LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвістичний аналіз сучасного політичного дискурсу США (90-ті роки XX століття)

і тексти з сучасних періодичних видань, політичної та суспільно-політичної літератури загальним обсягом близько 11 тис. сторінок.

Практична цінність роботи полягає у можливості використання результатів дослідження у курсах з лексикології, словотвору, соціолінгвістики, теорії комунікації, риторики, когнітивної лінгвістики, теорії дискурсу, текстолінгвістики. Охоплені проблеми дають можливість використовувати дані дисертаційного дослідження в інших гуманітарних науках, зокрема, у політології, психології, соціології, іміджелогії.

Апробація роботи. Основні результати дослідження викладені у восьми публікаціях. Положення дисертації обговорювалися на засіданні кафедри англійської мови гуманітарних факультетів Київського університету імені Тараса Шевченка (1997, 1998), на кафедрі англійської філології Київського університету імені Тараса Шевченка (1998), на наукових конференціях у Полтаві (1996), Львові (1996), Києві (1996, 1997), Луцьку (1997).

На захист виносяться наступні положення:

1. Соціальність мови у політичному дискурсі проявляється у ретельно-продуманому мовному оформленні соціально-вагомих подій з метою впливу на свідомість адресата, у ролі якого виступає соціум. У формуванні та поширенні сучасного американського політичного дискурсу значну роль відіграють ЗМІ. Соціальні фактори, що детермінують сучасний політичний дискурс у США, можуть бути охарактеризовані як свідомі, синхронні, мікросоціальні, позитивні.

2. У сфері політичної комунікації у ході еволюції політичного дискурсу виникла своя терміносистема, що суттєво поповнилася у ХХ-му столітті внаслідок симбіозу політичних структур США та ЗМІ. Політичні терміни зазнають впливу загальних семантичних законів зміни значення слів. Основними джерелами поповнення сучасного американського глосарію політичних термінів є спорт, жаргон ЗМІ. Політичний глосарій поповнюється переважно за рахунок дериватів вже відомих словотвірних основ, або виникнення усталених словосполучень, які за своїм функціонуванням тотожні термінам. Характерною ознакою термінології політичного дискурсу останнього десятиліття стала персоніфікація соціально-значущих подій і поява іменників, прикметників та дієслів, утворених від прізвищ відомих політичних діячів.

3. Організація сучасного американського політичного дискурсу має аксіологічну природу. Найважливіші ціннісні поняття, що представлені переважно лексемами, фактично виконують роль аргументем, здійснюючи помітний вплив на когнітивну систему реципієнта. Мовне оформлення універсальних цінностей, так само як національно-значущих культурних концептів, у політичному дискурсі з часом змінюється.

4. Ставлення до проблем етнічних меншин та жінок у суспільстві, дотримання етикету в комунікації є головними шляхами реалізації принципу політичної коректності в сучасній політичній комунікації.

5. Головними риторичними прийомами сучасного політичного дискурсу США слід вважати повтор, контраст і протиставлення, метафоризацію, створення позитивної оціночної перспективи для висвітлення власної діяльності, негативної – для діяльності супротивників. Характерною рисою індивідуального стилю президентів та складовою президентського дискурсу є егоцентричність.

Структура роботи. Дисертація (164 сторінки тексту) складається зі вступу, двох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку літератури, що нараховує 238 позицій, у тому числі 74 англійською мовою, переліку словників, списку промов Президента Білла Клінтона та інших політичних діячів США, документів американського уряду та додатку до глосарію політичної термінології.

У вступі обгрунтовується вибір теми, актуальність, наукова новизна, теоретична значущість і практична цінність наукового дослідження, положення, що виносяться на захист.

У першому розділі "Соціальні фактори у мові та мовленні" обгрунтовується необхідність урахування широкого спектру соціальних факторів, що впливають на формування та розвиток американського політичного дискурсу. У другому розділі "Політичний дискурс як об'єкт лінгвістичного дослідження" розглядаються аксіологічні характеристики сучасного політичного дискурсу США, риторичні принципи його організації, шляхи поповнення глосарію політичної термінології, а також особливості індивідуального дискурсу американських президентів, й у першу чергу особливості дискурсу Президента Білла Клінтона.

Основний зміст роботи

Питання взаємодії мови та влади знайшло вираження у політичному дискурсі, який протягом останнього часу знаходиться у центрі уваги філософів, політологів, соціологів та лінгвістів. Пояснюється це загальною тенденцією до демократизації усіх сфер життя суспільства, розвитком засобів масової інформації, завдяки яким стало можливим оформлення політичного дискурсу.

П о л і т и ч н и й д и с к у р с може бути визначений як сукупність усіх мовленнєвих актів у політичних дискусіях, а також правил публічної політики, які оформилися згідно існуючих традицій та отримали перевірку досвідом. Політичний дискурс реалізується в усній та писемній формах. До усної форми політичного дискурсу можна віднести публічні виступи політиків, їхні виступи на радіо, по телебаченню, інтерв'ю, прес-конференції, парламентські дебати, теле- та радіоновини. До писемної форми політичного дискурсу належать різноманітні документи – договори, протоколи, угоди, рубрики політичних новин у пресі, політичні плакати та листівки.

У політичному дискурсі соціальність мови проявляється у мовному оформленні соціально-вагомих подій та особливостях адресантно-адресатної конфігурації, коли адресатом виявляється соціум. Розвиток та функціонування сучасного американського політичного дискурсу значною мірою відбувається внаслідок впливу на нього ЗМІ. На політичний дискурс впливають позамовні фактори ідеологічного змісту – фактори свідомого впливу на мову (ідеологія, пропаганда, ідеологічне осмислення мовних одиниць, лексикон та мовлення політиків), макросоціальні (масова комунікація) та мікросоціальні фактори (феміністський рух, боротьба представників етнічних меншин за свої права).

У Сполучених Штатах внаслідок зростання зв'язку політики та капіталу, проведення масштабних виборчих кампаній, розвитку високих технологій та ЗМІ, нарешті, завдяки особистісним якостям видатних американських президентів був створений сучасний інститут президентства, складовою частиною якого став політичний дискурс. Характерними рисами сучасного американського політичного дискурсу слід вважати його розвиток у тісному зв'язку із ЗМІ, наявність президентської риторики як його складової, його ціннісну орієнтацію, дотримання принципу політичної коректності, посилену увагу до проблеми прав жінок та положення етнічних меншин. Головними риторичними прийомами залишаються використання методів контрасту, протиставлення, повтору, виділення ключових понять.

Володіння риторичними прийомами, як і раніше, залишається актуальним у сучасному демократичному суспільстві. Проте центр уваги громадськості перемістився зі змісту публічних виступів на їх форму та обставини, у яких вони промовляються. Для успішного досягнення адресантом своєї мети більш важливим виявляється створення вдалого іміджу, складовими якого виявляються в однаковій мірі як ораторські здібності промовця, так і його зовнішній