LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвістична спадщина П.О.Бузука в сучасному контексті

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ








Голуб Олена Михайлівна






УДК 811.161 (09)+81'286



ЛІНГВІСТИЧНА СПАДЩИНА П. О. БУЗУКА

В СУЧАСНОМУ КОНТЕКСТІ



Спеціальність 10.02.15 – загальне мовознавство





Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук






Донецьк – 2006


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі загального та російського мовознавства і теорії та історії літератури Слов'янського державного педагогічного університету.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Глущенко Володимир Андрійович,

Слов'янський державний педагогічний уні-

верситет, професор кафедри загального та

російського мовознавства і теорії та історії

літератури

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Сенів Михайло Григорович,

Донецький національний університет,

завідувач кафедри світової літератури і

класичної філології

кандидат філологічних наук, доцент

Герасименко Ірина Анатоліївна,

Горлівський державний педагогічний

інститут іноземних мов,

завідувач кафедри германських мов

Провідна установа: Київський національний лінгвістичний університет,

кафедра загального та українського мовознавства

Захист відбудеться "24" жовтня 2006 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.10 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.


З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).


Автореферат розісланий "20" вересня 2006 р.


Вчений секретар М. О. Вінтонів

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Вивчення творчої спадщини лінгвістів минулого, зокрема представників компаративістики, завжди є актуальним для науки. Загальновідомо, що сучасний стан будь-якої науки є результатом усіх попередніх етапів її розвитку. З огляду на це важливими стають досягнення кожного з науковців, які сприяли становленню та розвитку певної науки. Важливим завданням лінгвістичної історіографії є вивчення наукової спадщини мовознавців минулого. Якщо в цілому наукові здобутки лінгвістів минулих століть достатньо часто виступають об'єктом дослідження сучасних лінгвоісторіографів, то творчість окремих представників порівняльно-історичного мовознавства на сучасному етапі розвитку науки вивчено недостатньо. Зокрема, це стосується багатьох учених, які в 20-ті–30-ті рр. ХХ ст. плідно працювали в галузі історії слов'янських мов, насамперед української та білоруської, чиї імена через певні суспільно-політичні обставини заборонено було згадувати. Ще однією причиною недостатньої уваги до лінгвістичних досягнень науковців 20-х–30-х рр. ХХ ст. є відсутність необхідних мовознавчих джерел, які були пошкоджені або знищені у роки політичних репресій і переслідувань, під час Великої Вітчизняної війни.

У 20-ті–30-ті рр. ХХ ст. в українському мовознавстві активно розроблялися питання, пов'язані з історією слов'янських мов, насамперед східнослов'янських; особливого значення набули методологічні проблеми дослідження історії мови. З цим етапом розвитку українського мовознавства пов'язані імена таких учених, як А. Ю. Кримський, Є. К. Тимченко, К. Т. Німчинов, М. Ф. Сулима, М. К. Грунський, В. К. Дем'янчук та ін. На жаль, поки що недостатньо відомим залишається ім'я сучасника названих мовознавців – Петра Опанасовича Бузука (1891–1937), у працях якого проблеми історії слов'янських мов отримали нове відображення.

П. О. Бузук – український і білоруський мовознавець, доктор філологічних наук, професор. У 1916 р. закінчив історико-філологічний факультет Одеського університету, з 1920 по 1924 рр. був доцентом цього університету. У 1924 р. захистив докторську дисертацію "К вопросу о месте написания Мариинского евангелия". У 1925 р. почався мінський період життя та наукової діяльності вченого: мовознавець завідував діалектологічною комісією в Інституті білоруської культури та викладав у Білоруському державному університеті. З 1931 р. був директором Інституту мовознавства АН БРСР і завідувачем кафедри мовознавства Білоруського державного вищого педагогічного інституту. У 1934 р. П. О. Бузука заарештували та вислали у м. Вологду на 3 роки, у 1937 р. вченого знову заарештували і того ж року розстріляли.

П. О. Бузук працював у різних галузях мовознавства, але передусім його цікавили проблеми методології лінгвогенетичного дослідження, слов'янського глотогенезу, лінгвістичної географії, історії та діалектології східнослов'янських мов, насамперед української та білоруської тощо.

П. О. Бузук запропонував новий підхід до історії слов'янських мов. Мовознавець аналізував теорію "родовідного дерева" та "хвильову" теорію з погляду методики моделювання історико-мовних процесів. Розвідки вченого, присвячені окремим фонетичним і морфологічним явищам української і білоруської мов, ґрунтуються на виробленій П. О. Бузуком хронології мовного розвитку.

Внесок П. О. Бузука у розвиток загального та слов'янського мовознавства складно переоцінити. Утім, ідеї і твердження цього лінгвіста не знайшли належного відображення в лінгвоісторіографічній літературі.

Праці П. О. Бузука з історії слов'янських мов досліджували такі вчені, як М. Г. Булахов, Є. М. Романович і О. К. Юревич, О. А. Кривицький, В. К. Журавльов, В. А. Глущенко і В. М. Овчаренко та ін. Праця Є. М. Романович і О. К. Юревич є цілісним дослідженням життя та наукової діяльності П. О. Бузука; тут послідовно викладені основні віхи життя та напрями лінгвістичної роботи вченого. Інші дослідники спадщини П. О. Бузука зосереджують свою увагу лише на окремих аспектах мовознавчої діяльності науковця. Зокрема, білоруські лінгвісти аналізують внесок П. О. Бузука у розвиток східнослов'янського мовознавства (О. А. Кривицький, В. М. Курцова, Г. О. Цихун та ін.); В. К. Журавльов, В. А. Глущенко та В. М. Овчаренко досліджують погляди вченого на методологію лінгвогенетичного дослідження тощо. Спеціальних праць, які б детально висвітлювали погляди ученого щодо історії слов'янських мов, методології її дослідження, щодо історії окремих фонетичних і морфологічних явищ української і білоруської мов, немає.

Лінгвістичні погляди П. О. Бузука можна зрозуміти лише в контексті мовознавства кінця ХІХ ст. – початку ХХ ст. У своїх працях науковець часто посилався на дослідження О. І. Соболевського, Г. А. Ільїнського, П. Ф. Фортунатова, О. О. Шахматова, Б. М. Ляпунова, Я. М. Ендзеліна, В. Вондрака, А. Мейє та ін. П. О. Бузук творчо використовував їхні наукові концепції для розвитку українського мовознавства.

Отже, актуальність теми дослідження визначається необхідністю всебічного вивчення