LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвістичні та екстралінгвістичні дослідження номінації жовтого кольору (на матеріалі фразеології англійської та української мов)

І.І. Гуменюк. Лінгвістичні та екстралінгвістичні дослідження номінації жовтого кольору (на матеріалі фразеології англійської та української мов)

УДК 811.111'373

І.І. Гуменюк,

аспірант

(Чернівецький національний університет)

Лінгвістичні та екстралінгвістичні дослідження номінації жовтого кольору (на матеріалі фразеології англійської та української мов)

У статті розглянуто проблеми лінгвістичних та екстралінгвістичних значень колороніма жовтий на матеріалі фразеологічних одиниць англійської та української мов. Порівняльний аналіз символічних значень цього кольору проведено з урахуванням мовної та культурної специфіки двох різних народів.

Колір є могутнім засобом впливу на людину. Вплив його не обмежується тільки органом зору – оком, він впливає також на інші органи чуття – на смак, слух, дотик та нюх. Колір може викликати приємні спогади про найщасливіші хвилини життя і, навпаки, так само як звуки музики, може нагадувати про сумне, обтяжливе, про страждання. Ці відчуття, пов'язані з кольором, називаються кольоровими асоціаціями. Утворення та закріплення в нашій свідомості кольорових асоціацій тотожне процесу утворення та закріплення в корі великих півкуль головного мозку умовних рефлексів. Те, як ми сприймаємо колір, залежить як від самих кольорів, їх чистоти, яскравості, насиченості, так і від особливостей нашого сприйняття.

Мета нашої роботи – проаналізувати різноманітні лінгвістичні та екстралінгвістичні дослідження, присвячені кольору, порівняти символічні значення кольору, які були і є характерними для різних культурних спільнот, виявити подібні та відмінні моменти інтерпретації кольору в різних мовах. За ілюстративний матеріал ми взяли кольоропозначення жовтий/золотий. Матеріал дослідження був отриманий методом суцільної вибірки із фразеологічних словників англійської та української мов і становить 118 та 87 одиниць відповідно. У мовознавстві проблема кольоропозначень розглядається в кількох аспектах. Назви кольорів становлять об'єкт наукових студій у галузі порівняльного мовознавства (О. Коваль-Костинська, Н. Пелєвіна), етнолінгвістики (А. Вежбицька, Г. Яворська), психолінгвістики (Л. Лисиченко, Т. Ковальова, С. Григорук, Р. Фрумкіна), перекладознавства (Р. Зорівчак, І. Ковальська), історичної та описової лексикології (М. Чікало, Н. Бахіліна, О. Панченко, В. Мурянов), семасіології (Р. Алімпієва, А. Вежбицька, А. Висоцький, Л. Грибова, О. Дзівак, А. Кириченко, В. Москвич, Ж. Соколовська, В. Фридрак) тощо.

Особливу увагу дослідники сьогодні звертають на одну з важливих "складових" мовного образу світу – фразеологічну. Фразеологічний рівень – це достатньо складне мовне утворення. Його місце у системі мовних рівнів (між лексичним і синтаксичним) демонструє цю складність і специфіку. Якщо ми розглядаємо мову як семіотичну систему, яка включає систему символів і синтаксис, то повинні враховувати у фразеології і символічність і комплікативність. Поділ мовної картини світу, і відповідно концептуальної, на складові (лексичну, фразеологічну тощо) умовний.

Фразеологія як наука виникла лише на початку ХХ століття. На сьогоднішній день нез'ясованими залишаються питання про статус фразеології, хто є основоположником цієї дисципліни та велика кількість проблем з теорії науки. До нерозв'язаних питань належать невизначеність терміну фразеологічної одиниці та предмету фразеології. Нез'ясованою залишається теорія еквівалентності, проблема слівності компонентів тощо. Науковий пошук у цих напрямках продовжується. Досить плідними є дослідження вітчизняних (зокрема російських та українських) мовознавців. Розробкою питань теорії фразеології займалися В.В. Виноградов, Є.Д. Поливанов, Л.А. Булаховський, В.Л. Архангельський, В.М. Мокієнко, В.П. Жуков, О.М. Мелерович, В.Г. Гак, Л.Г. Скрипник, М.Ф. Алефіренко, Л.Г. Авксентьєв, М.Т. Демський. Такі лінгвісти як О.І. Смирницький, О.В. Кунін, Н.Н. Амосова, А.І. Альохіна досліджували фразеологію англійської мови. Серед західних мовознавців слід відзначити Ш. Баллі та Л.П. Сміта.

Лінгвісти, які займаються проблемами фразеології сучасного мовознавства (Ф.М. Белозерова, В.А. Маслова, Т.З. Черданцева, Д.О. Добровольський тощо) все частіше говорять про те, що фразеологічні одиниці тієї чи іншої мови мають національно-культурну специфіку та відображують традиції, звичаї, реалії, пов'язані із легендами, історичними фактами, літературними джерелами, які зумовлюють їх національно-культурну семантику, місцевий колорит в цілому. Незважаючи на те, що колірна лексика стала постійним об'єктом для експериментування в різноманітних лінгвістичних теоріях, її вживання у складі фразеологічних одиниць – тема малодосліджена. Так, ні в англійській, ні в українській мовах пошуки такого характеру досі не проводились.

Що ж стосується кольоропозначень, вони є ключовими концептами культури в усіх мовах. Сприйняття кольору різними народами та його трактування неоднакове. Тому багатство барв навколишнього світу, своєрідно відображається й у різних мовах. Це означає, що відношення до кольорів цілком і повністю визначається культурно-історичними традиціями та звичаями того чи іншого народу, тобто, його історією, культурою, побутом тощо. Багато різноманітних теорій та гіпотез стосовно кількості та універсальності кольорових термінів у лінгвістиці висувалося з того часу і дотепер. На нашу думку однією із найсолідніших праць присвячених кількості кольоропозначень у різних мовах є праця – Basic Color Terms by Berlin, Brent, and Paul Kay, 1969. Ці вчені порівняли точні визначення базових кольоропозначень 20 різних мов і, базуючись на цих знаннях, проаналізували описи кольорів в 78 інших мовах. Вони стверджують, що існують універсалії в семантиці кольоропозначень і виокремлюють 11 основних кольорів [1: 28-29]. Ці кольоропозначення знаходяться у відповідній ієрархії:

Purple

Black Yellow Pink

Red Blue Brown Orange

White Green Gray

Екстралінгвістика (Exterior linguistics) – лінгвістика, що вивчає аспекти мови, безпосередньо пов'язані з функціонуванням людини, яка розмовляє, а також використання в мовленні пауз, різних психофізіологічних проявів людини: сміх, плач, шепіт тощо.