LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лінгво-методичні засади навчання орфографії української мови в основній школі

учнів експериментальних класів пояснюється дотриманням запропонованих нами етапів навчальної роботи, теоре-тичним осмисленням способів запобігання діалектним орфографічним помилкам і тим, що можуть з'являтися внаслідок міжмовної інтерференції. Під керівницт-вом учителів школярі усвідомлено опановували необхідний для формування ор-фографічних умінь фонетико-орфоепічний, граматичний та інший лінгвістичний матеріал. На основі цілеспрямованого засвоєння базових знань учні змогли істот-но підвищити свою правописну грамотність.

Наскільки свідомо формувалися в учнів орфографічні навички, видно з ре-зультатів серії контрольних робіт. Наприклад, школярам запропонували відреда-гувати тексти окремих творів, написаних учнями з ідентичного діалектного ареа-лу, що містили в собі по 14 типових для мовленнєвого середовища написань, при-значених для коригування.

Редагували текст 220 учнів експериментальних класів і 208 – контрольних. Зважаючи на те, що в кожній роботі школярі використали по 14 контрольних ор-фограм, передбачувана кількість правильно відредагованих написань в експери-ментальних класах повинна була відповідати 3080 умовним правописним одини-цям, а в контрольних – 2912.

Учні експериментальних класів орфографічно грамотно відкоригували 2787 інтерферованих написань, тоді як школярі контрольних класів – 1514. Якщо до-пустиму кількість правильно вжитих орфограм (3080 і 2912) взяти за 100 %, то якість виконаного завдання учнями експериментальних класів становить 90 %, а контрольних – 52 %.

У той же час емпіричні методи наукового дослідження (спостереження й

27


аналіз уроків учителів, класні, групові й індивідуальні бесіди зі школярами і їх наставниками, аналіз поурочних планів учителів і письмових робіт учнів) допо-могли виявити характерні шкільному навчанню недоліки загального характеру: певні труднощі зумовлені недостатньою методичною забезпеченістю вчителів- словесників, а також слабкістю загальнолінгвістичних умінь учнів. У зв'язку з цим потрібен був час для того, щоб змінити до деякої міри характер мислення школярів згідно з метою, змістом і методикою нашого дослідження.

Чимало зусиль було витрачено на те, щоб учні звикли до виконання різного роду трансформаційних та конструктивних вправ, уважно ставилися до власного мовлення, розвивали чуття мови, орфографічну пильність, уміння порівнювати й оцінювати мовленнєві факти. Але так було лише на перших порах впровадження методики. У подальшому проведенні експериментальної роботи навчальний процес проходив рівно, без перепадів і особливої витрати часу на виконання спе-ціальних завдань, тобто у відповідності з програмою дослідження.

У висновках підбито підсумки виконаної роботи. Акцентовано, зокрема, увагу на тому, що проведене дослідження підтвердило правомірність розробки лінгво-методичних основ навчання орфографії української мови в 5-7 класах за-гальноосвітніх шкіл шляхом систематизації відомостей з діалектології, необхід-них для запобігання діалектним орфографічним помилкам, зіставного аналізу правописних явищ української і російської мов, комплексного підходу до реаліза-ції структурних зв'язків орфографії з різними розділами української мови.

У шкільному навчанні слід враховувати взаємозв'язок внутрішнього і зов-нішнього мовлення, зокрема, від якості усного і внутрішнього мовлення залежить рівень писемного мовлення. Це особливо важливо з огляду на те, що деякі сло-весники поблажливо ставляться до мовленнєвих огріхів своїх вихованців. За та-ких обставин значно ускладнюється навчальний процес, оскільки українська ор-фографія, в якій чільне місце посідає фонетичний принцип, особливо чутлива до відхилень, зумовлених недотриманням норм усного літературного мовлення.

У дисертації теоретично й експериментально доведено, що кількість орфо-графічних помилок, спричинених впливом мовленнєвого довкілля, зростатиме, якщо: 1) в загальноосвітньому закладі послаблено увагу до артикуляційного апа-рату учнів; 2) у школярів не вироблено умінь зіставляти явища літературної мови з тими, що зазнали інтерферуючого впливу; 3) не навчено встановлювати співвід-ношень між орфоепічними й орфографічними нормами українського літературно-го мовлення; 4) коли вчитель-словесник: а) не зважає на говіркові особливості но-сіїв того наріччя, в ареалі якого знаходиться школа; б) не порівнює орфографічні факти рідної й виучуваної російської мови; в) несистематично спостерігає за мов-ленням учнів з метою визначення ступеня відповідності його нормам літератур-ної мови; г) не диференціює роботу над орфографічними помилками, різними за походженням і характером.

28

Аби зменшити кількість орфографічних помилок, словеснику потрібно: 1) добре знати говіркові особливості мовлення учнів; 2) у разі потреби доповню-вати теоретичний і практичний матеріал підручників інформацією, актуальною для конкретного мовленнєвого середовища; 3) на уроках використовувати дифе-ренційований дидактичний матеріал і реалізовувати методику, адекватну природі правописних явищ.

Педагогічний експеримент підтвердив висунуту в дисертації гіпотезу, згід-но з якою рівень орфографічної вправності школярів зросте, якщо під час навчан-ня орфографії враховувати вплив діалектного середовища, в якому перебувають школярі; систематично застосовувати зіставний аналіз характерних українській і російській мовам правописних явищ; будувати навчання орфографії на фонетико-орфоепічній, лексичній, словотвірній, граматичній основах та у зв'язку з розвит-ком мовлення; формувати в учнів правописні навички, дотримуючись поетапної послідовності виконання орфографічних дій.

Матеріали дослідження можуть бути включені у спеціальні розділи, при-свячені методиці викладання української орфографії в умовах діалектного і між-мовного впливу, використані в подальшому удосконаленні змісту навчання укра-їнської мови в загальноосвітній школі (програми, підручники), в методичних по-сібниках і статтях, стати основою для спецкурсів з методики навчання орфографії української мови в загальноосвітній школі, використовуватися в лекціях, на прак-тичних і семінарських заняттях із шкільного курсу української мови та методики викладання в педагогічних інститутах і університетах, а також на курсах підви-щення кваліфікації вчителів.

До подальших напрямів дослідження цієї актуальної проблеми вважаємо за доцільне віднести розробку питань, що стосуються формування у школярів орфографічних навичок в умовах напівдіалектного оточення (мовлення міст), впливу соціальних діалектів на правописну грамотність носіїв української мови, врахування інтерферуючої дії інших сусідніх слов'янських мов або тих структур-но схожих, що використовуються в регіонах компактного проживання в Україні.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях:

Монографія

1. Хом'як І.М. Наукові основи навчання орфографії в середній школі.- Рів-не: Волинські обереги, 1998.- 228 с.

Статті в науково-методичних журналах і збірниках

2. Хом'як І.М. Проблема формування орфографічних навичок в учнів се-редньої школи // Дивослово.- 1995.- № 7.- С. 20-23.

3. Хом'як І.М. Секрети учнівської грамотності // Дивослово.- 1995.- № 12.- С. 31-35.

4.