LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвістичний статус неологізмів у неокласичному тексті

неологізмів звертаються Г. Вокальчук, К. Герман, Н. Гаврилюк та ін. Дисертація О. Черевченка "Ідіостиль Ю. Клена у контексті інтелектуалізаторських мовних традицій українського неокласицизму" (2005 рік) аналізує сукупність характерних ідіостильових ознак мовотворчості Ю. Клена. У дисертаційних роботах Л. Ставицької, Л. Кравець, В. Калашника, Л. Савченка та ін. дослідження мовних особливостей неокласиків підпорядковане завданням опису зіставної лексичної семантики і фразеології з проекцією на функціональний ресурс неології.

Актуальна проблематика зумовлює наукову новизну дослідження неокласичної неології, позначену увагою до можливості лінгвостилістичної інтерпретації новотворів як ідентифікаційної характеристики вербалізованої художньої свідомості.

Наукова новизна і перспектива дослідження проблеми визначаються також епістемологічною ситуацією в національному мовознавстві, яке на початок ХХІ ст. завершило історичний цикл свого розвитку значними досягненнями в системно-структурному і функціональному описі української мови. Визначено основний категоріальний апарат лінгвістичних досліджень, сформульовано системні підходи до лексикографічного, лексикологічного, фонетичного, граматичного та функціонального дослідження мовних явищ. Одночасно залишається значне коло лінгвістичних проблем, що визначені як перспективні в науковому аналізі, проте потребують нової аргументації або застосування методологій, позначених новітніми підходами. Серед них пріоритетними є теоретико-логічна й онтологічна доведеність причин еволюції національної мови, розгляд інтелектуальних інтенцій літературної мови як вербалізованої свідомості, зокрема художньої, а також лінгвістичні спостереження над мовною особистістю як вербальною персоніфікацією самого існування літературної мови та ін. Новим і актуальним із цього погляду є питання функціонального статусу неокласичних неологізмів як лінгвомаркерів поетичного тексту.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тема дисертаційного дослідження пов'язана з науковою проблематикою кафедри історії української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка та плановою науковою темою №02БФ044-01 "Актуальні проблеми філології", що розробляється мовними кафедрами Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Мета дослідження полягає в лінгвістичній об'єктивації складних мисленнєвих процесів творення нової інтелектуальної, вербалізованої в художньому слові як неологія мовної реальності; обґрунтуванні естетико-художніх засад і особливостей неології в поетичному доробку поетів-неокласиків; з'ясуванні структурної, семантичної і функціональної своєрідності неологізмів як здатності репрезентувати і визначати специфіку неокласичного поетичного дискурсу.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання важливих для дослідження завдань:

лінгвістично обґрунтувати мовно-естетичну специфіку неокласичного тексту, визначити аспекти дослідницької об'єктивації мовознавчих і літературознавчих підходів у необхідному для лінгвістичного аналізу філологічному синкретизмі;

проаналізувати концептуально сформульовані неокласиками критерії неологізації художнього тексту та їх мовно-естетичний прагматичний потенціал;

розкрити своєрідність лінгвістичного статусу неологізмів у неокласичному поетичному тексті;

визначити характер, особливості творення і функціональну мотивацію неокласичної неології з метою ідентифікації тексту за неологічною ознакою;

провести інтерпретативно-функціональний аналіз лексичних новацій з урахуванням природи й особливостей мовно-естетичної рефлексії у неокласиків.

Теоретичні засади лінгвістичного аналізу спираються на визначений об'єкт дослідження – специфіку і функції неології в неокласичному тексті. Явище неології традиційно привертає дослідницьку увагу, а тому на сьогодні досить глибоко і різноаспектно осмислене з наукового погляду. Акцентуючи увагу на функціональному статусі неологізмів і зважаючи на відомі в мовознавстві результати спостережень за природою і словотвірними особливостями неології, логічним є, на наш погляд, узгодити об'єкт аналізу з лінгвостилістичною аспектністю.

Локалізована стилістичними підходами неологія формує предмет дослідження, визначений функціональними зумовленостями і характеристиками лексичних неологізмів у смисловій і художньо-естетичній архітектоніці неокласичного тексту, який розглядається у плані його дискурсивних вимірів, особливостей колективного ідіолекту (колективної мовної особистості) та персоніфікованого мовно-естетичного ресурсу.

Аспектність спеціального епістемологічного аналізу є скорельованою з методологією дослідження. Методологічні засади інтерпретації неологізмів у неокласичній творчості спираються на сучасне, антропологічно вмотивоване розуміння взаємозв'язку і взаємозалежності творчих актів і їх вербального представлення. Стилістичний аналіз матеріалу передбачає, в такому разі, застосування комплексного функціонально-структурного методу, інтерпретативних лінгвістичних методів, що корелюються з компонентним і контекстологічним аналізом, а також прийомами спостереження, зіставлення і порівняння. Продуктивним для фактологічного доведення запропонованих теоретичних підходів є, на наш погляд, метод дедукції, який дозволяє скорелювати спостережене загальне і часткове в неології неокласичного тексту.

Матеріалом дослідження є поетичні й літературно-критичні праці київських неокласиків. Матеріал добирався з сучасних видань М. Драй-Хмари, М. Зерова, П. Филиповича, а щодо М. Рильського та Ю. Клена, то його обмежено їхнім творчим доробком до кінця 30-х рр., представленим також у цих виданнях. Такий підхід пов'язано з цілісністю аналізу мовно-естетичної природи неології в неокласичній поезії як явищі певного літературного періоду, а також еволюцією художньої свідомості М. Рильського та Ю. Клена в подальшій творчості.

Теоретична цінність визначеної аспектології аналізу полягає у вперше здійсненому в категоріях і прийомах лінгвістичної інтерпретації та спостереження аналізі неології як ідентифікаційної характеристики неокласичних текстів. У новій для українського мовознавства теоретико-епістемологічній парадигмі розглядаються мотиваційні критерії виникнення неології як концептуалізованої моделі вербалізованої художньої свідомості, з'ясовуються особливості творення і функціонування неології, що є репрезентантом мовної свідомості автора і водночас літературно-художнього напрямку. У нових для лінгвістичної апробації текстах аналізуються активні для художнього слова процеси символізації семантики, лексико-семантичного і функціонального розвитку літературного слова.

Теоретична перспектива дослідження неології в неокласичному тексті дозволяє, таким чином, виробити механізм наукового заглиблення у складні психолінгвістичні процеси мотивації і вербалізації миследіяльності людини, пов'язаної з творчим актом авторського називання і персоніфікованого