LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгвістичні та екстралінгвістичні фактори наповнення семантичних полів у сучасній російській літературній мові (семантичне поле вік)

лише живих організмів, але й інших предметів та явищ реальної дійсності; розглянуто питання про універсальне й специфічне у віковій лексиці у зв'язку з актуалізацією головної семи; знайдено кореляцію між існуючими віковими періодизаціями та їх відображенням у сучасній російській мові; визначено зв'язок процесів деривації з семантичною структурою конкретних слів.

Теоретичне значення дисертації полягає в можливості екстраполяції результатів, отриманих при дослідженні семантичного поля вік, на формування й опис інших СП; поглибленні уявлень про системність лексики. Отримані результати є певним внеском у подальший развиток теорії лексикографії.

Практична цінність роботи визначається тим, що результати проведеного дослідження можуть бути використані в навчальному процесі, зокрема у викладанні курсу "Лексикологія", спецкурсів з лексичної семантики, а також при подготовці навчальних посібників з сучасної російської мови, в тому числі й для студентів-іноземців. Робота може бути корисною для лексикографічної практики, створення тезаурусів, у перекладацькій діяльності.

Апробація роботи. Основні теоретичні положення дисертації й практичні висновки обговорювалися на Х Міжнародній науково-практичній конференції "Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур" (Дніпропетровськ, 2004); на звітних наукових конференціях викладачів і студентів ДНУ (Дніпропетровськ, 2004, 2005); ІІ Міжнародній науковій конференції "Лексико-грамматические инновации в современных славянских языках" (Дніпропетровськ, 2005); Міжнародній конференції "Проблемы преподавания русского языка в Российской Федерации и зарубежных странах" (Москва, 2005).

Публікації. З теми дисертаційного дослідження опубліковано 8 наукових праць, в тому числі 4 статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (211 позицій). У дисертаційній роботі міститься 5 таблиць. Повний обсяг дисертації складає 188 сторінок, текстова частина викладена на 168 сторінках.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ


У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність, наукова новизна, визначаються теоретичне значення й практична цінність роботи, методи й прийоми аналізу досліджуваного матеріалу, вказуються його джерела.

У першому розділі "Принципи структурної організації семантичних полів у сучасній російській мові", що складається з чотирьох підрозділів, виокремлюються основні параметри СП як лінгвістичної категорії, розглядається проблема СП у класичному мовознавстві, встановлюються основні принципи формування та класифікації семантичних полів, формується структура СП вік у сучасній російській літературній мові.

Для того, щоб виділити універсальні принципи наповнення й структурування семантичного поля, був здійснений аналіз різних лексико-семантичних парадигм (груп слів, протиставлених одна одній за певною семантичною ознакою), до яких належать тематичні (ТГ), лексико-семантичні (ЛСГ), родовидові групи, синонімічні, антонімічні, омонімічні парадигми та власне семантичне поле. Конструювання таких груп на базі вікової лексики дозволило вcтановити спільні та відмінні риси семантичного поля щодо інших лексичних об'єднань. Серед перших у дисертації названо інтегрально-диференційну взаємодію членів відповідного групування, регулярний характер зв'язків між елементами, обумовленість значення кожного елемента його відношенням до сусідніх елементів, підвладність впливу з боку позалінгвістичних процесів (найбільшою мірою на структуру тематичних груп, найменшою – синонімічних парадигм), що дозволило говорити про усталеність і осяжність окремих ділянок, як і усієї лексичної системи взагалі, лише у певний період розвитку мови.

При цьому семантичне поле характеризується низкою специфічних якостей, основними з яких є такі:

  • наявність неоднозначних співвідношень лексичних одиниць (синонімії, антонімії, гіперо-гіпонімії тощо) і можливість включення у структуру семантичного поля відповідних лексичних групувань;

  • об'єднання граматично неоднорідних лексичних одиниць, тобто слів різних частин мови, а також більш складних компонентів лексики;

  • нефіксований склад й нечіткість меж, що веде до утворення суміжних просторів з іншими полями (причиною перетину семантичних полів є перш за все явище полісемії, а також випадки, коли в семантичній структурі одного слова дієвими є дві й більше різні семантичні ознаки, як, наприклад, 'стать' і 'вік' у лексемах парень, девушка).

У повному обсязі вказані специфічні ознаки поля не властиві ані лесико-семантичним, ані гіперо-гіпонімічним групам, ані синонімічним, ані антонімічним рядам, ані омонімічним парадигмам, які можуть бути структурними елементами семантичних полів. Для тематичної групи ознаки поля є актуальними, але порівняно з полем її склад більшою мірою зумовлюють екстралінгвістичні чинники.

Відповідно до проаналізованого теоретичного та практичного досвіду лінгвістів у сфері теорії поля (В.П. Абрамова, Л.М. Васильєва, В.М. Денисенко, Ю.М. Караулова, Д.М. Шмельова та ін.) виділяються універсальні принципи наповнення й структурації семантичного поля в мові, що становить певну сферу понять.

Перш за все визначається архілексема, навколо якої формуватиметься польова структура. Узагальнене значення базової одиниці відповідає усьому змісту семантичного поля. При цьому встановлення змісту архілексеми відбувається через виявлення її основних лінгвістичних параметрів та осмислення предметно-логічних зв'язків відповідного поняття, що потребує звернення до надбань інших наук іноді навіть далеких від лінгвістики. А тому мовні чинники конструювання поля формулюються як загальні, натомість позамовні фактори здебільшого є специфічними для окремих угрупувань слів.

На наступному етапі здійснюється наповнення обраного семантичного простору конкретними елементами мови з опорою на формальні показники семантичної близькості одиниць (наявність спільної семи у їхній семантичній структурі, що виокремлюється шляхом семного аналізу) та з урахуванням екстралінгвістичних факторів (системних зв'язків, що існують у позамовній реальності).

Структурною моделлю семантики слів і лексико-семантичних варіантів (ЛСВ) слів вважається словникова дефініція, яка являє собою тією чи іншою мірою членування значення на більш прості компоненти, семантичні складові (семи). Залежно від ступеня значущості тієї чи іншої семи для систематизації та розрізнення позамовних об'єктів, у дисертації розрізняються родові інтегрувальні семи, властиві усім одиницям певного класу та дифернціювальні семи – семи видові, за допомогою яких описуються відмінності конституентів семантичного поля. Реєстрація певної лексеми у складі досліджуваного групування відбувається на підставі того, що в її семантичній структурі є сема, спільна для усіх конституентів. До уваги беруться також граматико-семантичні значення слів та спільність значень