LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвістична синергетика ідіолекту Євгена Маланюка

ідіолекті Євгена Маланюка. У дисертації схарактеризовані адресати волюнтативного звернення (з урахуванням їхньої можливої неоднозначності в поетичному тексті), а також стилістичне навантаження категорії виду дієслова в імперативних конструкціях. Форма недоконаного виду наказового способу акцентує увагу на процесі існування дії, стану в деонтичному світі, пор. звернення до рідної землі: "Пий же, пий кров повстань, як воду, Упивайся червоним вином!" – тоді як форма доконаного виду підкреслює семантику виникнення, настання: "Повстань, як древлє! Панцир з міді Замінить лахи й ганчірки <...>".

Неозначена форма дієслова в ролі головного члена односкладних інфінітивних речень виявляє здатність під впливом контекстуального оточення виражати широкий спектр відтінків волевиявлення, наприклад, передає наказ ліричного героя самому собі: "Все чути. Всім палать. Єдиним болем бути <...>". Проаналізовано два основні типи інфінітивних конструкцій у полі деонтичної модальності: об'єктивно-нормативний та суб'єктивно-волюнтативний інфінітив, – відмінності між якими зумовлені передусім заповненням у прескриптивному висловленні змістової позиції джерела логічної норми. З'ясовано додаткові змістові відтінки інфінітивних речень з часткою би (б), контекстуальну семантику заперечних та питальних інфінітивних речень.

Сама лаконічна структура односкладних речень сприяє акцентуванню бажаного стану справ. Таке граматичне виділення – вдячний ґрунт для втілення інтенційного стану волевиявлення. Потрапляючи до сфери дії поля деонтичної модальності, набувають здатності втілювати логічно-нормативну семантику речення безособові ("І все ж із серця виллять треба мед І полум'ям наллять його залізним <...>"), генітивні ("Простору! Сонця! Більш душа не стерпить"; "<...> І морок ночі розідрав Міліоновий галас: Кари!"), номінативні ("Не хліб і мед слов'янства: Криця! Кріс! Не лагода Еллади й миломовність: Міцним металом наллята безмовність, Короткий меч і смертоносний спис").

Важливий суперсегментний засіб вираження логічної норми – волюнтативна інтонація, яка просякає все поле деонтичної модальності й здатна надавати навіть індикативним за формою висловленням логічно-нормативного змісту.

З поміж часових форм дієслова найближчою до логічно-нормативної семантики виявляється форма майбутнього часу. У поезії Євгена Маланюка вона може набувати перехідного описово-нормативного статусу, синкретично передаючи значення впевненості й волевиявлення, як у наступному висловленні, інтонаційний контур якого увиразнений синтаксичним паралелізмом, анафорою, використанням підсилювальної частки: "<...> І все ж звучатиме епоха! І все ж палатиме мета!"

У ході аналізу специфіки мовної реалізації деонтично-модальної семантики в поетичному тексті підтверджується теза сучасної модальної логіки, що речення майже будь-якої граматичної форми спроможне втілювати семантику волевиявлення. При визначенні функцій елементів системи необхідно враховувати контекст і ситуацію використання мовної одиниці, єдність художнього цілого, детермінацію з погляду авторської свідомості, тобто прагматичні за своєю суттю параметри мовного спілкування.

Специфіка реалізації деонтичної модальності в поетичному дискурсі зумовлена насамперед належністю природної людської мови до логічно нечітких множин. На рівні форми поетичного вислову це знаходить вираження в розмитості й розгалуженості периферійної частини ФСП деонтичної модальності. Але й імперативні форми граматикалізованого ядра поля виявляють амбівалентність змістової сфери, можуть виражати багату гаму відтінків волевиявлення: від рішучого наказу до поради й прохання (провідна роль у визначенні характеру норми (типу мовного акту) належить контексту й інтонації – темпу, тембру, модуляціям голосу, емфазі). Цілий ряд перехідних випадків простежується й у співвідношенні об'єктивного та суб'єктивного складників джерела логічної норми.

Фразові частки в деонтично-модальному поетичному висловленні здатні створювати своєрідні "темпові обертони", додаткову внутрішньодольову пульсацію в межах основного метра вірша. Модальні частки у функції ферментів-інгібіторів уповільнюють перебіг процесів і забезпечують тенденцію до сталості й рівноваги в системі. Переважна більшість часток-інгібіторів посідає фіксовану препозицію у висловленні. Таку роль, наприклад, виконує частка все у взаємодії з імперативом на метричному тлі амфібрахія: "– Все гни під саквами рамена! – Все прстори кроками край!" У наступному прикладі віршова анафора в рядках дактиля затримує темп разом зі складеною часткою так і, при цьому в інфінітиві увиразнюється семантика бажання, мрії: "Так і піти аж до Криму, до моря і синіх хвиль <...> Так і піти по зорях – прадідам, дідові вслід <...>".

Частки-стимулятори, на противагу цьому, відповідають за позитивні зворотні зв'язки, підсилюють волюнтативну семантику, прискорюють темпи розвитку інформаційних процесів у системі. Провідний фермент-стимулятор на рівні поетичного висловлення Є. Маланюка – частка же (ж). Найчастіше вона генерує внутрішньодольову пульсацію в межах "пруживого", "переможного" ямба, увиразнюючи категоричне, рішуче волевиявлення ліричного героя: "Вчини ж цей щит мій адамантом!", "<...> Хай зникне ж скитсько-еллінська краса <...>", "Страшіться ж!", "Мій вітре простору, заграй же Про молодість і даль!", "О, поле бою, закричи ж, Розплющ давно засклеплі очі!"

Частки-ферменти виступають у ролі регуляторів інформаційно-обмінних процесів між ярусами мовної системи, забезпечують зворотні зв'язки на рівні висловлення, виявляючи дію фактора самовпливу, самонаростання (чи самопослаблення) у вираженні деонтично-модальної семантики. В основі зв'язку темпорегулювальних функцій фразових модальних часток і вираження за їх допомогою ступеня інтенсивності волевиявлення лежить принцип діаграматичного іконізму. Дві групи часток-ферментів, проаналізовані й узагальнені в дисертації, – інгібітори та стимулятори деонтично-модальної семантики – мають власні комплекси синергійних чинників на різних ярусах мовної системи (лексичному, морфологічному, синтаксичному, інтонаційному). Наслідками впливу модальних часток на перебіг процесів інформаційного обміну є, з одного боку, акцентування семантичних локусів волевиявлення, з другого – гомеостаз системи, єдність і сталість індивідуального стилю митця.

До периферійної зони поля деонтичної модальності в поетичному ідіолекті Євгена Маланюка належать лексичні, словотворчі засоби, конструкції експресивного синтаксису (стилістичні фігури), особливості структури поетичного тексту. Так, лексеми символічного змісту буря, вир, вітер, грім, ураган; назви предметів зброї кріс, меч, спис і символічна парадигма лексем ніж – меч – хрест; а також лексеми влада, держава; доля і воля; віддієслівні іменники гнів, бунт, чин здатні акумулювати волюнтативний зміст текстового континууму й надалі насичувати ним контекстне середовище. В основі цих процесів – механізми далекої ретроспективної і проспективної пам'яті символів, якими структурована свідомість. Структури пам'яті лексем-символів боротьби визначають поєднання в їхній семантиці безпосереднього вираження деонтичного змісту і тяжіння до опису логічної норми.

Єдність естетичного цілого зумовлює чергування