LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвістична термінологія турецької мови

Dilbilgisi" (1950-1953));

– видання серії словників лінгвістичних термінів турецької мови (В. Хатіпоглу (1969), Б.Вардар, (1978, 1980), А.Топалоглу (1989), у яких поруч з турецькими використовувалися і терміни європейського походження: datif, lokatif, ablatif, vokal, konsonant, diftong, partisip;

– дослідження окремих аспектів лінгвістичної термінології в роботах О.А.Аксоя (1945-1946), З.Коркмаз (1956), Ю.Немета (1965), Б.Аталая (1940, 1941, 1946), А.Ділячара (1971); останній, зокрема, вводить у науковий обіг терміни ses modeli звукова модель, doğurucu gramer генеративна граматика, gramatikal ulam граматична категорія тощо.

– видання фундаментальних словників лінгвістичних термінів З.Коркмаз "Gramer Terimler Szlğ" (1992), Н.Коча "Dilbilgisi terimleri szlğ" (1992), Б.Вардара "Aıklama dilbilim terimleri szlğ" (1998).

Способи та засоби словотвору, які використовуються в турецькій ЛТ, є такими моделями, що забезпечують однотипність подібних за змістом термінологічних утворень, причому важливо, щоб терміносистема була відкрита щодо утворення нових термінів та водночас замкнена рамками однієї наукової галузі. Така подвійність стимулює ієрархізацію термінології не тільки на рівні базового лексико-семантичного класу гіперо-гіпонімії, а й на рівні термінотворення.

Розрізняється чотири способи словотвору:

1. Лексико-семантичний спосіб словотвору лінгвістичних термінів турецької мови є достатньою мірою мобільним і характеризується такими напрямками: термінологізація побутових слів (genel dilden yararlanma): geniş, atı, kk, gvde; використання архаїзмів у новому термінологічному значенні (canlandırma): tırnak, nesne; розширення значення слів (genişleme): hal, durum, evre тощо.

2. Морфологічно-синтаксичний спосіб словотвору. У турецькій мові конверсія протікає шляхом додавання до основи певних формотворчих та словотворчих афіксів (афікси присвійності, афікси дієприкметника): dilbilgisi, gemiş, tamlayan тощо.

3. За допомогою морфологічного способу словотвору утворюються прості терміни від кореневих слів (dil, sz, ses, zaman). Завдяки запозиченням з арабської кількість кореневих морфем збільшилася: harf, hece, sıfat, cmle, kelime тощо. Кореневі терміни складають меншу частину турецьких лінгвістичних термінів. Це пояснюється тим, що вони не мають достатньої потенції самостійно позначати складні науково-лінгвістичні поняття. Розмаїття термінів-дериватів – наслідок використання декількох структурних моделей, тобто похідні терміни утворюються від кореневих термінів та слів шляхом приєднання різних афіксів у кількості від одного до пяти. Структурні моделі подібних лінгвістичних термінів мають такий вигляд (К - корінь, А - афікс): К+А: iki+lik подвоєння; К+А+А: anlam+lı+lık багатозначність, ton+la+ma інтонація; К+А+А+А: haber+le+ş+me комунікація; К+А+А+А+А: ad+la+n+dır+ma номінація.

При утворенні турецьких термінів найпродуктивнішими афіксами є -acak (-еcek); -a; -agan (-egen, -ağan); -ak (-ek); -aklı (-ekli); -al (-el); -alak (-elek); -am (-em); -ama (-eme); -an (-en); -anak (-enek); - ar (-er); - av (-ev); - ay (-ey); -ca (-ce, -a -e); cal (-cel); -cı (ı); -cık (-ık); -cıl (-ıl); -cılık (-ılık); -cın (-ın); -; -dak (-dek); -dam (-tam); -daş (-taş); -dık(-tık); -ga (-ka); -ga (-ka); -gan; -gı (-kı); -gı (-kı); -gın (-kın); -ı; -ıcı; - ıl; -ılı; -ım; -ış; -k; -l (ıl); -la; -lam; -lama (-leme); -lı; - lık; -lılık; -m (-ım); -ma (-me); -malı; -maz; -mazlık; -mış; -msız; -n (-ın); -n; -ntı (-ıntı); -rlı; -sal; -sıl; - sız;- sızlık; - ş; -t (-it); -tı. Менший ступінь продуктивності при утворенні ЛТ морфологічним способом виявляють такі афікси: -man, -mık, -mlı, -msar, -msı, -rlık, -sı, -tay.

4. Лексико-синтаксичний спосіб виражається через комбінацію двох чи більше компонентів у складі парного чи складного терміна. У ЛТ турецької мови словосполучення утворюються за допомогою формальних засобів (синтетично); позиційно, за допомогою лексико-граматичних засобів (аналітично); шляхом поєднання того та іншого в складі одного термінологічного словосполучення (аналітико-синтетично).

У третьому розділі "Лексико-семантичний аналіз турецької лінгвістичної термінології" дається характеристика лексико-семантичних аспектів дослідження термінології, аналізуються базові лексико-семантичні парадигматичні класи турецької лінгвістичної терміносистеми та розглядаються питання лексикографічного закріплення турецьких термінів мовознавства.

Лексико-семантичний аналіз лінгвістичної терміносистеми турецької мови проводиться у напрямах виділення та опису базових парадигматичних класів термінів, а також вироблення принципів укладання двомовного ТУСЛТ як спроби вичленувати термінореєстр та дати його український переклад, що має цінність для методики викладання турецької мови.

Проведений аналіз показав, що однією з основних ознак ЛТ турецької мови є полісемія. Терміносистема лінгвістики в турецькій мові відображає тенденцію до асиметричного дуалізму мовного знака, що реалізується через полісемічні відношення, які вважають небажаним для термінології явищем, проте повністю відмовитися від полісемії неможливо. Це повязано з тим, що в науці існує динаміка когнітивної діяльності, яка виражається або через поповнення наукової картини світу низкою нових понять, або завдяки використанню переносних значень (метафоричних та метонімічних). У даній терміносистемі мають місце такі види термінологічної полісемії, як варіативність тлумачення термінів, категоріальна багатозначність та міжсистемна багатозначність: tmce, szdizimi тощо.

Синонімія відбиває той тип семантичних відношень, який полягає у повному чи частковому збігу значень лексичних одиниць. Причинами виникнення синонімії лінгвістичних термінів турецької мови є :

1) використання різної мовної бази для творення нового терміна: ikil – tesniye двоїна, eylem – fiil дієслово; 2) використання в різних наукових школах різних позначень одного поняття чи уточнення змісту поняття у процесі розвитку мовознавства й, як результат, пошук найбільш вдалого позначення терміна: bitişme/ bitişim аглютинація, bogazsıllaşma / boğazsıllaştırma фарингалізація; 3) авторські утворення: eklemeli dil / bitisken dil / bitişimli dil флективна мова, kelime hazinesi / szck dağarcı/szck gms / vokabler словниковий склад; 4) контекстуальне скорочення багатослівного терміна, коли для зручності оперування пропускається один чи декілька компонентів: kk uyum – kk nl uyumu, artlık-nlk uyumu – byk nl uyumu – byk uyum, -i hali – gstereme hali, bulunma hali – -da hali.

Кількість синонімічних рядів у турецькій ЛТ дуже висока, і це повязано з тривалим процесом її