LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвістичні особливості ідіостилю Сохраба Сепехрі

але всі вони інтегровані під егідою одного методу – концептуального аналізу. Концептуальний аналіз є продовженням семантичного аналізу, проте, якщо останній спрямований на експлікацію семантичної структури, уточнення денотативних, сигніфікативних і конотативних значень, що її реалізують, то концептуальний аналіз постає як пошук підведених під один знак спільних концептів, що визначають буття знаку як певної когнітивної структури. Якщо семантичний аналіз пов'язаний з роз'ясненням слова, то концептуальний веде до знань про світ (О.С. Кубрякова). Основними підходами до здійснення концептуального аналізу є: використання дистрибутивного і контекстуального аналізу, пропозиційне моделювання концептів, фреймовий, прототипний та сітковий підходи (О.О. Селіванова).

У сучасній лінгвістиці тексту існує кілька напрямів дослідження художнього тексту, з яких пріоритетними визнають антропоцентричний та когнітивний напрями. Питання мовної картини світу та мовної особистості письменника і тут перебувають у центрі уваги дослідників. Останнім часом значної актуальності набуває застосування концептуального аналізу, сутність якого полягає у визначенні та репрезентації змісту основних концептів твору. При цьому матеріалом може служити як окремий твір, так і сукупність творів одного автора. Опис концептосфери сукупності текстів одного автора має на меті встановлення характерних властивостей певного концепту (його атрибутів, предикатів, образних асоціацій тощо), а тому передбачає узагальнення всіх контекстів, в яких використовуються ключові слова – лексичні репрезентанти і носії концептуального смислу.

Виходячи з того, що найсуттєвіші ознаки будь-якого ідіостилю виявляються на рівні створення художнього образу, дослідження творчості письменника з лінгвістичних позицій вимагає аналізу його системи образності. Оскільки найяскравішим компонентом образної системи Сепехрі є метафора, яка слугує одним із засобів створення мовної картини світу (В.М. Телія), у другому розділі дисертації міститься й аналіз бінарних метафоричних сполучень поета. В основу аналізу покладено основні положення когнітивної теорії метафори, методика визначення поетичних парадигм Н.В. Павлович та деякі положення дескрипторної теорії метафори.

Одним із досягнень сучасної теорії метафори є визнання її когнітивного значення, що було започатковано в працях таких учених, як М. Бірдслі, Дж. Лакофф, М. Джонсон, П. Рікьор, М. Блек, А. Ричардс та ін. Метафора пронизує все наше повсякденне життя, причому не тільки мову, а й мислення і діяльність. До наукового обігу було введено поняття концептуальної метафори, яка постає як результат процесу, що розгортається на мисленнєвому, концептуальному рівні. Саме на концептуальній метафорі ґрунтується метафора, що існує в мові й мовленні. В основі процесів метафоризації лежать процедури обробки структур знань – фреймів і сценаріїв, які відбивають узагальнений досвід взаємодії людини з навколишнім світом. Метафоризація заснована на взаємодії двох структур знань – когнітивної структури „джерела" (source domain) і когнітивної структури „мети" (target domain). У процесі метафоризації деякі області мети структуруються за зразком джерела, і метафора постає як розуміння й переживання сутності одного виду в термінах сутності іншого виду.

У дослідженнях когнітивного спрямування для аналізу поетичного образу використовується єдина модель формального опису концептуальної метафори, яка передбачає вихід з власне мовного на глибинний концептуальний рівень, де представлені ті знання, що формують семантику мовної метафори. Для вивчення поетичного образу використовується структура: X (tenor) is like Y (vehicle) in respect to Z (ground), де в зону Х входять поняття-референти, що зосереджують на собі увагу митця та знаходять образне вираження; зона Y – це набір понять-корелятів, за допомогою яких відбувається створення образу; зона Z є зоною встановлення подібності, tertium comparationis, тобто ознаки, за якою співвідносяться поняття у поетичному образі.

За методикою Н.В. Павлович, складання переліку найбільш продуктивних (лівих і правих) елементів структури поетичних образів уможливлює виявлення „картини образного світу" поета. Визначення домінантних парадигм (або „метафоричних моделей" у термінах дескрипторної теорії метафори) поетичних образів дозволяє не тільки краще зрозуміти мовну картину світу митця, а й через мову отримати доступ до його когнітивного рівня як мовної особистості.

У другому розділі „Ідіостиль Сохраба Сепехрі в еволюційному аспекті" визначено місце, яке займає поезія Сепехрі в контексті „нової поезії" Ірану, окреслено основні процеси, що відбувалися в той час у літературному житті країни, узагальнено погляди іранських дослідників на еволюцію творчості поета; шляхом визначення й інтерпретації базових концептів усіх поетичних збірок Сепехрі змодельовано концептосферу творів поета, що лежить в основі його поетичної картини світу і дає вихід до когнітивного рівня митця як мовної особистості; проаналізовано мовні особливості створеної ним поетичної картини світу, зокрема, його образну систему, граматичні та стилістичні засоби, що унаочнюють вербально-семантичний рівень Сепехрі як мовної особистості.

Лінгвістичний аналіз ідіостилю видатного іранського поета Сохраба Сепехрі, у творчості якого знайшли відображення найсуттєвіші риси, притаманні літературному процесу Ірану другої половини ХХ ст., здійснено за періодами. До першого періоду увійшли перші чотири поетичні збірки поета, до другого – дві поеми та дві останні збірки поезій. Концептуальний аналіз, спрямований на визначення базових концептів поетичних творів поета, засвідчив, що на першому етапі життєвого та творчого шляху Сепехрі домінантними в його поетичній картині світу є концепти НІЧ, СОН, САМОТНІСТЬ, СУМ та СТРАХ. У другій половині першого періоду творчості значної актуалізації набуває концептуальне поле МІСТИЧНЕ. На другому етапі творчої і світоглядної еволюції поета найбільше значення мають концептуальне поле ПРИРОДА зі складовими СВІТЛО, РОСЛИНА, ВОДА, концепти САМОТНІСТЬ та – наприкінці творчого шляху – СЛОВО. Концептуальне поле МІСТИЧНЕ зберігає свою вагомість протягом усього періоду творчості поета, а найбільш актуалізованим його репрезентантом постає концепт ГОЛОС. Протягом усього періоду творчості поет звертається до осмислення концептів ЖИТТЯ і СМЕРТЬ. На підставі визначених базових концептів восьми поетичних збірок Сепехрі змодельовано концептосферу його творів. Модель концептосфери включає ядро, приядерну зону, ближчу та дальшу периферії. Ядром концептосфери є сам поет, представлений своїм ліричним суб'єктом, тобто поет-художник зі своїм внутрішнім світом. До приядерної зони включено основні компоненти його внутрішнього світу: а) найважливіші почуття та емоції, що домінують у його психічній сфері; б) розуміння і ставлення до таких концептуально важливих понять, як життя і смерть; в) містицизм як основна світоглядна константа більш зрілого періоду творчості. Ближчу периферію концептосфери поетичних творів Сепехрі становить місце перебування і оточення його