LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгвістичні особливості ідіостилю Сохраба Сепехрі

гдИУШ джС тощо.

Загалом у творчості С. Сепехрі вдалося виділити дев'ять поетичних парадигм: Природа ↔ Людина, Природа → Природа (жовтогаряча трава сонця ђнЗе дЗСдМی ОжСФнП, дощ світла ИЗСЗд джС ), Природа ↔ Конкретні речі (біла чаша пустелі МЗг УЃнП ИнЗИЗд; земля дзеркала ОЗ Вннде), Людина → Людина (обличчя почуттяХжСК ЗНУЗУ , серце самотності Пб КдеЗнی), Людина ↔ Конкретні речі (глечик прив'язаності УЭЗбнде ЗдУ; самотність речейОбжК ЗФнЗ ), Загальні поняття → Природа (гроно простору ОжФе ЭЦЗ, перлина часу і місцягСжЗСнП ТгЗд ж гЗд ), Загальні поняття → Людина (крихкі руки секундПУК КСП ЛЗдне еЗ , текуча щирість простору ХгнгнК УнЗб ЭЦЗ), Загальні поняття → Конкретні речі (стіна часу ПнжЗС ТгЗд, дзеркало просторуВннде ЭЦЗ ), Людина ↔ Живопис (колір мовчання Сдђ ОЗгжФی, малюнок страху дЮФ жег). Образи, віднесені до останньої парадигми, зафіксовано переважно у першій збірці, яка містить вірші молодого поета-художника.


Аналіз образної системи поета засвідчує, що:

1. Стильовою константою ідіостилю Сепехрі є всеохоплюючий антропоморфізм світу. У віршах поета постає дійсність, виміряна за його власними еталонами: пропускаючи усі предмети та явища навколишнього світу через призму свого особистого бачення, поет наділяє їх властивостями, притаманними людині або пов'язаними з поняттями її психічної сфери.

2. Поетові притаманний пантеїстичний погляд на світ: будь що в цьому світі є частиною цілого універсуму, тому неважливих речей немає. Персоніфікована природа живе, діє і відчуває разом і однаково з людиною. Авторський погляд знаходить у звичних предметах та явищах риси, схожі з ознаками високих об'єктів, ототожнюючи безкінечне і повсякденне. Все підпорядковано єдиному закону Всесвіту.

3. У поетичній картині світу Сепехрі спостерігається зближення та співіснування конкретного й абстрактного, духовного і матеріального. На одну площину ставляться субстанційно різні явища, несумісні з погляду побутової ієрархії цінностей: зрівнюються об'єкти реального та релігійного світів, простори божественного та земного перетинаються.

4. У межах метафоричних сполучень задля передачі „нових понять та почуттів" (С. Шаміса) поет поєднує непоєднуване, створює нові назви й найменування шляхом сполучення слів з різних лексико-семантичних полів, несумісних з погляду звичайної мови; слова використовуються в новому ракурсі, позначуваним об'єктам приписуються невластиві їм риси. Останнє можна пояснити своєрідною світоглядною позицією поета, що якнайкраще виражено в його поемі „Звук кроків води": ЌФг еЗ СЗ ИЗнП ФУКЎ МжС ПнђС ИЗнП ПнП. „Очі треба промити. Інакше треба дивитися".

Аналіз притаманних ідіостилеві Сепехрі граматичних особливостей засвідчив, що для раннього Сепехрі характерний свідомий відхід від граматичної норми. Коло граматичних „відхилень" поета охоплює: відсутність дієслова-зв'язки в двоскладних іменних реченнях, порушення граматичного керування дієслів, вживання прикметників у невластивих їм синтаксичних функціях, надання іменникам статусу прикметників через вираження категорії ступенів порівняння, використання прислівників у функції іменників шляхом приєднання до них суфікса множини, вживання абстрактних іменників з числівниками та у множині, архаїчних форм минулого часу та наказового способу дієслів тощо. Захоплення Сепехрі сюрреалістичної технікою письма на певному етапі творчості виявляється у значній фрагментарності тексту, що послаблює логічні зв'язки всередині його і призводить до очевидного порушення зв'язності мовлення. Поетичному синтаксису Сепехрі притаманні такі особливості, як широке вживання номінативних речень, використання стилістичних фігур інверсії, антитези, паралелізму, повтору, еліпсису тощо. З-поміж останніх найуживанішим є повтор, різні види якого надають творам поета високого ступеня ампліфікативності та виконують текстотвірну функцію. Відзначено тяжіння поета до зображувального синтаксису з ознаками синтаксичного імпресіонізму. Яскравим компонентом синтаксичного рівня ідіостилю Сепехрі є діалогічність, яка виявляється в усіх властивих діалогові побудовах. Автокомунікація поета знаходить вираження у запитаннях, адресованих собі, та звертаннях до другої особи. Адресатами, до яких звертається автор, є об'єкти і явища природи, конкретні речі фізичного світу, а також містичний співрозмовник поета, до якого спрямовуються думки і почуття, пов'язані з процесами пізнання світу, осмисленням свого місця у ньому.

Проведене дослідження дає підстави зробити такі висновки:

1. На сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки, у зв'язку з формуванням у її межах нової, антропоцентричної, парадигми, внаслідок чого на перший план у розумінні мовних процесів вийшла людина з її пізнавальними й комунікативними потребами, особливої актуальності набуває вивчення лінгвістичних особливостей поетичної творчості в аспекті ідіостилю поета. Поняття „ідіостиль" варто відрізняти від поняття „ідіолект" і розуміти його як сукупність глибинних текстопороджувальних домінант і констант певного автора, що обумовили появу його творів у певній хронологічній послідовності.

2. Спільним для багатьох студій, що мають на меті дослідження поетичних ідіостилів, є звертання до таких категорій ідіостилю, як мовна картина світу та мовна особистість поета. Ці питання перебувають у колі інтересів і сучасної лінгвістики тексту, зокрема, лінгвістичного аналізу художнього тексту. Застосування лінгвістичних підходів, зокрема, концептуального аналізу та когнітивних методик при дослідженні поетичної творчості дає змогу, по-перше, проникнути у внутрішній світ митця шляхом реконструкції концептосфери його творів, а по-друге, – з опорою на виключно лінгвістичний матеріал описати поетичну картину світу та визначити домінантні риси поета як мовної особистості.

3. Концептуальний аналіз усієї сукупності творів Сепехрі, спрямований на встановлення ключових концептів його поетичної картини світу, дозволив реконструювати концептосферу творчості поета, модель якої включає ядро, приядерну зону, ближчу та дальшу периферії. Ядром концептосфери є сам поет, представлений своїм ліричним суб'єктом; приядерна зона включає основні складові його внутрішнього світу; ближчу периферію становить місце перебування і оточення ліричного героя; дальша периферія охоплює образні характеристики основних концептів, в яких виявляються найбільш суттєві ознаки їхньої структури.

4. Домінантними для першого періоду творчості Сепехрі є концепти НІЧ, СОН, САМОТНІСТЬ, СУМ та СТРАХ. У другій половині першого періоду творчості значної актуалізації набуває концептуальне поле МІСТИЧНЕ. На другому етапі творчої і світоглядної еволюції поета найбільше значення мають концептуальне поле ПРИРОДА зі складовими СВІТЛО, РОСЛИНА, ВОДА, концепти САМОТНІСТЬ та – наприкінці творчого шляху – СЛОВО. Концептуальне поле МІСТИЧНЕ зберігає свою вагомість протягом усього періоду творчості поета, а найбільш актуалізованим його репрезентантом постає концепт ГОЛОС. Протягом усього