LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгво-методичні засади навчання орфографії української мови в основній школі

усвідомлювали складність засвоєння літературної мо-ви у територіально-говірковому оточенні, однак тривалий час це питання залиша-лося поза увагою школи і методичної науки.

У 50-80-их роках з'явилася низка статей, в яких ішлося про подолання діа-лектизмів у мовленні учнів, аналізувалися лексичні, фонетичні, граматичні не-вправності, викликані впливом місцевих говорів, певною мірою автори торкалися й питання правопису (Т.А.Черняшевський, А.Д.Очеретний, Г.М.Мукан, Г.О.Коза-чук, В.В.Грещук, П.Є.Ткачук, А.Я.Мановицька, Ф.Й.Бабій, Г.Л.Аркушин, З.Л.Омельченко та ін.). Підвищенню культури усного і писемного мовлення при-святили свої праці А.П.Коваль, А.П.Медушевський, М.А.Жовтобрюх, О.М.Біля-єв, Н.Д.Бабич та ін.


3


Ця проблема привернула до себе увагу методистів. У 40-50-их роках О.В.Текучов і О.П.Шейніна досліджували методику засвоєння російської мови в діалектних умовах. У вітчизняній методиці це питання вивчали С.Х.Чавдаров, А.О.Загродський, М.Т.Доленко, Г.І.Купрієнко, Л.М.Симоненкова та ін.

Меншою мірою зазнають діалектного впливу учні міських шкіл, проте і їх-ня грамотність перебуває в прямій залежності від регіонального мовленнєвого се-редовища, що склалося в малих і великих промислових центрах країни. Впро-довж тривалого часу в різних сферах суспільної діяльності поряд із рідною мо-вою українці використовують російську. Значна частина росіян здавна проживає на території України, як і представники інших національностей, які спілкуються переважно російською мовою. У результаті українська мова зазнає з боку росій-ської не тільки транспозиційних впливів – позитивного переносу подібних лінг-вістичних рис, але й інтерферуючих – негативного проникнення в літературну мову елементів іншої мови, що відчутно в мовленні школярів.

Явища інтерференції спостерігаються на різних рівнях: лексичному, фоне-тичному, граматичному. Особливо ускладнюють процес вироблення в учнів ор-фографічних навичок різного роду фонетичні відхилення. Ненормовані слова, що є наслідком змішування елементів української і російської мов, у лінгвістичній і методичній літературі розглядаються як: "українсько-російське просторіччя" (В.М.Русанівський), "гібридні форми" (І.П.Їжакевич), "суміш, спотворена мова" (В.О.Сухомлинський), "мовний примітивізм" (М.Ф.Сулима), "нічийні слова" (О.А.Дорошенко), "русизми" ("росіїзми") (М.Лесюк), "мовні покручі" (Б.Д.Анто-ненко-Давидович, А.А.Бортняк), "суржик" (І.М.Дзюба, Ю.Редько, О.Сербенська, О.Федик, М.Г.Стельмахович та ін.).

На сьогодні розроблено методику паралельного вивчення російської мови в школах з українською мовою навчання (Н.А.Пашківська, Г.М.Іваницька, І.М.Мельниченко та ін.), технологію оволодіння українською мовою в школах з російською мовою навчання (О.М.Біляєв, Л.М.Симоненкова, О.Ф.Коломійченко, В.І.Тихоша, С.Т.Яворська та ін.). Наше завдання – розробити методику навчання орфографії в умовах вивчення поряд із рідною (українською) російської мови та з урахуванням впливу діалектного середовища.

Шкільній практиці характерне ізольоване вивчення розділів української мо-ви: наприклад, під час пояснення особливостей передачі на письмі дзвінких при-голосних не завжди згадується їх орфоепічна властивість не оглушуватися в кінці слова і складу, а відразу шукаються перевірні слова; обґрунтуванню написань од-нієї букви н і двох букв нн у прислівниках прикметникового і дієприкметниково-го походження не часто передує словотвірний розбір, який сприяє актуалізації опорних знань учнів; для мотивації роздільного вживання не з дієприкметниками, що виконують роль присудка, не кожен словесник пропонує школярам виконати


4


синтаксичний розбір відповідних структур і шляхом спостережень над мовними явищами дійти правильного висновку і т. ін.

Певну роль у розробці методики навчання орфографії на орфоепічній, фо-нетичній і словотвірній засадах відіграли дисертаційні дослідження Л.М.Симо-ненкової, М.С.Вашуленка, О.В.Караман, С.Т.Яворської, в яких розкриваються потенційні можливості реалізації структурних зв'язків як передумови поліпшення правописної грамотності школярів.

Підвищенню рівня мовленнєвої культури має сприяти запроваджуваний у школах комунікативно-діяльнісний підхід до вивчення української мови. Слід виробляти в учнів навички самоконтролю за правильністю вимови і написання вживаних слів, прищеплювати смак до нормативного, літературного мовлення, розвивати спостережливість до почутого і переданого на письмі.

Під час вироблення в учнів орфографічних навичок в умовах інтерферова-ного середовищем мовлення важливу роль повинен відігравати мотиваційний фактор. Пізнавальна мотивація здатна викликати в учнів інтерес до процесу за-своєння навчального матеріалу – до змісту знань і способів їх здобуття.

Педагогічні спостереження, аналіз численних письмових робіт дозволяють стверджувати, що для висловлення думки школярі не завжди добирають ті слова, які відповідають нормам літературної мови, використовувані лексеми мають те-риторіальне забарвлення, пістрявіють елементами інших мовних структур. Нерід-ко учні не вміють знаходити вивчені орфограми, пояснювати їх за допомогою орфографічних правил, грамотно писати слова з вивченими орфограмами, оперу-вати фонетико-орфоепічними, словотвірними, граматичними знаннями, необхід-ними для вибору правильних написань.

Дані констатуючих зрізів свідчать: вчителі української мови і літератури недостатньо обізнані з українською діалектологією, особливостями говірок, на території яких знаходяться школи, а тому й недооцінюють вплив місцевих гово-рів на рівень мовленнєвої компетентності школярів, несистематично здійснюють зіставний аналіз написань, які за своїм змістом повністю збігаються, частково по-дібні і протилежні в українській і російській мовах, у процесі формування орфо-графічних знань, умінь і навичок періодично вдаються до практичної реалізації зв'язку у вивченні орфографії з різними розділами української мови, здебільшого безсистемно планують навчально-тренувальний матеріал, використовуваний на уроках вивчення орфографії, – все це і визначило вибір теми наукового дослідже-ння: лінгво-методичні засади навчання орфографії української мови в основній школі.

Об'єктом дослідження є процес формування в учнів орфографічних умінь і навичок, предметом – методи, прийоми і засоби підвищення орфографічної гра-мотності школярів в умовах сучасного мовленнєвого середовища.


5


Мета дисертаційного дослідження полягає в розробці лінгво-методичних основ навчання орфографії української мови в 5-7 класах загальноосвітньої шко-ли: систематизації діалектологічних знань, необхідних для запобігання орфо-графічним помилкам, зумовленим впливом місцевих говорів; аналізі правописних явищ української мови у зіставленні з російською, обґрунтуванні випадків повно-го і часткового збігу написання слів або їх частин, протилежних написань в обох мовах з урахуванням відмінностей принципів української і російської орфографії; комплексному підході до реалізації структурних зв'язків орфографії з різними розділами української мови, що випливають із лінгвістичних особливостей укра-їнського літературного