LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лінгво-методичні засади навчання орфографії української мови в основній школі

розділами мови, щоб у підручниках, наприклад, опрацювання орфограм пов'язувалося з дериваційними особливостями аналізова-них слів не лише в розділі "Словотвір. Орфографія" у 5 класі, але й під час вивчення частин мови у 6 і 7 класах, аби зіставлення вимови і написань стали звичними в курсі української мови і відповідали фонетичному принципові укра-

18


їнської орфографії, а вимога пояснювати правопис слів була в усіх схемах морфо-логічного розбору і т. ін.

З огляду на залежність писемного мовлення від діалектного середовища до програм слід включити теми, пов'язані з характеристикою основних наріч, як-от: "Діалектні особливості української мови", "Зв'язки літературної мови з діалекта-ми", "Мовлення жителів рідного краю", "Говіркові елементи в мовленні школя-рів" і т. ін.

Незважаючи на те, що сучасна методика володіє значним арсеналом мето-дів, прийомів і засобів навчання орфографії, вчителі поки що не досить оператив-но послуговуються напрацюваннями методичної науки. Проведене нами опитува-ння засвідчило, що близько 40 % учителів української мови і літератури відчува-ють труднощі у виборі методів і засобів навчання правопису. У школах майже не застосовується метод програмованого навчання, що здатен інтенсифікувати складний процес формування орфографічних навичок. Недостатньо використову-ються пошукові методи, зокрема дослідницький аналіз та евристична бесіда. Можливості удосконалення правописних навичок шляхом застосування синтетичних вправ не використовують майже 65 % опитаних учителів. Що ж до реалізації зв'язків орфографії з фонетикою, лексикою, словотвором, граматикою, то про невикористаність наявних резервів засвідчили від 25 до 40 % анкетованих філологів.

У третьому розділі – "Зв'язки у навчанні орфографії з різними розділами шкільного курсу української мови" – розкрито методику опрацювання орфографії на фонетико-орфоепічній, лексичній, словотвірній, граматичній основах та у зв'язку з роботою над розвитком мовлення учнів.

Спостерігаючи за навчальним процесом у 5-7 класах загальноосвітніх шкіл, ми з'ясували, що найважчий правописний матеріал школярі здатні засвоїти по-рівняно швидко, якщо встановлюють внутрішню близькість орфографічних явищ із специфічними факторами кожного з виучуваних розділів мови. Правильне ви-значення співвідношень між лінгвістичними фактами дозволяє раціонально засто-совувати раніше засвоєні знання, підводити одні поняття під інші, вивільняючи в такий спосіб час для комунікативно-практичної діяльності.

Запорукою успішної роботи над орфографією є знання фонетичних і орфо-епічних особливостей української мови, що зумовлюють фонетичний принцип української орфографії. Усунення фонетичних помилок передбачає продуктивне засвоєння школярами норм літературної вимови і письма. Роботу на уроці слід спрямовувати спочатку на відпрацювання орфоепічних умінь, а вже потім – ор-фографічних. Мірою вияву такої залежності є, з одного боку, рівень орфоепічної вправності школярів, з іншого,- співвідношення між орфоепічними й орфографіч-ними властивостями сучасного українського мовлення.


19


Лексико-орфографічна робота полягає у вихованні в учнів дбайливого став-лення до рідного слова і грамотного вживання його на письмі, у виробленні умінь добирати синоніми й антоніми, що лежать в основі окремих орфографічних пра-вил, тлумачити лексичне значення слів, правопис яких залежить від змісту лек-сем.

Вивчення лексики у зв'язку з орфографією сприяє активному збагаченню словникового запасу школярів, грамотному застосуванню його у писемному мов-ленні. Основними прийомами лексико-орфографічної роботи є: 1) добір до діа-лектно маркованих слів літературних відповідників, спостереження за розходже-ннями у їх написанні; 2) порівняльний аналіз орфограм, що збігаються і не збіга-ються у словах виучуваних мов; 3) розкриття смислового значення жаргонно за-барвлених лексем, протиставлення їм літературно нормованих, обґрунтування на-писань; 4) етимологічний аналіз слів, що пишуться за історичним, або традицій-ним, принципом; 5) застосування екстралінгвістичного принципу вивчення лек-сики; 6) заміна іншомовних слів українськими, спостереження за передачею їх на письмі; 7) використання словникових, розподільних, вибіркових диктантів і дик-танту "Тиша"; 8) зіставлення паронімічних слів, називання (підкреслення) в них орфограм; 9) заміна слів і словосполучень синонімами й антонімами, виділення в них орфограм; 10) складання з аналізованими лексемами словосполучень і ре-чень.

Реалізація зв'язку у вивченні орфографії і словотвору інтенсифікує процес засвоєння правопису. Словотворчі афікси, зосереджуючи на собі увагу учнів, сприяють розвитку в них орфографічної пильності. Вивчення орфографії у зв'яз-ку зі словотвором забезпечує формування у школярів навичок розпізнавання ор-фограм через словотвірну призму, з урахуванням місця і ролі дериваційних афік-сів у слові і їх зв'язків з іншими морфемами. Оволодівши поняттями про твірну і похідну основи, навчившись встановлювати співвідношення між мотивованими і мотивуючими основами, учні осмислено сприймають матеріал про вживання словотвірних орфограм.

Грамотність школярів може зрости за умови систематичного використання словотвірних знань у процесі формування орфографічних навичок. Для цього не-обхідно: навчити учнів прийомів раціонального застосування словотвірного ана-лізу під час оволодіння орфографічними правилами; враховувати використання школярами базових знань для засвоєння норм правопису словотвірних орфограм перед поясненням нового матеріалу на етапі актуалізації опорних знань, у ході виконання орфографічних операцій, що визначають структуру правила, у доборі орфографічних вправ; повсякчасно запобігати словотвірним деформаціям, зумов-леним інтерферуючим впливом іншої мови або діалектним оточенням.

Знання граматики лежать в основі дотримання орфографічних правил, що регулюють правопис відмінкових закінчень іменників, прикметників, займенни-

20


ків, числівників, особових закінчень дієслів, написання разом, окремо і через де-фіс повнозначних, службових частин мови та вигука і т. ін. Вживання орфограм залежить від морфологічного вираження слова, його граматичних ознак.

У результаті недостатньої уваги до граматики, що спостерігається останнім часом, учні поступово втрачають уміння виконувати граматично-правописні дії. Наприклад, у морфологічному розборі вони здебільшого опускають пояснення особливостей правопису слів. Так, із 290 учнів 6 і 7 класів шкіл Рівненської і Тернопільської областей вмотивували орфографію даних для аналізу слів тільки 14 % учнів із загальної кількості охоплених експериментальною роботою дітей.

Морфологічний принцип українського правопису передбачає організацію вивчення орфографії на граматичній основі. Формувати орфографічні навички поза граматикою означає повернутися до механістичного способу вивчення пра-вопису, негативно оціненого в історії методики мови. Практика ж письма базу-ється на граматичних узагальненнях, реалізації зв'язку між орфографічними, з одного боку, та морфологічними і синтаксичними, з іншого, мовними явищами. Покладені в основу правил граматичні знання регулюють правильність