійної дії експресивних засобів у поетичному тексті;

  • з'ясувати механізми дії структур пам'яті компонентів системи письменницького ідіолекту як фактора наростання змістової складності; встановити основні закономірності трансляції інформації в процесі творчого діалогу систем поетичних ідіолектів; розкрити системну природу ключових слів і лексем-символів як виразників специфіки мистецького ідіолекту, носіїв ідіостильової інформації.

    Об'єкт дослідження – ідіолект Євгена Маланюка у його вияві в поетичних, публіцистичних, літературно-критичних, культурологічних, історіософських творах письменника, на широкому тлі національної та світової культури, з особливою увагою до поетичної творчості митця.

    Предметом дослідження виступають процеси системотворення, самоорганізації й наростання складності в мовному вираженні модально-логічного та естетичного змісту в поетичному тексті, з урахуванням інформаційного обміну між різними видами мовної діяльності в межах системи ідіолекту Є. Маланюка, діалогічної взаємодії з творчістю інших письменників.

    Матеріалом дослідження обрано письменницьку творчість Євгена Маланюка. Вибір матеріалу зумовлений вагомістю творчого доробку митця в історії української літератури, а також, з другого боку, недостатньою дослідженістю його ідіолекту в плані мовно-системної організації. В аспекті проблематики дисертаційної роботи важлива наявність значної кількості публіцистичних, літературно-критичних, культурологічних, історіософських праць письменника, в яких одержали розгорнуте вираження історіософська й естетична концепції автора. Для дослідження цілісного ідіолекту Євгена Маланюка залучається й епістолярна спадщина письменника, зокрема опубліковані листи до Й. С. Махара, О. Сембай-Галицької.

    Дисертаційне дослідження продовжує традицію маланюкознавства, представлену працями Т. Салиги, М. Неврлого, Ю. Войчишин, Л. Куценка, О. Тищенко, О. Кухар та багатьох інших дослідників. Головною настановою пропонованої роботи є увага до мовних закономірностей динамічної системно-цілісної організації ідіолекту письменника.

    Творчість Євгена Маланюка розглядається в широкому культурологічному контексті з урахуванням явищ цитатності, інтертекстуальності як вияву діалогу систем мистецьких ідіолектів. Аналізуються відлуння образів давньоукраїнської міфології і концептосфера античної культури, творче використання біблійної символіки та образів "Слова о полку Ігоревім". Поезія Євгена Маланюка інтерпретується в контексті української та світової літератури ХІХ – ХХ століть, у зіставленні з творчістю письменників-попередників і сучасників: Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, М. Хвильового, Б. І. Антонича, представників Празької школи українських літераторів та угруповання неокласиків, – а також українських письменників наступних поколінь: Л. Костенко, В. Стуса, П. Вольвача; у мистецькому діалозі з творами Й. С. Махара, Л. Подгорського-Околува, А. Ахматової, М. Гумільова, О. Мандельштама, в інших взаємозв'язках і паралелях.

    Онтологічні властивості об'єкта вивчення (складність, гетерогенність, відкритість, динамізм системи ідіолекту письменника) – з одного боку, та гносеологічні підстави самого дослідження (системна спрямованість наукового опису, процеси самоорганізації як центральна проблема) – з другого, визначають доцільність інтегративного підходу в методології дисертаційного дослідження, що проводиться на основі синтезу теорії складних нелінійних систем, традиційної лінгвістики, філософії мови, модальної логіки та семіотики. Подібна багатоаспектність аналізу, яка дозволяє досягти сумірності методу з об'єктом дослідження, має у своєму підґрунті відому теорему К. Геделя про неповноту дедуктивних систем і принцип доповнюваності, сформульований Н. Бором.

    Метою, завданнями й методологічними засадами дослідження визначаються методи, застосовані в роботі. Специфіка аналізованих мовних явищ зумовлює використання комплексної методики для розкриття синергетичної сутності процесів у динаміці розвитку ідіолекту письменника. Провідна роль належить загальнофілологічному методу тлумачення семантики та функцій мовних одиниць залежно від значення мовно-естетичного цілого, який набуває в роботі нового концептуального наповнення під впливом синергетичної дослідної парадигми.

    У теоретичній частині дисертації використано прийоми наукового аналізу, синтезу, узагальнення. Емпіричне обстеження мовного матеріалу потребує застосування системно-описового та порівняльного методів. Уточнення структури узуального і контекстно зумовленого значень слова здійснюється за допомогою компонентного аналізу. У дослідженні проблем мовної пам'яті для виявлення сукупності контекстуальних оточень ключових і символічних лексем та їхніх асоціативних зв'язків застосовано елементи методу дистрибуції, пов'язаного з контекстологічним і валентнісним аналізом. З метою встановлення тенденцій розвитку стилістичних явищ використовуються елементи кількісного аналізу. Задля зручності й компактності опису логічного змісту епістемічної, алетичної, деонтичної модальностей використано прийом формалізації.

    Наукова новизна одержаних результатів полягає у виробленні принципових положень синергетичної концепції системної природи ідіолекту письменника, з чим пов'язані

  • виявлення у фенотипі та генотипі поетичного тексту універсальних глибинних закономірностей, що перебувають в основі


  •