LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвістична термінологія турецької мови

відображає сучасні прагнення лінгвістів досліджувати мову в її дії, у використанні для забезпечення комунікативних та когнітивних потреб суспільства в цілому та наукової спільноти зокрема;

– орієнтована на розгляд своєрідності термінів як знаків специфічного ступеня знаковості порівняно з іншими мовними одиницями (загальновживана лексика, словосполучення);

– дозволяє розглядати формування терміносистеми не як одномоментний волюнтативний акт, а як складний процес формування та систематизації термінів протягом тривалого часу.

Визначаються чотири періоди розвитку термінотворення та термінознавства:

1. Період панування арабської мови як перстратної. Арабська мова стала першоджерелом термінотворення: у процесі перекладу наукових творів запозичувалися арабські терміни (arapa kkenli), проте іноді для пояснення термінів арабського походження використовувалася власне турецька лексика.

2. Період панування османської мови (Tamzimat). Термінознавство набуло статусу окремої галузі лінгвістики в період Танзимату, коли на зразок французьких створюються нові наукові та просвітницькі організації (Tıbbiye-i Askeriyye-i Şhne, 1827; Cemiyyet-iİlmiyye-i Osmaniyye, 1861; Cemiyyet-i Tıbbiyye-i Osmaniyye).

Це повязується з розширенням соціальних функцій османської мови. Упровадження в освітніх закладах навчання рідною мовою загострило проблему вироблення наукової мови та спричинило дискусії з цього приводу, дозволило створити у 1851 р. Координаційну раду (Encmen-i Dnış), до функцій якої входила підготовка та видання адаптованих підручників для середніх і вищих навчальних закладів, та Османське наукове товариство (Cemiyyet-iİlmiyye-i Osmaniyye), діяльність якого обмежилася випуском 4-томного альманаху Mecmua-i Fnun (Науковий часопис). На сторінках цього журналу порушувалися й термінологічні проблеми: питання латинізації турецької абетки (Мірза Абдулзаде), вимоги створення терміносистем на арабомовній базі (Алі Суаві, Шемседдін Самі). Це було актуальним і для ЛТ, у якій використовувалися переважно арабізми. У новоствореній граматиці А. Джевдет Паші поряд з термінами арабського походження використовувалися й нові терміноодиниці османського походження: fetha-i sakle, mebsute, marbuze, fil-i mehul, fil-i lzım, fil-i mteadd, специфіка яких полягала в тому, що арабський корінь пристосовували до фонетичних та граматичних законів османської мови, проте вживалася ця термінологія лише в середовищі османських учених.

3. Період становлення термінології в часи зародження національної буржуазії (Meşrutiyet) відзначено такими віхами в розвитку турецького термінознавства:

– створення Комісії у справах наукової термінології (Istılhat-ı İlmiyye Encmeni), робота якої була орієнтована на арабську мовну базу;

– усвідомлення необхідності введення європейських назв на позначення наукових понять (Різа Тевфік "Mufassal Kamus-ı Felsefe", 1911);

– вироблення принципів теоретичного осмислення проблематики термінознавства (праці Зія Гьокальпа "Trklğn Esasları", Джеляля Нурі "Trk inkilbı") з тенденцією до розбудови термінології на національній дериваційній базі.

4. Новітній період розвитку турецького термінознавства повязується із заснуванням Турецького лінгвістичного товариства (Trk Dili Kurumu) у 1932 р., яке розглянуло специфіку шляхів розвитку проблеми термінології: надмірне використання вузько-діалектних слів, слів побутового характеру, штучно створених термінів, некритичне використання запозичень з європейських мов, надмірна дублетність термінів, невідповідність поняттю, зайва емоційна забарвленість. Після ІІ зїзду турецьких мовознавців починається періодичний випуск анкет-збірників термінів (Cep Kılavuzu) зі структурою "османський-турецький-французький терміни-відповідники", видання збірників рекомендованих термінів (Trke terimler cep kılavuzu) у 1938, 1941, 1963 рр., підготовка термінологічних словників з усіх галузей науки та техніки, у тому числі Словника лінгвістичних термінів (Dilbilim terimler szlğ) 1949 р., Словника термінів граматики для початкової та середньої школи (İlk ve orta ğretim gramer terimleri) 1952 р. У цих виданнях, зокрема, вперше запропоновано терміни sesli, sessiz, -i hali, -den hali, dili gemiş zaman, (які сьогодні розглядаються як небажані), а також etken, edilgen, nlem, yklem, tmle, fiilimsi, oğul (які й зараз є повноправними членами лінгвістичної терміносистеми турецької мови).

Великий внесок у розбудову принципів та методів опрацювання термінів зробили Б.Аталай ("Trke szck yapma yolları"), Е.Оздемір ("Terim hazırlama kılavuzu"), Х.Діздароглу ("Trkede szck yapma yolları") та А.Пекель ("Trke kelime reme yolları").

ЛТ має як загальнотермінологічні властивості, так і специфічні риси, зумовлені своєрідністю мовознавства як гуманітарної наукової дисципліни і своєрідністю досліджуваної мови – турецької, яка за своїми типологічними ознаками, походженням та функціонуванням (аглютинативністю, тюркським походженням, тисячолітнім існуванням у мусульманському конфесійному ареалі, використанням арабської генетично неспорідненої мови як перстратної, відсутністю власної тривалої лінгвістичної традиції) відрізняється від індоєвропейських мов, що зумовлює проведення аналізу в трьох аспектах:

1. На словотворчому рівні необхідно розглянути весь масив словотворчих формантів, що беруть участь у творенні турецьких лінгвістичних термінів, встановити їх походження, пояснити, чому корінь чи афікс саме такої генези використовується в даному терміні, та вказати, якщо можливо, на авторів того або іншого терміна, встановити морфемотактику словотворчих формантів, класи морфем, а також способи та засоби лінгвістичного термінотворення.

2. На лексичному рівні потрібно проаналізувати базові парадигматичні класи лінгвістичних термінів (синоніми-дублети, антоніми, гіперо-гіпоніми, омоніми, пароніми, полісемічні терміни).

3. На цій базі треба розробити принципи та методику лексикографічної фіксації турецької ЛТ та укласти словник, який є найбільш актуальним як для українського, так і для турецького користувача (двомовний словник термінологічного характеру); визначити, які типи лінгвістичних характеристик повинні увійти в даний словник; укласти його.


У другому розділі "Аспекти генези та словотвору лінгвістичної термінології турецької мови" розглядається турецька термінологія мовознавства як відкрита система, аналізується процес формування ЛТ, порушується проблема способів та засобів словотвору турецької ЛТ та ступеня продуктивності її словотворчих формантів.

Термінологічні системи не утворюються волюнтативним зусиллям однієї або навіть групи особистостей, а закономірним чином складаються протягом століть і відбивають конкретні результати наукової діяльності в той чи інший період часу (наукова парадигма чи епістема, науковий напрям, наукова школа тощо). Не є винятком і ЛТ, причому в різних науково-лінгвістичних традиціях джерела та долі